Як жити далі, коли повернення додому неможливе, а майбутнє в іншій країні повне непевностей? Як не потонути в океані туги та віднайти в собі сили жити далі, та яку роль в закиданні якоря закордоном відіграють друзі — чужі по крові, але такі рідні по духу?
У видавництві «Ще одну сторінку» вийшла новинка — історичний роман Гішама Матара, що досліджує теми пам’яті, вигнання та пошук, або ж радше творення нового дому, та який увійшов до довгого списку Букерівської премії 2024 року.
Про автора
Гішам Матар — британсько-лівійський письменник, лауреат Пулітцерівської премії 2017 року за мемуари The Return: Fathers, Sons and the Land in Between. У книзі автор описує своє повернення на батьківщину після падіння режиму Каддафі та спроби розслідувати долю батька, критика режиму Каддафі у вигнанні, якого викрали та ув’язнили, коли Гішаму було 19 років. З того часу його батько вважається зниклим безвісти.
Роман розповідає про Халеда — хлопця з Лівії, який приїхав навчатись до Единбурга — та його одногрупника Мустафу, долю яких назавжди змінює участь у демонстрації біля посольства Лівії у Лондоні. Мов грабіжники, за словами Халеда, хлопці одягають балаклави та пробираються крізь щільний натовп. Скандуючи гасла арабською та шукаючи одне одного у нескінченному потоці людей, вони помічають чорні постаті у вікні посольства і якийсь габаритний предмет, спрямований на протестувальників. «Не наважаться!», — викрикує Мустафа, але вони наважуються. Постріли розривають повітря, та тіла поранених і загиблих важко гупають на землю, вкриту кривавими візерунками.
Після поранення на протесті у друзів більше немає дороги до колишнього життя — залишається тільки покладатись на пам’ять, листування з рідними та сни, в який можна хоча б на трохи повернутись на рідну землю. А події Арабської весни 2011 року на батьківщині змушують друзів знову постати перед вибором, який неодмінно повпливає на подальший розвиток дружніх стосунків — усе зроблене чи не зроблене матиме вагу.
«Мої друзі» — це багатошарова книга про життя окремих людей, долю яких змінюють великі історичні події. Книга сподобається поціновувачам історичної прози, що досліджують питання еміграції, болючий розрив між двома реальностями та культурами та силі дружби, що рятує в найтемніші часи.
Цитати з книжки:
«Припускати, буцім ми вільні від історії, так само нерозумно, як вважати себе вільними від сили тяжіння».
«На нашу долю може випасти тисяча й одна неприємність, а люди, яких ми любимо найдужче, ніяк про це не здогадуватимуться. Ось чому мусимо конче залишатися поруч із ними, на відстані витягнутої руки»
«…бо ж від письменників ми чекаємо того самого, що й від найближчих друзів: допомоги в посередництві між нами та світом, тлумаченні цього світу».
