Володимир Рафєєнко, автор книги «Мондеґрін»: «Ми все ще ростемо, і дай нам Боже колись нарешті вирости»

Нарешті з’явився друком давно обіцяний перший роман українською мовою письменника Володимира Рафєєнка. У центрі книжки під назвою «Мондеґрін» – життя переселенця з Донецька в Києві. Подібно до самого автора, цей чоловік вирішує опанувати українську мову. Таким є відправний пункт фантасмагорійних подій роману. З цієї ж точки ми почали розмову з Володимиром.

Починати розмову з нагоди виходу твого першого роману українською мовою запитанням про українську мову, звісно, супербанально. Але це той випадок, коли альтернативи просто немає. Отже, розкажи, будь ласка, чому ти вирішив написати «Мондеґрін» українською?

Ще по приїзді в Київ я вирішив колись спробувати написати роман саме українською. А стосовно саме «Мондеґріну», все дуже просто – цей текст неможливо було написати російською. Тій людині, що прочитає книжку, це, я сподіваюсь, стане цілком зрозуміло. Бо один з ключових лейтмотивів тексту полягає у зустрічі головного персонажа з простором мови. 

А можеш розповісти про твою історію взаємин з цією мовою?

З дитинства читав, але розмовляти не міг і не мав шансів набути мову на належному рівні аж до 2014 року. У 2014-му в моє життя ввійшли мої україномовні друзі, завдяки яким я опановував мову та врешті-решт наважився написати свій перший роман українською.

Як давалося? Які були відчуття? Хочеться продовжувати писати українською? Чи це був разовий експеримент?

Давалося не просто, на початку роботи періодично виникав розпач, іноді думав, що не напишу, не зможу, бо не мав належного відчуття мови, знання її на достатньому для письменницької діяльності рівні. Потім, звичайно, стало трішечки легше, але все одно до останнього дня працювати доводилося доволі важко. Правда, десь після першої чверті тексту робота стала приносити справжню радість, що була абсолютно варта цих зусиль.

Писати українською хочу і далі, не залишаючи і рідної російської. Мені, справді, дуже б хотілося написати ще хоч кілька романів саме українською. Але подивимося, як буде сприйнятий цей мій текст публікою та експертним середовищем. 

Як відреагували на український текст приятелі та колеги? Зокрема, російськомовні автори?

Справа в тому, що в мене дуже вузьке коло приватного спілкування. Російськомовних співрозмовників майже не маю. Але те коло, котре в мене все ж таки є, сприйняло доволі тепло. Україномовні приятелі, здається, з більшою радістю, ніж російськомовні. 

До речі, цікаво, як ти ставишся до нового Закону про мову?

Сприймаю цей закон скоріше навіть не в площині культурного дискурсу, а, перш за все, як один з головних і необхідних інструментів забезпечення безпеки нашої держави. 

«Мондеґрін» – це ще й «роман із мовою». В ньому просто блискуче виписано саму матерію «опанування» головним героєм української (чи, може, в певному сенсі поверненням до неї?) – прилаштування, характерні помилки, звикання до певних слів, реалій, закономірностей, пошук цитат і контекстів. При цьому загалом мова твору гнучка, пружна й багата. Усе це мені трохи нагадало знамениту «Подорож…» Майка Йогансена та її героя-іспанця, який вивчав українську мову, дуже яскраво з нею граючись. Захоплення я висловив, а тепер хочу запитати, наскільки важливим тобі видається зв’язок сучасної української літератури (і взагалі, культури) з «Розстріляним відродженням», взагалі, з культурними і позакультурними подіями двадцятих, тридцятих років? Зрештою, в твоєму романі є дуже драматичний «місток» до тих часів…

Запитання таке, що більш-менш пристойна відповідь на нього повинна мати вигляд докторської дисертації. Що сказати. Мені здається, що ми, врешті-решт, покликані певною мірою зробити те, чого не встигли вони. Вони – наше коріння, котре підрубали, але пам’ять про нього і доробок, зроблений ними, залишився і живить нас. От тільки мені здається, що й досі ми не сягнули того рівня творчої свідомості і художньої майстерності, яка була опанована деякими з них. Ми все ще ростемо, і дай нам Боже колись нарешті вирости. Щоби принаймні стати з ними врівень.

Знов абсолютно очікуване запитання, без якого теж не обійтися. Назва. Поясни, будь ласка, нашим читачам, чому ти вирішив дати роману саме таку назву (очевидно, вона привертає увагу і часом водночас породжує деяке нерозуміння – досить показово, що в програмі одного з поважних фестивалів вона навіть неправильно написана)? Чи, може, підкажи, де шукати символічних сенсів, пов’язаних із поняттям «Мондеґрін»?

З нами іноді стається мондерґін, коли чуємо пісеньку якусь чи віршики, і сприймаємо їх, не звіряючись із текстом, у щирій впевненості, що ми сприймаємо правильно. Може пройти дуже великий проміжок часу, допоки ми не звернемося до оригіналу і раптом не усвідомимо, що в оригіналі присутні певні слова і рядки, а в нашому сприйнятті – зовсім інші. Що, звичайно, суттєво змінює зміст. Іноді на протилежний.

Така боротьба між нами і нашим власним сприйняттям супроводжує нас все життя. Ми завжди чуємо, бачимо, розуміємо не те, що є насправді, а щось інше. Іноді, за певних обставин, справжня реальність все ж таки доходить до нашого мозку, але, знаю за власним досвідом, що не так часто, як хотілося б. Можна прожити все життя і так і не зрозуміти, не побачити, справжнього змісту власної долі. Не усвідомити, хто ти власне такий, звідкіля йдеш і куди прямуєш. Твоє власне життя може пройти повз тебе, і ти його не впізнаєш.

Одна з головних героїнь роману – Кобиляча Голова. Особисто мене «Мондеґрін» надихнув перечитати казку про Кобилячу Голову, і я не пошкодував: текст архетипний, напружений, потужний. Сподіваюся, ті читачі, які так само встигли підзабути цю казочку, теж перечитають її. Але все-таки яку місію несе Кобиляча Голова в твоєму романі?

Стосовного цього персонажа краще всього відповісти рядком з роману: «…вона, по суті, тільки випадкове і примарне відтворення тієї голови кобили, яка котиться шляхами Європи і несе в собі великий і вічний український світ».

У «Мондеґріні» дуже багато психології. Хоча при цьому ти щасливо уникнув спекулятивних і дешевих «сльозовитискань». А чи віриш ти у терапевтичний ефект читання і письма?

Мені писати і читати справді корисно в простому фізіологічному сенсі цього слова. Допомагає виживати. Але хтозна, чи це правило правильне для всіх.

Як героям твого роману знайти спокій? Як ти його шукаєш сам?

Треба зосередитися на тут і тепер. Ніде більше тебе немає і, якщо ти спромігся це усвідомити, маєш певні шанси хай вже не на спокій, але принаймні на певну адекватність. Робота і молитва – більше нічого немає.

У тій частині книжок Володимира Рафєєнка, які читав я, регулярно виникають паралельні виміри, альтернативні реальності, заломи тощо. І воно все, з одного боку, подається не без іронії, а з другого, тут відчувається справді виразна і серйозна метафізичність. А «в житті», «всерйоз», як ти особисто ставишся до цих питань?

Моє відчуття реальності і реального не співпадає з загальноприйнятим. Маю певний власний досвід, який доволі прозоро натякає мені на ймовірність одночасного існування різних варіантів того, що ми називаємо власним життям. Дерево реальності здається схожим на бузину. Воно росте одночасно в різні сторони, тут і тепер Всесвіту здійснюється в такому об’ємі, котрий ми, як люди, ніколи не зможемо сприйняти у його цілісності й повноті. 

Гра словом, мерехтіння цитат і алюзій тощо – яку роль, на твою думку, відіграють ці дещо «формалістичні» та «постмодерні» штуки в сучасному романі, з огляду на всі метаморфози літературного ХХ століття? Зокрема, чому ти вирішив зробити акцент у своєму романі саме на них?

Я ніколи нічого не роблю в своїх текстах виключно з формальної точки зору. Кожен текст, кожна художня подія потребує певних інструментів для свого втілення. Моя справа – просто прислухатися до тієї естетичної цілісності, що намагається ввійти у світ і допомогти їй належним чином з’явитися. Але насправді це не я щось диктую тексту, це він себе пише і править, використовуючи письменника, як більш-менш пристойний інструмент буття.

«Мондеґрін» – продовження твого персонального «київського тексту». А які твої улюблені зразки цього тексту в інших письменників? Що для тебе в цьому місті найкраще та найгірше?

Зразу згадав Валер’яна Підмогильного та Булгакова, а потім зрозумів, що не готовий відповісти на це питання, бо такого опису Києва, який би відповідав моєму сприйняттю цього міста, я ніде не читав. Може, колись сам напишу, якщо дасть Бог. Велике, сакральне, занехаяне, але абсолютно прекрасне місто. Люблю в ньому ці перепади рівнів од ярів до гір, еклектику, різноманітність та простір. Важко сприймаю бруд, сміття, руйнування історичних пам’яток. То найгірше, що в ньому є – це ті люди, котрі за фахом, суспільним впливом та функціональними обов’язками мусили б піклуватися про нього, але не бажають, бо не розуміють його краси, не розуміють цього тут і тепер, а живуть суцільним мондеґріном власних бажань і власної самозакоханості.

Олег Коцарев
Поет, прозаїк, журналіст. Найновіші книжки – роман «Люди в гніздах» і збірка поезій «Площа Чарлі Чапліна». Пишу статті, есеї, рецензії та інтерв'ю для багатьох українських і зарубіжних видань.

27 thoughts on “Володимир Рафєєнко, автор книги «Мондеґрін»: «Ми все ще ростемо, і дай нам Боже колись нарешті вирости»

  1. Today, I went to the beach front with my children. I found a sea shell and gave it to my 4 year old
    daughter and said “You can hear the ocean if you put this to your ear.” She put the shell to her
    ear and screamed. There was a hermit crab inside and it
    pinched her ear. She never wants to go back!
    LoL I know this is totally off topic but I had to tell someone!

  2. Great weblog right here! Also your website rather
    a lot up very fast! What web host are you the usage of?
    Can I am getting your associate hyperlink to your
    host? I wish my web site loaded up as fast as yours lol

  3. We’re a gaggle of volunteers and opening a brand new scheme in our community.

    Your web site offered us with helpful info to work on. You
    have performed an impressive activity and our entire community will be thankful to you.

  4. We are a group of volunteers and starting a new scheme in our community.
    Your website provided us with valuable information to
    work on. You’ve done an impressive job and our whole community
    will be thankful to you.

  5. Hello everyone, it’s my first visit at this site, and post is truly fruitful in favor of me, keep up posting these
    articles or reviews. games ps4 185413490784 games ps4

  6. Hi, i read your blog occasionally and i own a similar one and
    i was just curious if you get a lot of spam comments?
    If so how do you stop it, any plugin or anything you can advise?
    I get so much lately it’s driving me insane so any support is very much appreciated.

  7. It’s the best time to make a few plans for the long run and it is time to be happy.
    I have learn this submit and if I could I want to suggest you some fascinating things or suggestions.

    Perhaps you could write subsequent articles referring to this
    article. I want to learn more issues approximately it!

  8. whoah this weblog is great i love studying your articles.
    Keep up the great work! You understand, many people are looking around for this info, you can help them greatly.

    0mniartist asmr

  9. You have made some really good points there. I looked on the net for additional information about
    the issue and found most individuals will go along with your views on this website.

  10. I really like what you guys are up too. This type of clever work and exposure!
    Keep up the awesome works guys I’ve incorporated you guys to
    my personal blogroll.

  11. You actually make it seem so easy with your presentation but I find this topic to be really something which I think I would never understand.
    It seems too complex and very broad for me. I am looking forward for
    your next post, I’ll try to get the hang of it!

  12. Right here is the perfect blog for anyone who
    hopes to understand this topic. You realize so much its almost tough to argue with you (not that I personally will
    need to…HaHa). You definitely put a new spin on a topic that has been written about for ages.
    Wonderful stuff, just excellent!

  13. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life articles and blogs

Залишити відповідь