Шелестить віршами осінь на даху: Поетична добірка для осінніх читань

Осінь – мабуть, улюблена пора відчайдушних романтиків і поетів. Саме тому ми вирішили підібрати для вас кілька збірок віршів, які допоможуть залишатися натхненними впродовж мінливих осінніх місяців, розвіяти тугу або ж навпаки – підживити вашу меланхолію і добряче згустити її: обирайте самі. Більшість із цих книжок – зовсім свіженькі видавничі новинки, тож вони тим паче варті, щоби звернули на них свою читацьку увагу цієї осені.

Боліти. Любити. Ламатись. Гоїтись. Так називаються чотири розділи цієї поетичної збірки молодої канадійської авторки індійського походження Рупі Каур. Коли її книжку відмовились публікувати, вона сама зверстала та видала свої глибокі тексти про переживання травматичних досвідів, проілюструвавши їх такими ж глибокими й простими власними малюнками. В результаті у 2014 році «Молоко і мед» стала №1 в списку бестселерів The New York Times. Вірші Рупі – чудова нагода вкотре пороздумувати на такі теми, як права жінок і фемінізм, насильство, біль втрати, апатія і, звісно ж, любов.

Побачити Париж – і… ні, не померти. А написати прекрасну ліричну збірку віршів, присвячених йому. Мабуть, ніхто не любить життя так, як французи, і ніхто не вміє жити його настільки красиво, як вони. Поету Павлу Матюші випало й самому переконався в цьому, замешкавши на певний час у Парижі. Це місто видобуло з нього романтичні і водночас декадентські тексти про різних, але зазвичай таки обожнюваних жінок; різний, але зазвичай таки вишуканий алкоголь; а ще – внутрішню меланхолію та відчай, смак вечірніх поцілунків у паризькому парку, чоловічу відвертість, нестримну ніжність, а іноді й таку ж нестримну брутальність.

Новенька книжка із серії «Українська поетична антологія» – «Яблуко добрих вістей» – здобула відзнаку найкращого видання на 26 BookForum у номінації «Сучасна українська поезія». І варто б сказати, що абсолютно заслужено, адже її автор – Василь Голобородько – є одним із найвидатніших поетів сучасності, і то не лише в межах української літератури. Свого часу вірші Голобородька забороняли друкувати в СРСР, а його самого не допускали до навчання в університеті. Збірка «Яблуко добрих вістей» вмістила чи не найкраще вибране з доробку поета за багато років творчої праці.

«Юнак милується автоматом» – так звучить перший рядок одного із раніше невідомих віршів Тараса Мельничука, рукописи яких нещодавно були дивним чином віднайдені, а самі поезії – видані збіркою зі співзвучною назвою. Мельничук – направду геніальний і глибокий поет, один із найяскравіших представників покоління «шістдесятників», який, на жаль, не зазнав заслуженої слави, не отримав належного визнання. За свою творчість був жорстко переслідуваний радянським режимом. Та й взагалі, біографія митця-дисидента містить багато трагічних епізодів. Що тим більше робить поезію Мельничука важливою для прочитання сучасниками під новим кутом зору.

Ія Ківа «Перша сторінка зими» (Дух і Літера, 2019)

«Перша сторінка зими» присвячена як колективним історичним, так й індивідуальним особистим травмам, які мають місце в житті кожної людини. Пошуку своєї ідентичності, зокрема, через мову, історичну пам’ять, культурний бекґраунд та загалом власну картину світу. Тема війни так чи інакше посідає чільне місце у збірці вже бодай тому, що тексти, які у ній є, поетеса Ія Ківа написала впродовж 2015-2019 років, під час російсько-української війни. А сама авторка, яка до воєнних подій була російськомовною поетесою, саме в цей період почала писати українською та переїхала з Донецька до Києва. Її вірші є своєрідним свідченням, зрізом, проявом, розумінням і намаганням сказати те, що говорити важко, а то й взагалі неможливо.

Свіжа збірка віршів «Вклонитися дереву» є вже третьою за ліком книжкою російськомовного автора Бориса Херсонського, яка виходить українською мовою. Поет у ній роздумує про минуле в сьогоденні, порушує тему пам’яті у віршах і, не зраджуючи собі, так само будує свої витончені тексти на основі біблійних алюзій. Але «Вклонитися дереву» – не тільки про це. Збірка самою своєю появою спонукає переосмислювати значення української мови в російськомовному оточенні, як, наприклад, у випадку з рідною письменнику Одесі. Книжка містить як автопереклади поезій Херсонського, так і його вірші у перекладі Сергія Жадана, Володимира Тимчука та Олега Гончаренка.

Особливість цієї збірки полягає у так званій доповненій реальності, яка досягається завдяки використанню спеціального скельця – червоного фільтра, що відкриває прихований зміст кожної ілюстрації. Прихований же (і явний) зміст, власне, поезій, читачам доведеться відкривати самотужки, переживаючи кожну історію та пропускаючи її крізь себе. Таким чином назва збірки «Оптика Бога» виправдовує себе двічі: для її повноцінного прочитання дійсно потрібна «оптика», а в самих текстах авторка не раз звертається до Бога. Ці вірші Мар’яна Савка, засновниця й головна редакторка Видавництва Старого Лева, писала в період Майдану та початку російсько-української війни, тож вони неминуче сповнені болю, але так само і надії. 

Ще одна книжка вибраного в нашій добірці, цього разу – від Івана Андрусяка, якого багато хто, перш за все, знає як дитячого письменника. Втім, його «дорослі твори» заслуговують не меншої уваги, і, прочитавши «Фонетику тиші», ви в цьому точно переконаєтеся. Ця збірка – лише перший том вибраного від автора, і, окрім поезії, тут вміщена ще і частина з прозою. Однак «Фонетика тиші» цього року потрапила в трійку фіналістів «Еспресо. Вибір читачів 2019», а це означає, що багатьом вона вже встигла полюбитися, не упускайте шансу на добре поетичне читво й ви. Хороша нагода відкрити для себе добре знаного автора з іншого, нового боку.

Пауль Целан «Арія снігу» (Видавництво 21, 2019, пер. Петро Рихло)

У серії поетичних книжок Пауля Целяна чергове поповнення – збірка під назвою «Арія снігу». Над її укладанням працював іще сам автор, однак вийшла вона уже посмертно. «Арію снігу», мабуть, можна вважати найбільш зрілою збіркою поета, його вершинним творчим доробком, концентрованою колекцією мовних образів і глибоких символів, таких притаманних авторському стилю Целана. Обкладинку видання в українському перекладі прикрашає однойменна зі збіркою картина авторства художниці Гельґи фон Льовеніх, що якнайкраще пасує настроєво до текстів цієї книжки і перегукується з такими ж лаконічними, але багатошаровими поезіями.

Богуслав Поляк «Тирлище» (Смолоскип, 2019)

Киянин Богуслав Поляк – молодий український поет і перекладач, який є також співзасновником Всеукраїнського поетичного конкурсу «Гайвороння» і резидентом спільноти “Literary Stage”. Ця книжка – його дебютна збірка. Однак поетична творчість Поляка вже знайома читачу, зокрема, завдяки «Антології молодої української поезії III тисячоліття». Тирлище – це місце, де випасаються та відпочивають рогаті тварини, дикі або свійські. Таку назву для збірки обрано не випадково – натуралістичні мотиви в поезіях Богуслава Поляка займають чи не провідне місце, самі ж вірші – доволі динамічні й цікаві. У 2018-му році автор став лауреатом ІІ премії в конкурсі від видавництва «Смолоскип».

Вірші молодої харківської мисткині у книжці під назвою «Відкривати тут» проілюстровані її ж авторськими роботами. Адже Марія Козиренко – не лише письменниця, а й також талановита художниця. У своїй поезії вона змальовує власні світи, наповнені несподіваною реальністю, простими і водночас глибокими емоціями, самобутнім баченням сенсів у буденному житті та поза його межами. Це вже третя збірка віршів Марії Козиренко, яка також встигла спробувати себе й у малій прозі. Ідея книжки «Відкривати тут» бере свій початок від авторського мистецького проекту Марії «Українські ієрогліфи», започаткованого нею у 2018 році.

Вальжина Морт – сучасна білоруська поетеса, що вже тривалий час живе та працює в Нью-Йорку, де викладає поезію й літературний переклад у Корнельському університеті. Її творчість відзначена уже цілою низкою літературних нагород та премій. Для віршів Вальжини характерне поєднання західних та слов’янських поетичних традицій. В «Епідемії троянд» (18+) вміщені вірші із кількох збірок поетеси, об’єднані тематикою історичної пам’яті, пошуку національної ідентичності, глибокими переживаннями розлуки з батьківщиною, її мовою і світом. Вальжина Морт пише як білоруською, так і англійською мовами. Авторка відома також своїми емоційними живими виступами й  читаннями. 

(Visited 854 times, 1 visits today)