Замітки на полях: Книжки, які стали історичними артефактами через недобросовісних читачів

У моїй домашній бібліотеці є багато старих книжок з примітками, які хтось колись випадково залишив, важливими записами на зворотньому боці обкладинки, щось на зразок «Зателефонувати Олі, привітати з д.р.»; з присвятами від людей, яких у моїй сім’ї вже й не пам’ятають (або й ніколи не знали — деякі книги кочують крізь простір і час); з незвичними плямами, покусаними корінцями, рубцями на стосику сторінок; зі вставками випавших шматків блоків — завжди у хибному місці; з ароматом шоколадки чи засушених квітів, які хтось поклав сушитися і так і забув. Якось я розповім вам про свою колекцію, а поки — світові книжки, яким плями і дописи додають особливого шарму.

Книга ХХ століття, яку використовували для кухонних цілей

Антологія Англо-саксонської поезії, яка містить понад 90 рідкісних загадок та елегій, була написана у ХХ столітті і видана під назвою Exeter Book. У 2016 році ЮНЕСКО визнала книгу одним із найцінніших історичних артефактів; це доволі рідкісне і цінне саме по собі видання. Більшість часу видання пролежало в бібліотеці Ексетерського собору (Англія), де ретельно оберігалося, однак сліди на папері говорять цілком про інше. На перших сторінках книги помітні рубці від ножа, що може свідчити про те, що фоліантом користувалися замість дошки для різки; також на кількох сторінках пройшла кругла пляма від пляшки чи банки — наразі неможливо визначити, що це саме була за рідина, однак вона схожа на пиво — мабуть, книгу використали як костер. 

Маргіналії відомих особистостей

Викликані роздумами над текстом замітки на бережках книжок мають назву «маргіналій», і багато відомих письменників «грішили» подібними малюнками і записами, втискуючи прямісінько у друкованих примірниках власні думки. Деякі з них є доволі примітними.

«Подорожній заново відроджується в дорозі», — саме цю фразу, як стверджує американський письменник і дописувач у New Yorker Ієн Фразйєр, підкреслив Джек Керуак у книзі Генрі Девіда Торо. У 1949 році Керуак позичив цю книжку в місцевій бібліотеці — а потім ніколи її так і не повернув. А згодом, невідомо, чи натхненний цим висловом, чи ні, але написав свій відомий роман «В дорозі». 

Американський письменник Девід Фостер Волліс взагалі дозволив собі кумедну витівку, прималювавши в книзі «Саттрі» Кормака Маккарті вуса, окуляри і вампірячі ікла на фото автора:

Книжка, в якій ховали зброю

Exon Domesday — перепис земельних володінь часів правління Вільгельма І Завойовника, зшитий зі 552 листів у повноцінну книгу, було використано вочевидь для зберігання середньовічного списа. Принаймні, про це свідчить довгий відбиток на сторінках:

Що ж це була за комаха

Володимир Набоков якось спробував дізнатися, що ж це була за комаха, яку Франц Кафка описав в образі Ґреґора Замзи у «Перевтіленні». Англійські рецензенти стверджували, що це був тарган, та Набоков, який комахами цікавився, вважав таку ідею абсурдною — і сам приблизно намалював істоту, виходячи з власноруч відредагованого уривка:

Книжка-нотатник? Це норма

Взагалі у XVIII – XIX століттях малювати на берегах було нормою. В інтернеті наразі містяться цифрові бібліотеки, де можна всі ці приміточки подивитися. Зокрема, є віртуальний архів книг Германа Мелвілля, де зібрані скани книг, які містилися в його бібліотечці й на яких він щось підкреслював чи дописував. 

Автори часто дописували примітки на своїх власних вже надрукованих книгах, повертаючись до колишніх ідей і розробляючи їх та переосмислюючи. Так примірник видаання «Оптика» Айзека Ньютона містить його ж доповнення, акуратно написані від руки:

(Visited 168 times, 2 visits today)