Видавництво «Ще одну сторінку» підготувало новинку від авторки «Близькостей» — роман «Прослуховування», який побачив світ 2025 року і одразу потрапив до шорт-листа Букерівської премії.
Кеті Кітамура — американська письменниця, журналістка та мистецтвознавиця. Кітамура закінчила Принстонський університет у Нью-Джерсі, а також здобула ступінь доктора філософії з американської літератури в Лондонському консорціумі. Також пише для The Guardian, The New York Times і Wired.
Книга складається з двох частин. У першій жінка в нью-йоркському ресторані зустрічає привабливого молодого чоловіка, який стверджує, що він її син. Але як так сталось, і головне — як бути далі? Якщо інші вбачають у тому чоловікові архетипного сина, можна й підіграти? А далі розпочинається вистава.
У другій частині вдавати кровну спорідненість вже не доводиться — сюжет перевертається з ніг на голову, та історія зазнає разючих змін. Відбувши виставу, вони повертаються до того ж кафе, та акторка називає чоловіка «своїм сином». Була це вистава чи реальне життя? Книга має відкритий фінал, пропонуючи сильну рефлексію на життєві питання та даючи можливість отримати інсайти.
Серед головних тем, що піднімаються в книзі, є тема перформансу. Що є істиною, а що — вигадкою? Життя — це гра, ми приміряємо на себе різні ролі та ховаємо своє «Я» навіть від самих себе. Звідси ж — тема щирості та лицемірства, контролю та маніпуляцій у взаєминах.
Ця книжка однозначно сподобається поціновувачам високої полиці та тим, кому полюбилась книжка «Близькості» від авторки. Це — ідеальне чтиво для тих, кому цікаві складні тексти без очевидних відповідей, свого роду літературні загадки, які не мають єдиного правильного вирішення. Цей короткий, але такий концентрований та химерний текст не залишить байдужим шанувальників творчості Рейчел Каск, Елізабет Страут та Хан Канг.
Цитати з книжки:
«Бо на екрані чи на сцені ми насправді не хочемо бачити самого явища, не хочемо бачити справжнього болю, чи страждання, чи смерті, а натомість — їхнє відтворення. Саме завдяки усвідомленню, що це — гра, ми маємо змогу насолоджуватися емоціями, підкрадатися ближче та вдихати цю атмосферу — акторство дає нам цю небезпечну близькість».
«Ми занадто звикаємо до своєї рутини, до всіх цих невеличких ритуалів — і тут він показав на сніданок перед нами, на чашки, тарілки, їжу, — і саме в процесі цих ритуалів люди непомітно для себе старіють».
«Уперше я зрозуміла, чому шахрайство часом називають мистецтвом. Якщо він мене й обманював, у цьому обмані відчувався надзвичайний рівень артистизму, більше, ніж це було потрібно, творчість заради самої творчості».
