«Книга вигаданих неістот», свіженька, вистраждана карантином новинка «Дому Химер», на перший погляд здається всього лиш привітом Борхесу. Спекулятивний бестіарій про вигаданих створінь, зібрання міфів і переказів. Але перше враження оманливе: «Книга вигаданих неістот» нічим не поступається збірці Борхеса і не лише описує неістот, а й намагається класифікувати й надати поради, як їх уникнути. Адже неістоти — не ті, кого можна зустріти в реальності, а майже виключно в Краю Снів та на його межі. А найкраще — не зустрічати.
Колективне несвідоме
На обкладинці «Книга вигаданих неістот» витиснуто три імені: Євген Лір, автор збірки «Підземні ріки течуть» та роману «Степовий бог»; Кшися Федорович, один із видавничих котів «Дому Химер»; і Ната Фріден, дизайнерка й ілюстраторка. І доки Лір з Кшисею описували неістот, Ната їх зображала — і не рідко раніше, ніж отримувала текст. Окрім літературних досліджень, автори також збирали інформацію від «очевидців» — тих, хто стикався з неістотами (і вижив). Певним чином співавтором може відчути себе і читач — кожен, хто хоч раз кожен стикався з невідомим і непоясненим, і ось, нарешті, знайшов йому ім’я.
Трікстерський бестіарій
«Книга вигаданих неістот» розповідає, наскільки це можливо, про мешканців, чи, радше, втілення Краю Снів, які можуть зустрітися онейронавтам — як уві сні, так і в реальному світі. Тут ви не зустрінете звичних грифонів чи єдинорогів, зате будуть Щоси, Ніщі, Заперечники, Золоті простори і та сама Вежа. Тут буде про голоси, яким нізвідки лунати, та тіні, яким нікому відкидати. Про те, як щось може зникнути безслідно, а щось, навпаки, так вперто зберігатися, що стає схожим на славнозвісні «фальшиві спогади». Вибагливий читач знайде в цій книзі багато алюзій на відомі і не дуже літературні твори, а ще більш вибагливий — на власні сни чи примарні спогади, про які невідомо: чи були, чи наснилися.
Варто зазначити, що ця книга — це в жодному разі не езотерика чи щось подібне. Це — путівник по межі реальності й нереальності — для тих, хто хоче цю межу бачити. Що в цій книзі — правда, а що — вигадка, що — спекулятивні здогадки, а що — реальні факти, залишається вирішувати кожному читачеві сам на сам з книгою.
Окраса бібліотеки
Неможливо розповідати про «Книгу вигаданих неістот» і не сказати про її розкішне оформлення. Існує підвищена небезпека, що після отримання цієї книги щонайменше вечір, якщо не цілий день, ви проведете за розгляданням ілюстрацій Нати Фріден. Її зображення атмосферні, деталізовані і викликають враження, що хтось нарешті намалював твій сон, який ніби призабувся, але таки залишився десь на межі свідомості. Разом з текстом ілюстрації складають настільки цілісну картину, що часом складно розрізнити, це вони доповнюють текст, чи навпаки, текст описує зображене.
Обкладинка — ще одна естетична пастка, виплекана засновником та художнім редактором «Дому Химер» Владом Сордом. Глибокий оксамитовий колір, що змінюється в залежності від освітлення; золоте тиснення та лусочки шкіри. Додайте до цього художні буквиці, заголовки та навіть номери сторінок — і ось у вас в руках справжня радість книжкового естета.
Для кого книга
Найкраще на питання про аудиторію книги відповідають самі автори:
«Вигаданих неістот» не варто читати:
- тим, хто шукає однозначних доказів та прямих інструкцій для дії;
- тим, хто дозволяє книжкам керувати своїм життям;
- тим, хто прийшов винятково по класичний бестіярій — це видання зосереджене саме на неістотах, а не монстрах з уяви інших письменників чи народів;
- тим, хто категорично поділяє історії на хороші та погані.
Цей перелік — радше рекомендація, незвична візитівка Краю Снів. Усім, хто залишився, — ласкаво просимо до химерного й небезпечного світу вигаданих неістот!
1 618 thoughts on “«Книга вигаданих неістот», або Не ходіть, діти, до Краю Снів гуляти”