«Книга вигаданих неістот», або Не ходіть, діти, до Краю Снів гуляти

«Книга вигаданих неістот», свіженька, вистраждана карантином новинка «Дому Химер», на перший погляд здається всього лиш привітом Борхесу. Спекулятивний бестіарій про вигаданих створінь, зібрання міфів і переказів. Але перше враження оманливе: «Книга вигаданих неістот» нічим не поступається збірці Борхеса і не лише описує неістот, а й намагається класифікувати й надати поради, як їх уникнути. Адже неістоти — не ті, кого можна зустріти в реальності, а майже виключно в Краю Снів та на його межі. А найкраще — не зустрічати.

Колективне несвідоме

На обкладинці «Книга вигаданих неістот» витиснуто три імені: Євген Лір, автор збірки «Підземні ріки течуть» та роману «Степовий бог»; Кшися Федорович, один із видавничих котів «Дому Химер»; і Ната Фріден, дизайнерка й ілюстраторка. І доки Лір з Кшисею описували неістот, Ната їх зображала — і не рідко раніше, ніж отримувала текст. Окрім літературних досліджень, автори також збирали інформацію від «очевидців» — тих, хто стикався з неістотами (і вижив). Певним чином співавтором може відчути себе і читач — кожен, хто хоч раз кожен стикався з невідомим і непоясненим, і ось, нарешті, знайшов йому ім’я.

Трікстерський бестіарій

«Книга вигаданих неістот» розповідає, наскільки це можливо, про мешканців, чи, радше, втілення Краю Снів, які можуть зустрітися онейронавтам — як уві сні, так і в реальному світі. Тут ви не зустрінете звичних грифонів чи єдинорогів, зате будуть Щоси, Ніщі, Заперечники, Золоті простори і та сама Вежа. Тут буде про голоси, яким нізвідки лунати, та тіні, яким нікому відкидати. Про те, як щось може зникнути безслідно, а щось, навпаки, так вперто зберігатися, що стає схожим на славнозвісні «фальшиві спогади». Вибагливий читач знайде в цій книзі багато алюзій на відомі і не дуже літературні твори, а ще більш вибагливий — на власні сни чи примарні спогади, про які невідомо: чи були, чи наснилися.

Варто зазначити, що ця книга — це в жодному разі не езотерика чи щось подібне. Це — путівник по межі реальності й нереальності — для тих, хто хоче цю межу бачити. Що в цій книзі — правда, а що — вигадка, що — спекулятивні здогадки, а що — реальні факти, залишається вирішувати кожному читачеві сам на сам з книгою.

Окраса бібліотеки

Неможливо розповідати про «Книгу вигаданих неістот» і не сказати про її розкішне оформлення. Існує підвищена небезпека, що після отримання цієї книги щонайменше вечір, якщо не цілий день, ви проведете за розгляданням ілюстрацій Нати Фріден. Її зображення атмосферні, деталізовані і викликають враження, що хтось нарешті намалював твій сон, який ніби призабувся, але таки залишився десь на межі свідомості. Разом з текстом ілюстрації складають настільки цілісну картину, що часом складно розрізнити, це вони доповнюють текст, чи навпаки, текст описує зображене.

Обкладинка — ще одна естетична пастка, виплекана засновником та художнім редактором «Дому Химер» Владом Сордом. Глибокий оксамитовий колір, що змінюється в залежності від освітлення; золоте тиснення та лусочки шкіри. Додайте до цього художні буквиці, заголовки та навіть номери сторінок — і ось у вас в руках справжня радість книжкового естета.

Для кого книга

Найкраще на питання про аудиторію книги відповідають самі автори:

«Вигаданих неістот» не варто читати:

  • тим, хто шукає однозначних доказів та прямих інструкцій для дії;
  • тим, хто дозволяє книжкам керувати своїм життям;
  • тим, хто прийшов винятково по класичний бестіярій — це видання зосереджене саме на неістотах, а не монстрах з уяви інших письменників чи народів;
  • тим, хто категорично поділяє історії на хороші та погані.

Цей перелік — радше рекомендація, незвична візитівка Краю Снів. Усім, хто залишився, — ласкаво просимо до химерного й небезпечного світу вигаданих неістот!