Найбільше любить час, коли «часу немає ніде»: 10 цікавих фактів про Маріанну Кіяновську

Фото: Олександр Ласкін

Вона може написати триста віршів за три з половиною місяці, а іноді навіть тридцять віршів чи вінок сонетів за ніч. Для неї вірші й переклади віршів — це не робота, а частина фізіології її життя, як дихання. У неї 12 виданих поетичних збірок, найновішу з яких вона хотіла залишити анонімною, підписавши лише «Бабин Яр. Голосами»… За ці «голоси» й отримала Шевченківську премію. Маріанна Кіяновська розповіла, для чого існує поезія, які її улюблені слова і ще дещо метафізичне з життя.

У дитинстві улюбленою казкою Маріанни Кіяновської була…

…восьмитомник казок «Тисяча і одна ніч» (у книжковій шафі були 7 томів), хоча я не все розуміла, наприклад, про «несвердлену перлину» і про «необ’їжджену кобилицю». Дуже любила казки Андерсена — у нас був двотомник, російською, «Казки та історії». Це казки, які я читала і перечитувала десятки разів, цілими книгами. А майже напам’ять знала «Землю світлячків» Близнеця, «Сирітку Марисю» Конопніцької, «Пригоди короля Мацюся» Корчака, всі казки Франка і «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника» Чалого і Глазового. Якоїсь однієї улюбленої казки не було.

Маріанна Кіяновська теперішня порадила б собі двадцятилітній…

…пам’ятати, що найголовніше в житті людини — високі, піднесені емоції: вдячність, любов, радість, співчуття, натхнення, доброта, відчуття свободи, бо тільки ці емоції роблять людину людиною і дають енергію для життя. В 1993 році мені здавалося, що головне — це виживання, успіх, слава, а не любов. У 20 років я ще не усвідомлювала цінності роботи душі.

Улюблені слова Маріанни Кіяновської…

…вдячність, любов і свобода.

Поетичне кредо Маріанни Кіяновської по життю…

…поезія — робота з майбутнім.

Маріанна Кіяновська переконана, що поезія існує для того, щоб…

Той, хто читає і перечитує поезію, переходив у такий стан буття своєї свідомості, у такий стан душі, коли все можливо, коли потенціал любові і творчості справді безмежний. Висока поезія, як і музика, змінює людину на квантовому рівні.

Десять поетів, вірші яких Маріанна Кіяновська рекомендує прочитати кожному:

Рільке, Еліот, Клодель, Целян. Шевченко, Тичина, Стус, Римарук. Шекспір. Данте.

Маріанна Кіяновська вважає, що в сучукрліту є проблеми з…

…традицією української та світової літератури і її тяглості. Сучукрліт як масив літературних і довколалітературних текстів мислить себе суто в теперішньому моменті, без усвідомлення історичності дискурсів, особливо коли йдеться про історію ідей, і без розуміння майбутнього. Справжня, висока література — це завжди «стрибок» у майбутнє, у термінології К’єркегора, це «Новина», «Вість» у термінології євангелій, бо щоразу це відкриття чогось, чого не існувало раніше. Вітмен випередив свою епоху на сто років. Евріпід — на тисячу років. Сучукрліт занадто перейнятий накладами і презентаціями, в нас чомусь більшість письменників бояться «стрибнути» у майбутнє навіть і на десять років. Були, звісно, винятки. Позачасові Котляревський і Шевченко. Михайль Семенко свого часу «стрибнув», Назар Гончар, Воробйов, Неборак, Лишега, Ульяненко… Оксана Забужко — як філософ культури. Емма Андієвська «стрибнула» — як прозаїк, поет, навіть як художник. Але це винятки. Наш літпроцес загалом дуже боїться майбутнього, в нас майже зникла «нішева» творчість. А без роботи з майбутнім неминуче почнеться стагнація.

З ким із письменників/письменниць Маріанна Кіяновська хотіла б зустрітися уві сні?

З Евріпідом.

Найбільше Маріанна Кіяновська любить час, коли…

…коли «часу немає ніде».

Якби Маріанна Кіяновська могла зробити реальним щось нереальне, що б це було?

Я би хотіла, щоби люди, яких переповнює любов і вдячність, могли входити в резонанс одне з одним. Досі переконана, що Майдан був місцем колосального резонансу любові і вдячності. Чітко встановлений час богослужінь, час молитви в монастирях — теж насправді спосіб увійти в резонанс, коли щось відносно мале отримує спосіб посилитися і стати справді великим. Я вірю в силу невидимого, в роботу душі. Якби я могла промовити до тисяч або мільйонів людей, я би просила їх об’єднуватися в оцих емоціях — любові, вдячності, співчуття одне до одного, об’єднувати силу своєї творчості та натхнення. Я би просила їх про одночасну молитву або щось таке, як молитва, — зі зворушенням, з вірою, з трепетом, з максимальним зосередженням уваги на просторі любові і вдячності.