
Що спільного між сукнями початку ХХ століття, післявоєнним New Look Крістіана Діора та мінімалістичними чорними силуетами Йоджі Ямамото? Кожен із цих образів розповідає про свій час: його культурні впливи, суспільні настрої та уявлення про красу. Мода ніколи не існувала окремо від того, що відбувалося навколо. Вона реагувала на війни, економічні кризи, мистецькі експерименти й технологічні зміни, а іноді й сама ставала способом заявити про нові цінності.
Саме цю взаємодію досліджують Емі де ла Хей та Валері Д. Мендес у книжці «Мода від 1900 року (Світ мистецтва)» від видавництва ArtHuss. Обидві авторки мають багаторічний досвід роботи з історією костюма та музейними колекціями. Емі де ла Хей — професорка історії костюма і кураторства, співдиректорка Центру курації моди в Лондонському коледжі моди. Валері Д. Мендес раніше очолювала відділ текстилю та одягу музею Вікторії та Альберта в Лондоні, де працювала над виставками й дослідженнями історії моди. Їхній професійний досвід допомагає розглядати одяг не лише як дизайнерський витвір, а і як частину матеріальної та культурної історії.

Від корсетів до нової жіночності
На початку ХХ століття мода переживала помітні зміни. Париж залишався одним із головних її центрів, де перетиналися мистецькі течії, театральні експерименти та нові дизайнерські ідеї. Одним із модельєрів, які впливали на переосмислення жіночого гардероба, був Поль Пуаре. Він відмовлявся від звичних конструкцій на користь вільнішого крою, довших ліній і насичених кольорів. Його творчість стала частиною ширшої зміни уявлень про жіночий одяг, яку авторки розглядають у першому розділі книжки.
Наступний часовий відрізок — мода 1920-х років. Час, коли набули популярності вільніші сукні, коротші спідниці та силуети, що не обмежували рухів так, як раніше. Образ флеперки став одним із символів нового покоління жінок. Та наступні десятиліття принесли зовсім інші настрої. Економічна рецесія 1930-х років вплинула на модну індустрію, а Друга світова війна змусила людей пристосовуватися до дефіциту тканин і нормування одягу. У розділі «Нормована мода та стиль, виготовлений вдома» авторки звертають увагу на те, як змінювався повсякденний гардероб: речі перешивали, шили самостійно й намагалися використовувати матеріали ощадніше.
Після війни мода знову змінила напрям. Однією з найпомітніших подій стала презентація колекції Крістіана Діора New Look у 1947 році. Приталені жакети, виразно окреслена талія та пишні спідниці різко контрастували з практичним одягом воєнних років. Цей період у книжці розглянуто через повернення до складніших силуетів і переосмислення жіночності. Авторки показують, як швидко зміни в суспільстві можуть відобразитися навіть на звичних формах одягу.

Від молодіжного бунту до глобальної індустрії
У другій половині ХХ століття на моду дедалі сильніше впливала молодіжна культура. Масове виробництво одягу розширювало вибір, а нові покоління не хотіли наслідувати стиль батьків. У 1960–1970-х роках одяг став одним зі способів демонструвати власні погляди та належність до певного середовища. Згодом до цього додалися екологічні ідеї та субкультури. Цим процесам присвячено кілька окремих розділів, які показують, наскільки різноманітною стала мода та як на неї впливали зміни поза межами дизайнерських салонів.
Наприкінці століття індустрія ставала дедалі глобальнішою. Дизайнери з різних країн пропонували власне бачення одягу, а звичні уявлення про красу та силует поступово змінювалися. Авторки розглядають ці зміни в контексті ширшої трансформації модної індустрії, яка вже не обмежувалася кількома європейськими центрами.
Останні розділи книжки присвячені 2000–2020 рокам. Тут ідеться про вплив інтернету, фінансову кризу, переосмислення модної спадщини та активізм. Увага до соціальної відповідальності, ідентичності й свободи самовираження поступово стала невіддільною частиною розмови про сучасну моду. Так хронологічна розповідь доходить до сьогодення, показуючи, як індустрія реагує на нові суспільні виклики.
Одна з особливостей «Моди від 1900 року (Світ мистецтва)» — її чітка хронологічна структура. Одинадцять розділів охоплюють окремі періоди від 1900 до 2020 року, а їхні назви не просто позначають дати, а виділяють характерні для кожного часу явища й суперечності. Тому читач бачить не набір ізольованих модних тенденцій, а послідовність змін: від пошуків нових силуетів на початку століття до глобалізації індустрії, впливу інтернету й активізму в новому тисячолітті.
У «Моді від 1900 року (Світ мистецтва)» Емі де ла Хей та Валері Д. Мендес послідовно показують, що історію одягу неможливо відокремити від історії суспільства. Їхня розповідь охоплює не лише зміни крою, матеріалів і стилів, а й те, як на них впливали війни, економічні обставини, культурні рухи та нові уявлення про особисту свободу. Завдяки цьому знайомі силуети й дизайнерські імена постають не окремими сторінками модної хроніки, а частинами значно ширшої історії — історії людей, їхнього способу життя та прагнення виражати себе.
Авторка тексту: Анна Нечипоренко
Фото: Ірина Лавриненко
