«Жінка, яка має план» - книжка Мей Маск - всесвітньо відомої моделі та мами Ілона Маска - вже стала бестселером в Україні. Мей уже за 70, але здається вона прожила декілька життів: у тридцять один стала матір’ю-одиначкою, тяжко працювала, щоб поставити на ноги дітей, Ілона, Кімбала й Тоску, боролася із зайвою вагою, зробила кар`єру моделлю плюссайз і навіть подолала ейджизм у модельному бізнесі. Блог Yakaboo публікує уривок з книжки Мей Маск.
Мей називає себе «магнітом для придурків», з гумором описує тисячу невдалих побачень та не соромиться йти проти течії – бунтарський дух приніс їй світову славу у віці, який сама Мей називає «розквітом свого життя».
Як відомо всім, хто стежить за Мей Маск у соцмережах, вона щедро роздає щирі й дуже практичні поради щодо ухвалення в певному віці рішень, котрі можуть згодом окупитися в дивний і непередбачуваний спосіб.
У книзі від видавництва Vivat авторка ділиться досвідом і мудрістю, набутими протягом нелегкого, сповненого пригод і випробувань життя. Це поради щодо здоров’я, краси, родини та кар’єри. Ви не можете контролювати все, що відбувається навколо, але в будь-якому віці можете жити так, як забажаєте. Для цього потрібен лише план. Тож почніть обмірковувати його просто зараз.
«ЗОВСІМ НА ТЕБЕ НЕ СХОЖЕ» Виходьте за рамки
Протягом життя вас часто просять зробити те, що вам робити не хочеться. Наприклад, виступити перед глядачами. Страх перед публічними виступами дуже поширений, і багато хто з ним стикається. Можливо, вам теж час від часу доводиться представляти себе на зустрічі, спілкуватися з клієнтами чи навіть переконувати інвесторів у тому, що ваша діяльність варта фінансових інвестицій.
У мене ніколи не було значних проблем із публічними виступами. У дієтологічних колах я почуваюсь комфортно, бо впевнена у своїх знаннях. Я постійно вчусь і що п’ять років складаю по сімдесят п’ять іспитів, кожен з яких триває годину, щоб підтвердити свою кваліфікацію. Також щодня читаю нові дослідження.
Як комерційна модель (це значить, що я знімаюся для каталогів, виконую замовлення для авіакомпаній, готелів, стоматологічних клінік, косметичних компаній), я теж почуваюся дуже впевнено.
Коли ж мені незатишно? Якщо я нова людина в місті й перебуваю в оточенні незнайомців. Я вже розповідала вам про це.
Крім того, за всю свою модельну кар’єру я двічі потрапила в дуже незручну ситуацію: мене, жінку, якій за шістдесят, фотографували оголеною!
Уперше таку фотосесію запропонував журнал Time, але я сказала:
-Ні, я не знімаюсь оголеною.
Вони почали вмовляти мене. Я зателефонувала Кімбалові й Тосці, щоб порадитися з ними.
-Ти ж не знімаєшся оголеною, — сказала Тоска.
-Мамо, це ж Time. Усе буде гаразд, — заспокоїв мене Кімбал.
І він не помилився. Усе було гаразд.
Коли вас просять зробити щось за межами вашої зони комфорту, сказати «ні» нормально. Я відмовлялася зніматись оголеною протягом п’ятдесяти років. Але подумала, що Time і справді якнайліпше підходить, щоб спробувати це принаймні раз у житті. Мене знімав відомий фотограф, і йому все вдалося просто чудово, тому вважаю, що це було того варте. Я трохи боялась підготовки до фотосесії, але мене залишили в кімнаті з двома жінками, які допомогли з природним макіяжем і зачіскою. Усе було добре.
Вони посадили мене й поставили переді мною дзеркало, щоб я могла побачити, якою буде фотографія.
Лише після того зайшов фотограф, зробив знімки й покинув кімнату. І знову все було добре.
Фотографії виявилися дуже гарними і стильними. Але зрештою Time вирішив помістити моє фото не на обкладинці видання, а як перше фото розділу про здоров’я. Мою агентку й фотографа це засмутило, бо їм замовляли фото на обкладинку.
Не засмутилася лише я, бо мені не дуже кортіло бачити себе голою в кожному кіоску з пресою. Тож для мене все склалося якнайліпше!
Після цього моїй агентці в Нью-Джерсі зателефонували з журналу New York і теж попросили, щоб я знялася оголеною. Вони хотіли зробити фото, схоже на відому світлину вагітної Демі Мур. Тож я повинна була здаватися вагітною.
Я саме була з Тоскою і після розмови з агенткою сказала їй:
-Ти не повіриш! Вони хочуть сфотографувати мене так само, як Демі Мур.
-То зроби це! — такою була її відповідь цього разу.
-Навіщо мені це?
-Бо це ж легендарне фото!
Я не мала наміру погоджуватися, але Тоска мене переконала.
Їм були потрібні природні знімки, але з різким освітленням, бо вони хотіли, щоб я мала вигляд на всі сімдесят. Мені було шістдесят два, і мене хотіли ще трохи зістарити. Я не заперечувала, бо це було вже не вперше.
На мені були трусики тілесного кольору й силіконові накладки на груди, але я все одно почувалася цілком оголеною.
На фотосесію також запросили жінку, яка за кілька днів мала народити. Вона забула про своє татуювання внизу живота, тож його потім довелося фотошопити. Нас обох сфотографували, а тоді її живіт «причепили» мені, щоб я здавалася вагітною.
Це фото миттєво розлетілося світом. Воно з’являлося на телебаченні та в газетах під заголовками: «А чи не застара вона для цього?», «Чи варто жінкам народжувати після 50-ти?» тощо. За кілька місяців на ще одній фотосесії мене привітали з тим, що мені вдалося так швидко схуднути після вагітності. Я сказала їм, що не була вагітна, адже мені вже шістдесят два!
Потім мене часто запитували: «Ви почувалися комфортно, знімаючись оголеною?» Ні! Мені було страшенно некомфортно й соромно. Але цих емоцій не помітно на моєму обличчі, бо я професійна модель. Я погодилася знятись оголеною, тому що довіряла обом журналам. Тепер я знаю, як це, тож немає сенсу погоджуватися на таку фотосесію ще раз.
У моєму житті було багато ситуацій, коли вихід із зони комфорту виявлявся чудовим рішенням. Якось мені треба було танцювати в образі Марти Ґрем для фотосесії. Я розуміла, що намагаюся стрибнути вище від власної голови. Я погано танцюю, тому передивилася безліч відео й просто намагалась повторювати рухи. У деяких сценах мене знімали разом із професійним танцівником. Він сказав, щоб я впала в його руки. Я так і зробила, і все вдалося чудово. Він був дуже сильний. Знімки вийшли просто надзвичайні. Я була наче професійна танцівниця. Але виникла одна проблема: після цього мене почали запрошувати на фотосесії, для яких треба було танцювати!
Для реклами covergirl мене попросили танцювати на даху будинку в туфлях на високих підборах. Я сказала їм, що не вмію танцювати, але мені ніхто не повірив, бо всі бачили ту фотосесію в образі Марти Ґрем. Я ледве вблагала їх запросити хореографа. На щастя, до мене прислухалися. Дівчина-хореограф танцювала поза камерою, а я просто повторювала її рухи. Тепер ви можете знайти безліч знімків, на яких я танцюю. Хто б міг подумати?
Згодом мене запросили знятися для Hypebeast в одязі в стилі хіп-хоп, щоб привабити нову категорію споживачів — міленіалів. Тоді я довела, що бабусі можуть рекламувати вуличні бренди й бути стильними. Для цієї фотосесії я намагалася згадати, як танцювали зірки в серіалі «Імперія». Вийшло не надто схоже, але знімки людям сподобалися. Це було дуже весело, а ще я відкрила для себе нову сферу світу моди. Завдяки тій фотосесії нам удалося показати, що мода не має вікових меж.
Із цього я взяла для себе урок: вам може бути некомфортно в новому образі, але нехай це вас не зупиняє, спробуйте й не дозволяйте таким дрібницям, як вік, стати вам на заваді.