Класика постапокаліптичного кіберпанку — «Нейромант»: уривок з книги тижня Yakaboo

Український переклад книги батька кіберпанку Вільяма Ґібсона вийшов у видавництві «Видавництво» в 2017 році. Хоча у творі й описується науково-фантастичний світ, у ньому можна знайти відсилки до сучасної реальності: розвиток штучного інтелекту, зростання ролі транснаціональних корпорацій та вихід у кіберпростір. Але разом із тим у цьому всесвіті зовсім не існує мобільних телефонів…

В Yakaboo «Нейромант» є книгою тижня — з 14 до 20 січня її можна придбати зі знижкою 20%. Пропонуємо вам ознайомитися з уривком із книги, щоб пересвідчитися, що її дійсно варто прочитати. До того ж, вона оформлена авторським шрифтом, незвичним тисненням і варіозображенням.

Переклад Ольги Любарської

 

Кейс чекав місцевого поїзда на залюдненій платформі. Моллі пішла додому на горище кілька годин тому з конструктом Рівного в зеленій сумці, а він тоді ж засів пиячити.

Його нервувала думка, що Рівний тепер став конструктом, картриджем, на якому записали навички, пристрасті, колінні рефлекси старого… Індукційною рейкою пригуркотів місцевий поїзд, і дрібний пил засочився з тріщин у стелі тунелю. Кейс увійшов до вагона крізь найближчі двері й дорогою роздивлявся інших пасажирів. Двійко по-хижому зосереджених місіонерів секти християн-учених наближалися до трьох юних офісних технарок. Усі троє мали на зап’ястях голографічні зображення ідеалізованої вульви, що рожево виблискували в різкому світлі вагонних ламп. Технарки нервово облизували ідеальні губи й зиркали на християн-учених з-під металево-блискучих повік. Ці дівчата здавалися якимись екзотичними довгоногими травоїдними, що граційно й несвідомо хиталися в унісон із поїздом, а їхні високі підбори — глянцевими копитцями на тлі тьмяного металу вагонної підлоги. Кейс вийшов на своїй станції, доки вони зрештою зважилися зірватися на галоп і втекти від місіонерів.

Опинившись на платформі, він помітив на станційній стіні білу голографічну сигару. Під сигарою пульсували білі літери «ФРІСАЙД», стилізовані під друковані японські ієрогліфи. Він пройшов крізь натовп і зупинився, аби роздивитися рекламу. «НАВІЩО ЧЕКАТИ?» — запитували в нього білі літери. Заокруглене біле веретено було оперезане й оббите решітками, радіаторами, стикувальними механізмами й куполами. Цю рекламу — чи інші подібні — Кейс бачив сотні разів. Вона його не зацікавлювала. Із декою на колінах він міг дістатися до фрісайдівських банків даних так само просто, як до банків у Атланті. Подорожі — м’ясна тема. Але сьогодні він помітив крихітний логотип завбільшки з монету, вплетений у куток світлового рекламного напису. «Т-Е».

Він пішов додому на горище, загрузлий у спогадах про Рівного. Практично все своє дев’ятнадцяте літо він просидів у «Джентльмені-невдасі» — цідив дороге пиво й спостерігав за кіберковбоями. Він іще жодного разу не торкався деки, але вже знав, чого хотів. Того літа баром тинялося ще зо два десятки мрійників, і кожен поривався набитися в учні до ковбоя. Іншого способу навчитися не було.

Усі вони чували про Полі — бикуватого жокея з-під Атланти, який пережив смерть мозку під чорною кригою. Легенда про нього ходила лише одна, і то геть вулична: він здійснив неможливе. Більше про нього ніхто нічого й не знав. «Щось жирне ламав, — повідав Кейсові за кухоль пива якийсь інший салага. — Але ніхто не знає, що саме. Чув, що це могла бути бразильська зарплатна мережа. Хай там як, а чувак був мертвий, і мозок його також мертвіший за мертвого». Кейс витріщався на кремезного чоловіка в сорочці по той бік переповненого людом бару: шкіра його мала невловимий свинцевий відтінок.

«Малий, — за кілька місяців казав йому Рівний у Маямі, — я, типу, як ті товстосракі ящери, чув про таких? Мали собі по два мозки, один у голові, а другий біля дупи, щоби задніми ногами керувати. Врізався в ту чорну хрінь, а задній мозок знай собі фуричить». Ковбойська еліта «Невдахи» цуралася Полі, керуючись якимсь груповим тривожним інстинктом на межі забобонів. Маккой Полі, Лазар кіберпростору…

А от серце його таки підвело. Запасне російське серце, пересаджене під час війни в таборі для полонених. Він відмовився поміняти його, коли повернувся: казав, його незвичний ритм допомагає зберігати відчуття часу. Кейс намацав у кишені папірець, отриманий від Моллі, й пішов угору сходами.

Моллі хропла на мнемолоні. Від коліна і вгору, майже до промежини, її стегно було закуте в прозорий лонгет. Шкіра під затвердлою мікропорою вкрита синцями, що з фіолетового переходили по краях у бридко-жовтий. Уздовж лівого передпліччя вишикувалося в рядок вісім дермів, усі різних форм і кольорів. Поряд із Моллі лежав трансдермальний модуль «Акай», його тонкі червоні дроти тягнулися до тродів під лонгетом.

Кейс увімкнув настільну лампу біля «Хосаки», і світло чітким колом упало прямісінько на контейнер із конструктом Рівного. Зламавши тонкий шар криги, Кейс під’єднав конструкт і вийшов у матрицю. Одразу ж виникло гостре відчуття, наче хтось читає через його плече.

Він відкашлявся. В горлі тисло.

— Діксі? Маккою? Це ти, чувак?

— Здоров, братуха, — почувся голос нізвідки.

— Це Кейс, чувак. Пригадуєш?

— Маямі, пацаня, швидко вчився.

— Що останнє пам’ятаєш перед тим, як я до тебе заговорив, Діксі?

— Нічо.

— Зажди.

Він від’єднав конструкт. Відчуття присутності зникло. Під’єднав знов.

— Дікс? Хто я?

— Ти мене висадив, мужик. Ти хто, бляха, такий?

— Ке… Кент твій. Напарник. Що з тобою, чувак?

— Це питаннячко!

— Пам’ятаєш нашу розмову секунду тому?

— Ні.

— Шариш, як працює запис особистісної матриці?

— Та шарю, це жорсткий конструкт, тільки читання.

— То якщо я під’єднаю його до своєї пам’яті, в нього послідовна пам’ять у реальному часі запрацює?

— Мабуть шо, — відповів конструкт.

— Гаразд, Діксі, ти і є конструкт. Врубаєшся?

— Як скажеш, — погодився конструкт. — То хто ти?

— Кейс.

— Маямі, — промовив голос, — пацаня, швидко вчився.

— Точняк. Зараз ми з тобою, Дікс, махнем у Лондон, колупнемо трохи даних. Нормально? Піде?

— А наче в мене великий вибір?
 
Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

9 thoughts on “Класика постапокаліптичного кіберпанку — «Нейромант»: уривок з книги тижня Yakaboo

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

Залишити відповідь