Пандемія може завадити поїхати в Нью-Йорк, але ніхто не може заборонити спланувати подорож, скориставшись літературними дороговказами. Нью-Йорк завжди надихав письменників і був не тлом, а швидше головним героєм їх творів. Мегаполіс нагадує листковий пиріг, де кожен знаходить своє: магніт великих грошей Волл-стріту, одеський колорит Брукліну, хасидський – Вільямсбургу, шоу на Бродвеї, а ще музеї, хмарочоси, шопінг та екскурсії.
Для знайомства з містом, яке ніколи не спить, підготували добірку книг про любов, пригоди та подорожі у Нью-Йорку.
«Нью-йоркська трагедія»
Пол Остер
«Нью-йоркська трагедія» – найвідоміший твір американського письменника Остера складається з трьох детективних повістей і нагадує квест. Не чекайте дійства в стилі Агати Крісті – постмодерністський детектив потребує максимум концентрації та занурення.
Ось як автор описує місто: «Нью-Йорк – невичерпний простір, лабіринт нескінченних переходів, і хай як далеко він заходив, хай як добре вивчав певні райони та вулиці, все одно весь час відчував, ніби опинився невідомо де, і то заблукав не лише у місті, але у й собі».
У «Скляному місті», першій частині трилогії, – історія хлопчика, ізольованого батьком-психопатом. Детектив Деніел Квін береться розплутати надскладну справу.
«Привиди» – ще більш химерний сюжет, а імена героїв нагадують прапор Естонії: хтось на ім’я Білий наймає детектива Синього стежити за чолов’ягою на прізвисько Чорний.
У «Замкненій кімнаті», завершальній частині трилогії, друг головного героя ізолювався в кімнаті – такий собі добровільний карантин. Ззовні залишилася дружина, дитина, її роман з головним героєм, численні рукописи та мегаполіс – шалений ритм останнього не тільки надихає, але й втомлює.
«Місто дівчат»
Елізабет Гілберт
Як тільки не називають Нью-Йорк, але після виходу роману Елізабет Гілберт додалася ще одна назва – місто дівчат.
Автор «Їсти, молитися, любити» написала «легку та «ігристу» історію підкорення Нью-Йорку провінціалкою Вів`єн Морріс. Розповідь ведеться від імені 90-літньої Вів`єн – вже поважної нью-йоркської дами, досвіду якої вистачить на три романи.
В 40-х роках минулого століття дівчина приїздить в Ньй-Йорк, змінивши нудний коледж на театр тітки Пег.
А далі «Місто дівчат» нагадує путівник по людям, стосункам і пам`яткам Нью-Йорку. Після прочитання роману виникне непереборне бажання приїхати в Сохо, опинитися на шаленій вечірці та пережити хоч половину пригод Вів`єн.
«Така як ти»
Марк Леві
30% мешканців Нью-Йорку народилися за межами США. Не є виключенням і Діпак – ліфтер в будинку з механічним підйомником– справжнім раритетом.
Діпак сповідує дві релігії: індуїзм та делікатність. Але ось колега колега Діпака – нічний ліфтер – падає зі сходів і вже не може начищати до блиску свій «східний експрес».
Діпак рекомендує на цю роботу племінника Санджая. Нетиповий мігрант трохи спустився на соціальному ліфті, щоб зустріти своє кохання – психологиню Хлою.
Для Хлої, яка пересувається на інвалідному візку – ліфт – це можливість повноцінно жити та працювати, а його зупинка означає повну ізоляцію.
«Така як ти» написана дуже легко та зацікавить читачів, яким цікавий перетин світів мігрантів та справжніх нью-йоркерів.
«Просто діти»
Патті Сміт
Патті Сміт, хрещена мама панк-року, поетка та активістка зеленого руху випустила автобіографічну книгу «Просто діти» в 2010 році.
19-річна Патті переїхала в Нью-Йорк з Чікаго. Щоб зібрати гроші на реалізацію мрії працювала на заводі та змушена була віддати сина на усиновлення.
У Нью-Йорку Патті влаштувалася в книжкову крамницю, де в 1967 році знайомиться з фотографом Робертом Меплторпом. Разом вони жили в кімнаті для персоналу нічного клубу Max’s Kansas City та готелі «Челсі», ділили один бутерброд на двох і мріяли стати своїми в оточенні художника Енді Ворхола, музикантів Боба Ділана, Джима Морісона.
Все вдалося, проте історія кохання Патті та Роберта трансформується в міцну дружбу – він до самої смерті фотографував Сміт для обкладинок її альбомів.
«Нью-Йорк багато що пережив, – розповідала нещодавно в інтерв`ю Сміт. – Коли я вперше приїхала сюди в 1967 році, це були важкі часи для економіки. Але це було добре для молоді. Знаєте, Нью-Йорк постійно створює себе заново».
The Power Broker
Роберт Кар
Книгу Роберта Кара The Power Broker поки не перевели на українську. І даремно: її треба обов’язково прочитати всім, хто має намір стати депутатом чи мером.
The Power Broker – це портрет Роберта Мозеса – «головного будівельника» Нью-Йорку. Мозес суміщав 12 посад та докорінно перебудував мегаполіс в 1930-1960 роках.
Сучасний вигляд міста багато в чому закладено саме Мозесом, а його топ-проектом став міст Трайборо (з’єднав райони Нью-Йорка: Бронкс, Квінс та Мангеттен). Проте були й невдачі – «головний будівельник» ігнорував інтереси громад й заклав пріоритет приватного транспорту над громадським, і від цього вибору, Нью-Йорк потерпає й досі.
Неймовірно але факт: всі перетворення в мегаполісі Мозес втілив не використовуючи виборні посади, але за роки роботи сконцентрував чи не всю владу в місті.
Книгу на 1200 сторінок й досі читають американські президенти, а Барак Обама визнав, що саме The Power Broker допомогла йому сформувати розуміння політики .
Василь Махно
«Уздовж океану на ровері»
«Уздовж океану на ровері» – добірка есеїв Василя Махна українського письменника, що вже 20 років мешкає в Нью-Йорку. Книга потрапила і в короткі списки Книги року BBC в розділ Есеїстика і в перелік претендентів на премію Юрія Шевельова. Зазначимо, що в 2015-му Махно вже отримував Книжку року ВВС за «Дім у Бейтінг Голлов».
Сам письменник визнавав, що прогулянка ровером – це метафора життя і творчості і він відтворює зустріччі з людьми, міркування та життєвий досвід. Нью-Йорк – наріжне місце оповідань, а ще ровер Махна побував в Єрусалимі, Бхубанешваре, Венеції, Кривому Розі, Бучачі і Києві.
Напевно, тільки погляд письменника, зможе побачити в Нью-Йорку тернопільську провінцію: « На Юніон-сквер щосереди і щоп’ятниці від ранку й до вечора вовтузяться продавці на фермерських базарчиках. Вони з’їжджаються з навколишніх ферм штату Нью-Йорк і влаштовують – принаймні для мене – провінційне свято: начебто це базарчик в Чорткові. З однією відмінністю: у Чорткові всі всіх знають, а тут – ніхто нікого».
Письменник препарує історії з українцями, які хоч і переплавилися в американському котлі, але ще можуть здивувати американців – хоч би й аферами з коштами з паркоматів.