Вже зовсім скоро на світ з’явиться художня книга абсолютно нового українського автора Мартина Якуба. Але відкриємо секрет, що за цим псевдонімом стоїть Василь Шульга вже відомий читачам нон-фікшн виданням «Invisible photo business». Напередодні художнього дебюту блог Yakaboo поспілкувався з письменником про читання, рекламу та письменницькі плани.
Про читання
Для мене читання – це насолода. Я ніколи не думав про те, багато я читаю чи ні. Але в середньому прочитую одну книгу в тиждень. Ще донедавна це був переважно нон-фікшн, але зараз все частіше читаю художню прозу. Спостерігаю за тим, які інструменти використовують інші автори. Кожна фікшн книжка, яку я зараз читаю, мене чомусь вчить, з кожної я беру ймовірні твісти чи сюжетні ходи.
У домашній бібліотеці залишаю лише ті видання, які мені хотілося б перечитати в майбутньому. Решту виношу в парк біля Золотих воріт і залишаю на поличці для буккросингу. А перед тим, як придбати книжку, завжди проводжу міні-розслідування або ж прислухаюся до літературних друзів. Щоправда, читаю набагато повільніше, ніж поповнюю свою бібліотеку. Поки що прочитав лише близько чверті придбаних книг.
про письменництво та рекламу
Перший свій твір про прокурора Петренка я написав у вісім років. На жаль, він не зберігся, але я думаю, то було геніально. Потім, вже в Могилянці, відвідав курс Сергія Іванюка «Основи літературної творчості» і зрозумів, що в письмі є певні правила, які треба засвоїти, а головне практикувати. Тому я майже щодня писав невеличкі оповідання у Livejournal. Їх також збереглося не так багато, але під сотню десь вдалося відновити.
Крім того, я працював журналістом-аналітиком. Але як сказав мені один з тодішніх керівників: «Знаєш Вася, твої статті дуже цікаво читати. Але журналістика – це про факти, а не про читання. В тебе головною є форма, а факти другорядні. Тобі треба йти в якусь рекламу». Ось я й пішов. У 2008-му створив бізнес на базі другого мого улюбленого заняття – фотографії. Можливо, якби в той час у нас був ринок літератури, все могло скластися інакше.
Про книгу «Invisible photo business»
За понад десять років роботи в сфері комерційної фотографії у мене назбиралося безліч корисної інформації. Було б нечесно тримати її лише при собі, адже будь-який цивілізований ринок рухає конкуренція.
Я дуже сподіваюсь, що моя книжка зробить молодих фотографів більш обізнаними і більш «зубатими». Не думаю, що це підсумок моєї діяльності, скоріше це певний еволюційний процес у гармонії зі Всесвітом. Я отримав знання та досвід, але вони не належать лише мені.
Про новий детектив «Мертві моделі»
Це мій перший дописаний великий художній твір – детектив «Мертві моделі». Сюжет крутиться навколо зникнення моделей у Києві. А розслідування починає ветеран АТО, який випадково опиняється у центрі подій. Я закінчив твір 30 грудня 2017 року, а видавництво «Смолоскип» приймало рукописи на конкурс до 31-го. Я встиг податися в останній момент і виграв 2-гу премію. У якості приза мало бути видання книжки невеличким накладом, але ми поспілкувалися з керівництвом «Смолоскипу» і вирішили збільшити наклад до 2000 примірників.
Обкладинку до книги ми створювали разом з колегами у рекламній компанії. Вона дещо незвична для літературного ринку, але у нашому рекламному світі це буденність. Ви собі тільки уявіть цей жах – на обкладинці буде дівчина у закритому купальнику.
Про псевдонім
Чому вирішив писати під псевдонімом? Причини різні, але найперша – сімейна. Мій псевдонім складається з імен моїх прадідів з боку матері й батька. Я пишаюся моїми прабатьками, вони мали неабияку силу і мудрість. Вони жили у надскладний час і їхні вчинки є взірцевими для мене.
І, погодьтеся, крутий псевдонім вийшов, Мартин Якуб. До речі, він легко зчитується іноземцями. А я планую видаватися за кордоном. Бо навіть моє ім‘я, Василь, жодного разу не було вимовлено правильно. Не кажучи вже про прізвище. То навіщо змушувати людей мучитися.
Про плани на нові книги
Я маю впевненість, що це буде не просто псевдонімом, а власне моїм новим ім’ям під яким мене буде знати більшість людей. Саме зараз я почав писати план нової книжки. Це також буде детектив. Дівчина рейнджер з міста Дікінсон з Північної Дакоти опиниться в селі Неділище Житомирської області та стане свідком злочину. Поки що це все що я можу сказати.
Про натхнення
Більш за все надихають подорожі й спілкування з людьми. Ось прямо зараз я в Барселоні. Коли бачиш іншу архітектуру, чуєш іншу мову, бачиш відмінну поведінку місцевих, водночас в голові починають вирувати думки. Можливо, в наступному моєму романі буде Барселона, бо це місто варте того, щоб про нього писати.
Про те, що робить книжку хорошою
Книга – це розповідь, а розповідь – це те, що зробило нас людьми. Первісні люди, збираючись ввечері біля багаття, розказували одне одному, що відбулося. І, впевнений, це було цікаво слухати.
Читаючи книгу, я хочу дізнатися про щось таке, що мене здивує, збентежить. Щось таке, що переверне моє світосприйняття. Але це не мають бути просто описані думки автора, бо це нудно. Це мають бути ситуації і дії героїв з якими не стикаєшся щодня.
- Якщо пофантазувати і уявити, що Ви маєте нагоду запросити на каву будь-якого письменника, незалежно від того, в який час та в якій країні він жив чи живе. Кого б запросили?
Залюбки пригостив би Гемінґвея і Фіцджеральда дюжиною коктейлів. Я б більше хотів дізнатися про те, якими людьми вони були. Бо вважаю, що особистість автора, це саме те, що робить його книги цікавими.
ТОП-5 книг, які б радив прочитати всім:
1 Енн Тайлер “Блакитне мереживо долі”
2 Жоель Діккер “Правда про справу Гаррі Квеберта”
3 Чарльз Буковські “Макулатура”
4 Малкольм Гладуел “Генії і аутсайдери”
5. Ельза Баркер “Записки живого померлого або послання з іншого світу”
7 thoughts on “Ветеран АТО розслідує зникнення моделей в Києві: спойлер нової книжки Василя Шульги”