Діти самі мають обирати спорт до душі, а батьки нехай сховають свої амбіції та не претендують на роль тренера: авторка «Непосидючки» Олеся Кешеля-Ісак сформулювала «правила бігу» для дітей.
Дебютна книга Олесі Кешелі-Ісак зібрала в 2020-му букет нагород: восени вона потрапила в короткий список Книги року ВВС-2020, а нещодавно Топ Барабуки назвав «Непосидючку» «дебютом року у прозі».
Це визнання заслужене – книжка сподобалася дітям, її обговорюють, а вау-ефект забезпечила медаль, яку дитина витискає з обкладинки.
Олеся каже, що не ділить своє життя на відрізок «до» і «після» виходу книжки та її перемог на різних літературних конкурсах.
«З одного боку, життя таке ж, як і раніше: сповнене тренувань, забігів, моїх особистих драм, піклування про родину. З іншого – я нарешті змогла пояснити всім і самій собі, для чого я бігаю, і як біговий досвід переносити в життя», – стверджує письменниця.
Авторка «Непосидючки» переконана: в житті працюють ті самі закони, що і в бігу: ставити цілі, досягати їх та боротися з поразками. А приємним бонусом до популярності стала можливість бути почутою більшою кількістю людей.
«Комусь я допомогла зробити перший крок, хтось став сміливішим, інші – просто знайшли відповіді на запитання, які боялися задати. Я навіть стала однією із натхненниць цілого бігового клубу – організації, яка опікується дітьми та родинами, «Особливі». І ось цей результат – конкретні кроки конкретних людей – мене радують найбільше», – перераховує письменниця.
Цікава й історія народження «Непосидючки»: Олеся шукала класну книжку про футбол, але серед купи спортивних видань не знайшлося історії, де б дитина могла примірити на себе роль одного з героїв. Так і з`явився «Непосидючка, який любив бігати».
Як залучити дітей до спорту - дієві поради від Олесі:
Спортивна секція – справа добровільна
Дітей не потрібно спеціально готувати до спортивних секцій.
Дайте їм можливість вибору. І не наполягайте. Батьки мусять закрити свої нереалізовані амбіції у якусь скриньку та проаналізувати, а що ж насправді подобається дитині.
Це правило працює в нашій родині. Мій син Марк випробував і теніс, і футбол, і різні види бойового мистецтва. Але я чітко зрозуміла: він – лідер і обожнює спорт, де може покладатися виключно на себе самого. Футбол як командна гра йому не підійшов – складно було себе проявити. Марк любить активності, де потрібна швидкість, де є певний ризик і потрібно долати перешкоди. Але може бути й навпаки. Поспостерігайте за своєю дитиною. Що вона любить, як вона поводиться у звичайному житті. Що дійсно запалює вогник в її серці?
Якщо вам цікаво дізнатись про наших дітей: Марк обрав ролики, бо там багато і швидко рухаються та тхеквондо – він як хлопчик захоплюється і хоче зрозуміти філософію бою. Футбол залишив лише в рамках «поганяти м’яча».
Єдина активність, на якій я наполягаю – плавання. Вважаю, що кожна дитина повинна вміти плавати бодай заради своєї безпеки та щоб мама не хвилювалася під час відпочинку на морі.
Мама і тато - перший фан-клуб
Батьки можуть бути прикладом для дитини, залучати її в спорт через гру, але аж ніяк не тренувати у повному сенсі цього слова.
Бігайте, стрибайте, лазьте по деревах, ганяйте м’яч, грайте у пляжний теніс. Робіть зарядку.
Обов’язково беріть малих на свої забіги як команду підтримки. Тобто всім своїм життям показуйте, як же це круто.
Проте тренером має бути стороння людина, яка чітко ставитиме задачі, цілі, пояснюватиме, як їх досягти. А задача батьків – лише підтримувати дитину на шляху до забігу, змагання, матчу. Батьки мають бути фан-клубом, а не тренером.
Коли починати нове життя
Можна бігати взимку, з Нового року, з Дня народження, з Різдва, та з будь-якого дня. Головне правило – не брати на себе непосильну дистанцію. Не рахувати чужі кілометри, а починати з посильної дистанції, яка у вас виходить на даний момент. Якщо це 5—метрів, ок. Якщо ви через тиждень змогли вже кілометр пробігти – молодці. І так далі. Важливо: постійність. Не раз на тиждень вийти на пробіжку і задихатися. А хоча б через день і вже за тиждень ви помітите, наскільки краще ви стали бігати, наскільки комфортнішим стало ваше дихання. Також важливо не «топтатися на одному місці», тобто потроху, але збільшувати дистанцію. Йти до своєї маленької, але водночас реальної цілі.
Наприклад: через 3 місяці я пробіжу 5 км. Регулярно тренуючись, цілком реально досягти цієї мети. Саме так було у мене. Я почала з 500 метрів і за літо досягла 5 км. Яким же чемпіоном я себе почувала тоді!!!
А де шукати дитячі забіги?
Дитячі забіги (не плутати з марафонами, бо це 42 км і діти їх не бігають) часто проводяться в рамках дорослих забігів або ж просто як дитячий захід. Найвідоміші і найбільш масштабні в Україні – це дитячі забіги Run Ukraine, які призупинені через карантин. Після реєстрації на забіг дитина отримує персональний номер, а після фінішу – і медаль.
Основні поради Олеся зібрала у «Непосидючці, який любив бігати». Адже книжка – посібник, а не лише історія. Шукайти в книжці відповіді на запитання щодо перших стартів дитини.
