Як завжди, розповідаємо про найцікавіше у книжковому світі за тиждень.
Мешканець Сієтла вчить напам'ять один із найскладніших творів Джойса
61-річний Ніл Коселі-Меєр з Сієтла щороку вчить по 37 сторінок твору «Поминки за Фіннеганом» (Finnegan’s Wake) ірландського письменника Джеймса Джойса. Таким чином, по сторінці на тиждень, він планує вивчити напам’ять увесь роман за 17 років.
Ніл є піаністом, тому коли в 25 роки він вперше прочитав цей роман і замислився над тим, як же взагалі читач може вимовити відоме 100-буквенне слово bababadalgharaghtakamminarronnkonnbronntonnerronntuonnthunntrovarrhounawnskawntoohoohoor-denenthurnuk,
він вирішив, що в цьому допоможе музика — треба просто завчити звуки, а не літери. З тих часів у Ніла не погасав інтерес до цього шедевра Джойса: спершу він захотів вивчити першу главу, через кілька років вже виступав з декламацією завченого тексту перед друзями, а тепер — представлятиме свої здобутки і перед широкою аудиторією, виступивши 14 грудня в одному з концертних залів Канади.
Через понад 40 років Мілану Кундері повернули чеське громадянство
З 1975 року автор «Нестерпної легкості буття» проживає у Франції, бо втік від переслідувань з боку чеського комунізму. Ще в 1950 р. його вигнали з партії за “антикомуністичну поведінку”, і він вимушений був згодом покинути країну через натиск радянської влади. Згодом після виїзду він отримав французьке громадянство; чеського ж його офіційно позбавили у 1979 р. — рівно 40 років тому.
Посол Чеської республіки у Франції відвідав 90-річного Мілана Кундеру, щоб вручити документ про відновлення громадянства. За його словами, письменник просто подякував і більше нічого не сказав.
З 1988 року Кундера не пише чеською — вся його творчість з того часу франкомовна. «Чи вважати мені своє життя у Франції заміною, підміненим, а не реальним життям? Чи казати собі: “Твоє справжнє життя — у Чехословаччині, серед твоїх братів-земляків”?… А чи прийняти моє життя у Франції — де я дійсно є собою — як моє реальне життя, і прожити його на повну? Я обрав Францію», — зазначив письменник у інтерв’ю New York Times у 80-их.
Швейцарське видання включило роман української письменниці до переліку 20 найкращих романів ХХІ століття
Видання Tages Anzeiger назвало «Музей покинутих секретів» (2010) Оксани Забужко одним із найкращих романів цього століття. Ось що зазначено про нього у виданні:
«Розпад Східного блоку країн та повалення їхніх репресивних режимів призвів до особливого розквіту літератури, який тепер більше не зупинити. Такі автори як Забужко заповнюють прогалини в історичних розповідях. Ними керує одночасно гнів та співпереживання — а також насолода від того, що вони врешті можуть все сказати»…
До списку також потрапили: «Час секонд-хенд» Світлани Алексієвич, «Сфера» Дейва Еґґерса, «Гаррі Поттер» Джоан Ролінґ, «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро тощо.
New York Times написали про словник, який укладають вже понад 125 років
Thesaurus Linguae Latinae — словник слів з латини, робота над яким триває з 1890-их рр. Укладають словник у Німеччині, де дослідники за цей час встигли дістатися тільки до літери R. Такий довгий період пояснюють бажанням внести у словник кожне латинське слово, яке хтось коли-небудь вживав, включаючи також різні часові періоди та регіони вживання цієї мови у минулому. Останнім словом в словнику буде zythum (єгипетське пиво) і за найоптимістичніших прогнозів дослідники сподіваються дійти до нього і завершити проєкт у 2050 р.
Робота над словником стала міжнародною: уряд Німеччини щорічно сплачує за його підтримку по 1, 25 млн євро, але також сприяє і уряд США; а низка інших країн надсилає до Мюнхена своїх власних дослідників, які можуть допомогти у пошуковій роботі.
12 thoughts on “Словник, який укладають вже 125 років, та роман української письменниці, який потрапив у 20 найкращих у світі: книжкові новини тижня”