У квітні 2019 року світ сколихнула новина — люди й досі спалюють книги; цього разу вогонь поглинув примірники “Гаррі Поттера“, якого, за звинувачення у магії, спалили польські священики. Що це, “451° за Фаренгейтом” наяву чи яскраве символічне ствердження неприйняття чужої позиції? Ми вирішили поглянути на схожі приклади таких літературних покарань в історії людства. Отже, свого часу спалювали:
Традиція спалювати праці походить від Античності, і найгучнішим прикладом стала ситуація, коли Платон незлюбив свого колегу, “дотепного філософа” Демокріта. Платон хотів, щоб усі твори Демокріта було спалено, однак не мав настільки сильних повноважень, щоб це зробити. І хоча за легендою філософ наказував кидати у вогонь будь-яку працю свого суперника, все ж своєї найголовнішої мети його подолати він досягнув інакше. Мало того, що твори Демокріта знищувалися — разом із тим праці Платона копіювалися, часто примусово, і залишилися недоторканими впродовж понад 2,5 тис. років. Від “дотепного філософа” історія ж зберегла лише певні уривки його робіт.
Перше видання “Дублінців” Джойса було спалене самими видавцями книги, що були стурбовані сексуально відвертими сценами та національними темами, порушеними у творі. За розповідь “Два лицарі” (Two Gallants) за британським законом тих часів можна було потрапити до в’язниці. До того ж, за новими правилами, у разі проблемного контенту книги, відповідальність несе не лише автор, а й видавці. Джойс погоджувався на публікацію повністю власним коштом, і спершу видавець таки пішов на подібні умови, однак в останній момент все ж скасував публікацію, наступного дня спаливши усі примірники. Джойсу вдалося хитрістю врятувати одну копію збірки, і через п’ять років він таки знайшов, де її видати.
У 1948 році в США психіатр Фредрік Вертхам, який досліджував проблему злочинності серед дітей та підлітків, помітив, що в дитячих коміксах, насправді, описується багато прикладів негативної, розбійницької поведінки. Фредрік дійшов до висновку, що виною феномену малолітніх злочинців були комікси, що в той час набували популярності серед молодого покоління і, на думку лікаря, “надихали” дітей на зло. У різних штатах на рівні місцевого законодавства впроваджувалися закони, що забороняють комікси, а в містечку Спенсер штату Західна Вірджинія вирішили піти далі й змусили дітей спалювати свої книжки. У подвір’ї школи понад місяць збирали до купи комікси — і спалили їх у присутності вчителів, директорів і журналістів. Через статті у найпопулярніших виданнях, в деяких інших громадах США почали повторювати таке дійство.
Праці Вільгельма Райха вважали псевдонауковими і такими, що суперечать законам фізики, тому у 1954 році його було засуджено, і Управління продовольства і медикаментів США вилучило всі його пристрої для дослідження так званої “оргонної енергії”. У маєтку психотерапевта в штаті Мен відібрали й спалили його праці, більшість з яких стосувалися теми походження життя з неживої матерії, існування “універсальної енергії”. Усього спалено було понад 6 тонн робіт.
Детальніше про це тепер можна прочитати у книзі Крістофера Тернера “Пригоди в оргазмотроні“.
Книги шрифтом Брайля
У Парижі у 1842 році новий директор школи для дітей з вадами зору П’єр Дюфо звелів спалити цілу бібліотеку книг шрифтом Брайля. Таке рішення було спричинене бажанням встановити нову, власну систему, і внутрішньою ворожнечею в межах керівництва школи. Однак діти продовжували потайки писати звичним шрифтом Брайля.
11 thoughts on “Навіщо спалюють книжки, або Символічні літературні війни”