Свиней важко назвати улюбленцями письменників: якщо про песиків-котиків і навіть корів та коней написано чимало книжок, то свиня – дискримінована в літературі тварина. І якщо в книжках для дітей поросятка можуть розраховувати на роль позитивних, кумедних і симпатичних персонажів, то дорослі автори сприймають свиней як чудовий символ неприємних явищ і огидних осіб. Зрештою, ви в цьому переконаєтеся самі, ознайомившись із книжками з добірки.
Позаяк свинка є символом прийдешнього року, це нагода згадати про її позитивні якості і прочитати якусь зі «свинячих» книжок. Тим паче, що це – одне із завдань зимового бінго Yakaboo.
Повість-антиутопія про те, як тварини з ініціативи свиней скинули владу людини на своїй фермі і що з цього вийшло, ввійшла до «Рейтингу 100 найкращих книг» від журналу «Newsweek». В цій історій ідеться про те, як свині підбили мешканців ферми підняти повстання проти жорсткого господаря. Коли він втік, встановили у своєму «колгоспі» правила, спираючись на сім заповідей, перша з яких проголошувала людину ворогом, а всіх тварин – рівноправними. Втім, незабаром все пішло якось не так: боротьба тварин за свої права завершилася диктатурою свині Наполеона, яка спиралася на принципи «Всі тварини рівні, але деякі – рівніші».
Вам це нічого не нагадує? Так, у сатиричній антиутопії «Колгоспі тварин» Орвелл змалював те, що відбулося з Росією і Совєтським союзом після Жовтневої революції.
Жадібні, захланні, егоїстичні свині. Саме такими одного дня починає молодь сприймати старих людей. Звинувачує старих чоловіків у непристойній поведінці щодо юних дівчат. Наполягає, що старі схиблені жінки руйнують життя своїм дітям і онукам. Дратується через повільність, неакуратність, неуважність стариків. І починає їх нищити. Спершу поодинокі, а потім все частіші випадки убивств газетярі охрестили «війною зі свинями» і, схоже, не без підтримки влади, вона ось-ось охопить всю Аргентину.
Літнього віку дон Ісідро Відаль і його товариші, що, попри вставні щелепи і сивину, в душі лишаються хлопчиками, намагаються вижити в цьому безумстві. Хтось впевнений в заступництві дітей, хтось міркує над тим, щоб переконливо зафарбувати сивину, а хтось шукає еліксир молодості в обіймах молодичок. Зазнаючи наруги, ховаючи свою старість по темних закутках, переступаючи через власну гідність, чоловіки намагаються зрозуміти, хто насправді перетворився на огидних свиней – вони чи їхні нападники.
А тепер час переключитися з серйозних тем на веселу дитячу історії. ЇЇ головний герой – пацятко Плюх, милий непосидько, який щодня знаходить на свій «п’ятачок» нову халепу. Цього разу він вирішив ближче оглянути старовинний годинник з маятником: відчинив дверцята, зробив кілька обертів ключем… і поламав механізм! І що тепер робити, щоб не перепало на горіхи за те, що, попри заборону, поліз до цінних дзиґарів ще й нашкодив їм! Хіба що хтось із лісових друзів прийде поросяткові на допомогу…
Історії Ірини Румянцевої та Інги Баллод – це переказ казок відомої англійської письменниці Елісон Аттлі. Щоправда, в оригіналі поросятка звали Сем. Але воно було таким самим жвавим і непосидючим.
І знову повернемося до антиутопій. Хоча жанр свого роману один із найяскравіших письменників незалежної України Олесь Ульяненко визначав як роман-комікс, у ньому йдеться про фантастичне паралельну реальність, яке починається з підриву Ейфелевої вежі й обміну ядерними «привітами». За вікном – 90-ті, які в середовищі світу цього роману набувають особливої «суворості». Один з героїв «Перлів і свине», лукавий і жорстокий проповідник-харизмат Абрахам Лі разом зі своїми послідовниками знаходить шпарину у часо-просторі і потрапляє у добу динозаврів… І, спостерігаючи за їхніми оборудками, ви отримаєте нову і дуже несподівану версію причини, через яку вимерли динозаври.
Назва роману відсилає до біблійної фрази про те, що не варто кидати перли перед свинями. Але кого це стосується і хто тут виступає в ролі свиней, дізнаєтеся з самого тексту. Я ж лише додам, що якщо ви досі не читали романів Олеся Ульяненка, то це – хороша нагода познайомитися з його унікальною творчістю.
Новела «Свиня» від класика української літератури Миколи Хвильового – це яскрава замальовка з радянського життя і разом із тим стьоб із читача, якому автор натурально «підложив свиню». Але про це – пізніше, вже з самого тексту. Історія ж ця – про «совнаркомівський» будинок з їдальнею і людей, яким пощастило в ньому оселитися. Переважно це чоловіки «зі статусом» і жінки, які або зуміли там втриматися з самого початку, або вдало скористалися протекцією своїх покровителів. І щоб не втратити прихильність чоловіків і свій «статус», вони по-всякому маніпулюють, ведуть подвійну гру, конкурують з тими, хто може зазіхнути на їхнє становище і застосовують весь арсенал жіночих хитрощів, аби домогтися свого – виїхати в омріяний Крим чи на Кавказ.
Яскраві характери персонажів, влучні штрихи, з яких вимальовується «потрет» будинку – з музикою, що долинає до нього з парку, і скандалами й пристрастями, які звучать всередині, що складаються у дуже короткий, але страшенно виразний твір. Зі свинею у несподіваному місці.
Любите тексти, написані соковитим суржиком? Тоді вам сюди! Адже Михайло Бриних віртуозно обігрує його, творить на його основі авторське яскраве письмо! Іронічна хуліганська атмосферу роману одразу налаштовує на веселий лад, а зустріч із Доктором Падлюччо буде особливо приємною тим, хто читав «Шахмати для дибілів» – роман, який свого часу зібрав кілька престижних літературних відзнак. «Хрустальна свиноферма» – це іронічний детектив, і сюжет його крутиться довкола тусовки шахматистів у київському парку імені Тараса Шевченка, а головна загадка пов’язана з таємничими кривавими жертвами Коню.
До чого тут свині? – слушно поцікавитеся ви. А я пораджу знайти їх самотужки. Адже якщо вас не лякає експериментальне письмо і доречні порушення літературних норм, ви отримаєте справжнє задоволення від самого процесу читання цієї книжки.
Для всіх маленьких поросят, які не вміють або не люблять поводитися виховано в гостях – ця весела історія про чотирьох пацяток, яка допоможе малюкам подивитися на свою поведінку зі сторони. Софі Шмід познайомить читачів з Лолою, Мопсом, Хопсом і Копсом, які були небажаними гостями на кожній вечірці, адже були неохайними, нечемними і не дуже вихованими. Але якось листоноша помилково приніс їм запрошення на вечірку. Паці ретельно збиралися на паті – підбирали охайний святковий одяг, готували подарунок для господаря, аби справити гарне враження. Та щойно взялися до їжі – все пішло шкереберть. Адже ці поросятка ну зовсім не знали правил етикету!
Книжка Софі Шмід не тільки розважає, але й дає ненав’язливі поради, як поводитися у гостях – так, аби тебе не сприйняли за пацю і не вигнали з вечірки.
Мерсі – симпатична свинка, яка обожнює грінки з маслом і в родині своїх господарів, містера і місіс Вотсон, почувається, немов донечка: вони вкладають її спати, а коли свинці стає страшно, вона втікає до їхнього ліжка. І от однієї такої ночі сталася катастрофа – підлога під ліжком господарів…провалилася! І хто рятуватиме бідолах? Звісно, улюблениця-свинка, відважна рятувальниця Мерсі Вотсон!
Дуже мила, кумедна і зворушлива історія про свинку Мерсі щедро ілюстрована гарними малюнками і «приправлена» важливими виховними ідеями – чудовий варіант для читання з дітьми. Тим більше, що у цієї книжки Кейт ді Камілло про Мерсі Вотсон є продовження, тож задоволення від історії про симпатичну свинку можна розтягнути надовго.
Збірка оповідань О’Генрі із серії «Несерйозна класика» – це 288 сторінок тонкого гумору, кумедних ситуацій, яскравих типажів й іронічних зауважень. А титульне оповідання, «Поросяче етика», – оповідь про шахрая, який мандрує країною та втирається в довіру до людей, аби провадити фінансові махінації (але ніколи, ніколи не ображає вдів і сиріт – забирає у них не все, а тільки «зайве»). Для чергової справи він знаходить собі помічника, який вміє так спритно вкрасти порося, що ніхто не почує жодного кувікання і вже точно не вийде на слід крадія. І ось цей чоловік з амбіціями чемпіона-свинокрада має стати партнером шахрая у дуже важливому і поширеному виді ошуканства. Проте чи зможе він дотриматися домовленостей і встояти перед спокусою поцупити чергове порося?
Окрім смішної «поросячої» історії, яка входить до збірки «Шляхетний шахрай», у цьому виданні ви знайдете такі класичні оповідання, як «Дари волхвів» та «Останній листок».
Герой дитячої книжечки Юрія Винничука розбиває стереотипи про поросят – лінюхів і нечупар. Це поросятко має амбіції, вдосталь сміливості і нахабства, щоб їх задовольняти – чи то стати отаманом піратів, чи адміралом королівського флоту, чи засватати королівну і домогтися, щоб вона навчилася балакати по-гуцульськи і смажити деруни. Здавалося б, тішся європейським заможним життям, наминай домашні смаколики, зготовані королівною, і горя не знай. Але поросятка, що вже виросло в солідного кабана, замучила ностальгія. І воно вирішило повернутися в рідні краї, забувши, що там до поросят ставляться геть інакше, ніж в Парижі: будь ти хоч десять разів зятем короля, але якщо ти свиня – ти насамперед потенційна печеня.
Дуже смішна історія одного поросятка з яскравими малюнками – гарантований спосіб вдосталь нареготатися і нагадати собі, що вдома нас сприймають зовсім не так, як на чужині.
14 thoughts on “Шукаємо символ 2019 року. 10 книжок про свинок і поросят”