Нью-Йорк, я люблю тебе: цікаві книги про столицю світу

Пандемія може завадити поїхати в Нью-Йорк, але ніхто не може заборонити спланувати подорож, скориставшись літературними дороговказами. Нью-Йорк завжди надихав письменників і був не тлом, а  швидше головним героєм їх творів. Мегаполіс нагадує листковий пиріг, де кожен знаходить своє: магніт великих грошей Волл-стріту, одеський  колорит Брукліну, хасидський  –  Вільямсбургу,  шоу на Бродвеї, а ще музеї, хмарочоси, шопінг та  екскурсії.

Для знайомства з містом, яке ніколи не спить, підготували добірку книг про любов, пригоди та подорожі у Нью-Йорку.

«Нью-йоркська трагедія»
 Пол Остер

«Нью-йоркська трагедія» – найвідоміший твір американського письменника Остера складається з трьох детективних повістей і нагадує квест. Не чекайте дійства в стилі Агати Крісті – постмодерністський детектив потребує максимум концентрації та занурення.

Ось як автор описує місто: «Нью-Йорк – невичерпний простір, лабіринт нескінченних переходів, і хай як далеко він заходив, хай як добре вивчав певні райони та вулиці, все одно весь час відчував, ніби опинився невідомо де, і то заблукав не лише у місті, але у й собі».

У «Скляному місті», першій частині трилогії, –  історія хлопчика, ізольованого батьком-психопатом. Детектив Деніел Квін береться розплутати надскладну справу.

«Привиди»  – ще більш химерний сюжет, а імена героїв нагадують прапор Естонії:  хтось на ім’я Білий наймає детектива Синього стежити за чолов’ягою на прізвисько Чорний.

У «Замкненій кімнаті», завершальній частині трилогії, друг головного героя ізолювався в кімнаті – такий собі добровільний карантин. Ззовні залишилася дружина, дитина, її роман з головним героєм, численні рукописи та мегаполіс – шалений ритм останнього не тільки надихає, але й втомлює.

«Місто дівчат»
 Елізабет Гілберт

Як тільки не називають Нью-Йорк, але після виходу роману Елізабет Гілберт додалася ще одна назва – місто дівчат.

Автор «Їсти, молитися, любити» написала «легку та «ігристу»  історію підкорення Нью-Йорку провінціалкою Вів`єн Морріс. Розповідь ведеться від імені 90-літньої Вів`єн – вже поважної нью-йоркської дами, досвіду якої вистачить на три романи.

В 40-х роках минулого століття дівчина приїздить в Ньй-Йорк, змінивши нудний коледж на театр тітки Пег. 

А далі «Місто дівчат»  нагадує путівник по людям, стосункам і пам`яткам Нью-Йорку. Після прочитання роману виникне непереборне бажання приїхати в Сохо, опинитися на шаленій вечірці та пережити хоч половину пригод Вів`єн.

«Така як ти»

Марк Леві

30% мешканців Нью-Йорку народилися за межами США. Не є виключенням і Діпак – ліфтер в будинку з механічним підйомником– справжнім раритетом.   

Діпак сповідує дві релігії: індуїзм та делікатність. Але ось колега колега Діпака –  нічний ліфтер  – падає зі сходів і вже не може начищати до блиску свій «східний експрес».

Діпак рекомендує на цю роботу племінника Санджая. Нетиповий мігрант трохи спустився на соціальному ліфті, щоб зустріти своє кохання – психологиню Хлою.

Для Хлої, яка пересувається на інвалідному візку – ліфт – це можливість повноцінно жити та працювати, а  його зупинка означає повну ізоляцію.

«Така як ти» написана дуже легко та зацікавить читачів, яким цікавий перетин світів мігрантів та справжніх нью-йоркерів.

«Просто діти»

Патті Сміт

Патті Сміт, хрещена мама панк-року, поетка та активістка зеленого руху випустила автобіографічну книгу «Просто діти» в 2010 році.

19-річна Патті переїхала в Нью-Йорк з Чікаго. Щоб зібрати гроші на реалізацію мрії  працювала на заводі та змушена була віддати сина на усиновлення.

У Нью-Йорку Патті влаштувалася в книжкову крамницю, де  в 1967 році знайомиться з  фотографом Робертом Меплторпом. Разом вони жили в кімнаті для персоналу нічного клубу Max’s Kansas City та готелі «Челсі», ділили один бутерброд на двох і мріяли стати своїми в оточенні  художника Енді Ворхола, музикантів Боба Ділана, Джима Морісона.

Все вдалося, проте історія кохання Патті та Роберта трансформується в міцну дружбу – він до самої смерті фотографував Сміт для обкладинок її альбомів.

«Нью-Йорк багато що пережив,  – розповідала нещодавно в інтерв`ю Сміт. – Коли я вперше приїхала сюди в 1967 році, це були важкі часи для економіки. Але це було добре для молоді. Знаєте, Нью-Йорк постійно створює себе заново».

The Power Broker

Роберт Кар

Книгу Роберта Кара The Power Broker поки не перевели на українську. І даремно: її треба обов’язково прочитати всім, хто має намір стати депутатом чи мером.

The Power Broker – це портрет Роберта  Мозеса – «головного будівельника» Нью-Йорку. Мозес суміщав 12 посад та докорінно перебудував мегаполіс в 1930-1960 роках.

Сучасний вигляд міста багато в чому закладено саме Мозесом, а його топ-проектом став міст Трайборо (з’єднав райони Нью-Йорка: Бронкс, Квінс та Мангеттен). Проте були й невдачі –  «головний будівельник» ігнорував інтереси громад й заклав пріоритет приватного транспорту над громадським, і від цього вибору, Нью-Йорк потерпає й досі.

Неймовірно але факт: всі перетворення в мегаполісі Мозес втілив не використовуючи виборні посади, але за роки роботи сконцентрував чи не всю владу в місті.

Книгу на 1200 сторінок  й досі читають американські президенти, а Барак Обама визнав, що саме The Power Broker допомогла йому сформувати розуміння політики .

Василь Махно

«Уздовж океану на ровері»

 «Уздовж океану на ровері» – добірка есеїв Василя Махна українського письменника, що вже 20 років мешкає в Нью-Йорку. Книга потрапила і в короткі списки Книги року BBC в розділ Есеїстика і в перелік претендентів на  премію Юрія Шевельова. Зазначимо, що в 2015-му Махно вже отримував Книжку року ВВС за «Дім у Бейтінг Голлов».

Сам письменник визнавав, що прогулянка ровером  – це метафора життя і творчості і він відтворює зустріччі з людьми, міркування та життєвий досвід. Нью-Йорк – наріжне місце оповідань, а ще ровер Махна побував в   Єрусалимі, Бхубанешваре, Венеції, Кривому Розі, Бучачі і Києві.

Напевно, тільки погляд письменника, зможе побачити  в Нью-Йорку тернопільську провінцію: « На Юніон-сквер щосереди і щоп’ятниці від ранку й до вечора вовтузяться продавці на фермерських базарчиках.  Вони з’їжджаються з навколишніх ферм штату Нью-Йорк і влаштовують – принаймні для мене – провінційне свято: начебто це базарчик в Чорткові. З однією відмінністю: у Чорткові всі всіх знають, а тут  – ніхто нікого».

Письменник препарує історії з українцями, які хоч і переплавилися в американському котлі, але ще можуть здивувати американців  – хоч би й аферами з коштами з паркоматів.