Мастрід жовтня: що читати під ковдрою

Книга — такий же невід’ємний атрибут осені, як і ковдра, парасолька, гарячий чай та пухнастий шарф. Блог Yakaboo зібрав 10 книг, які найкраще читаються восени – вони зігрівають, коли на вулиці холодно, й ідеально підходять під ностальгійний жовтневий настрій. 

Величезна сімейна сага – якраз підійде для дощових осінніх днів. Стейнбек розповідав, що це найважливіша книга в його житті, і вона справді вдалася. На 700+ сторінках – історія трьох поколінь однієї сім’ї, стосунки батьків, дітей та братів. Книга, що дуже затягує і потім дуже довго не відпускає. Цього року її видали українською — чудовий привід, щоб перечитати (якщо вже її читали) або прочитати (якщо ні).

У новій книзі Артема Чапая зумисне порушено кордон між художнім і документальним: одні його частини буквально відтворюють реальність, інші є витвором уяви. Чи кожен читач зрозуміє, які з них які? І чи має це значення?

Обережно: книга може розчулити.

Юрій Андрухович, Олександр Бойченко та Орест Друль зібралися у Ворохті та розмовляють про життя, літературу і все на світі. На двохсот сорока сторінках ви прочитаєте їх роздуми про те, як з’являються книги, як навчитися писати, не оминуть вони стороною і критику, і всілякі літературні премії. Ви дізнаєтеся, що вони розуміють під хорошим текстом, що думають про поезію і прозу, їх роздуми про російську літературу і переклад Біблії.

Книги російської письменниці Гузель Яхіної розлітаються величезними тиражами. Перший її роман «Зулейха открывает глаза» викликав справжній фурор. «Дети мои» — другий роман Яхіної.

Поволжжя, 1920-1930-ті роки. Якоб Бах — російський німець, вчитель в колонії Гнаденталь. Він давно відвернувся від світу, ростить єдину дочку Анче на відокремленому хуторі і пише чарівні казки, які чудесним і трагічним чином втілюються в реальність. Рецензію на цю книгу читайте ТУТ.

Свіжий роман від Сафона – для поціновувачів цього автора і тих, хто тільки планує з ним познайомитись.

Молода оперативниця Алісія Ґріс розслідує загадкове зникнення міністра Маурісіо Вальса. У пошуках відповідей вона вирушає до Барселони, де зустрічається з родиною Семпере та адвокатом Бріансом. Дівчина підозрює, що Бріанс причетний до викрадення, однак, прослідкувавши за ним, розуміє: він тільки вершина айсберга. Алісія дізнається ще про кількох людей – в’язнів моторошної тюрми Монтжуїк у часи Другої світової війни, коли Вальс працював там комендантом. Їм відомо, до яких жахіть причетний міністр. Та був іще один в’язень – письменник Віктор Маташ…

Ця книга допоможе вам вибиратись в холод з-під теплої ковдри і йти змінювати світ. Сила волі – саме те, чого так бракує в жовтні і аж до березня.

Авторка з наукового боку показує, як влаштовано наше мислення, чому ми уникаємо змін і сповна не використовуємо власний потенціал. Але, окрім теорії, Макґоніґал подає безліч фактів і цікавих прикладів. Та найбільша перевага книжки — це вправи. Виявляється, завдяки ним мозок можна натренувати, як м’язи.

Навіть якщо ви вже читали Кастанеду, заради такої обкладинки та україномовного перекладу, варто прочитати його ще раз.

До того ж, мандрувати Мексикою напрочуд приємно, поки за вікном холод і дощ – це нагода перенестись туди, де тепло, кактуси та Дон Хуан.

«Гітлер. Примітки до біографії» – найвідоміша книжка Себастіана Гаффнера, в якій він у лаконічній формі аналізує життєвий та політичний шлях Адольфа Гітлера, висуває сміливі припущення щодо неоднозначних та химерних поворотів історії Другої світової війни та намагається подати об’єктивний аналіз постаті Гітлера і його значення в історії Німеччини і всього світу, уникаючи при цьому поширеної практики сліпої та неконструктивної демонізації цієї одіозної історичної постаті, яка відвертає увагу від виваженого аналізу найпринциповіших помилок та хибних поглядів Гітлера.

Восени нам всім не вистачає трохи доброти. Головний герой роману «Диво» — п’ятикласник на ім’я Огест Пуллмен, хворий на рідкісну хворобу. Риси обличчя хлопчика наче переплутані. Зазвичай це викликає в людей жах… Аж ось дитина потрапляє до звичайної школи, де на неї чекають нові труднощі, знайомства та ще багато чого. Читачі дізнаються, що почуття гумору й дружба можуть створити справжнє диво.

А ця книга мусить сподобатись дітям з 9 до 12 років. В одному місті, можливо, саме у вашому, є незвичайний будинок, у якому оселилися шість дуже важливих персон, що працюють… двірниками. У кожного власна ділянка, власні інтереси, захоплення й мрії, та всі вони абсолютно щасливі, бо наводити порядок для них не просто професія, а покликання і справа всього життя. До того ж, кожен із них здатен на справжній вчинок: врятувати незнайомця, полетіти в космос і навіть зробити щасливішим ціле місто. Тому там, де вони з’являються, світ стає світлішим, добрішим і по-справжньому чистішим.

Журналіст Аркадій Бабченко, що недавно був в центрі авантюрної історії за участі СБУ, написав цю книгу у 2015 році, але російською. Цього року вона вийшла українською.

Бабченко брав участь в першій і другій чеченських війнах, а пізніше став військовим кореспондентом. Як журналіст він висвітлював події з фронтів Південної Осетії в 2008 році, і в Україні в 2014-му. Про що б не писав автор, це викликає відгук у читачів.

Гемінґвей — це майже синонім осені. Коли, як не в жовтні, читати його повільні, трохи моторошні та ліричні книжки? Про те, що до Форуму видавців у ВСЛ вийшла біографія Гемінґвея, ви, ймовірно, в курсі. Тому ми пропонуємо прочитати не її, а один з найвідоміших творів Хема (чи то Гема) – «По кому подзвін».

Вино — цілком осінній напій, особливо якщо споживати його у вигляді глінтвейну (сподіваємося, це читають лише повнолітні). В цій книжці журналістка Б’янка Боскер розповідає все про вино: чим воно відрізняється, як його вибирати та чому одна пляшка коштує 100 гривень, а інша – 10 тисяч.

Осінь – найкращий час, щоб читати вірші. Ні, не так. Осінь – найкращий час, щоб читати вірші Жадана. Особливо ті, що про любов. Якщо ви раптом ще не придбали найсвіжішу збірку поезій Сергія – зараз найкращий час, щоб зробити це.

Назва цієї книги говорить сама за себе. Правда, не треба очікувати, що зміст цього роману буде таким простим і прямолінійним. 

Одного ранку Амадіс Дюдю, головний герой роману, разом з іншими персонажами книжки опиняється в Екзопотамії, що, втім, не дивно, адже Екзопотамія – це пустеля, а як стверджує Борис Віан – у пустелях завжди людно, адже люди люблять збиратися там, де багато місця. У Екзопотамії з ними відбувається багато дивовижних пригод.

(Visited 2 241 times, 1 visits today)
Тетяна Гонченко
Тетяна Гонченко
Редакторка блогу в Yakaboo.ua. Маю в житті чотири пристрасті: журналістика, подорожі, література і котики. Тож багато пишу, багато їжджу по світу, багато читаю і маю двох котиків. Зрештою, ці сфери тісно пов’язані: хороший журналістський текст – це теж література. А книги – це ще один спосіб подорожувати. Котики ж прекрасні самі по собі. Веду телеграм-канал про книжки: http://t.me/npzbvnkngchtn
https://www.facebook.com/atanoissapa