Імунітет проти маніпуляції: як сформувати власну думку і не потрапити комусь на гачок

Чому здається, що щороку тільки гірше? Сучасні технології та швидкість інформаційних новин формують блискавичний калейдоскоп подій, які ми рідко в змозі проаналізувати і створити власну адекватну картину реального відображення подій. Тому зазвичай найяскравіші й найкрикливіші новини, які мають здатність так легко запам’ятовуватися і залишаються головним уявленням про світ навколо. Десь так відбувається маніпуляція — перебільшення фактів, неадекватне оцінювання наслідків окремих подій та вмілі риторичні прийоми — все це інструменти, які мають єдину мету — переконати читача в істинності своєї думки.

В цій добірці ми підготували 12 книг, які покажуть іншу перспективу сприйняття інформації, змусять вас прислухатися до власного розуму та не піддаватися різним формам маніпуляції — від кого б вони не лунали.

Чи замислювалися ви колись над тим наскільки добре ви знаєте світ? Ви ніколи не можете бути впевненими, що знаєте абсолютно все. А чому саме так, вам зможуть пояснити професори когнітивістики Стівен Сломен і Філіп Фернбак.

У своїй неперевершеній книзі «Ілюзія знання» автори показують, наскільки знання і розуміння світу — це складне і малозрозуміле заняття. В силу наших розумових обмежень ми просто не можемо осягнути і зрозуміти всього, що відбувається навколо. І це цілком нормально: ми помиляємось, ми прогнозуємо і не вгадуємо, ми створюємо правильні і помилкові асоціації, а що ще важливіше — ми ніколи не думаємо на самоті. Ми завжди неусвідомлено користуємось чиїмись знаннями — от ви особисто знаєте, як працює механізм кавоварки? Імовірно, що ні, однак це не заважає вам заварити зранку каву. У своїй книзі Стівен Словен і Філіп Фернбак доведуть, чому це нормально.

Наш мозок геніальний і жалюгідний одночасно: ми перебільшуємо свою компетенцію у безлічі речах, ми живемо в ілюзії розуміння. Як це побороти і навчитися виходити поза межі обмеженого мислення? Стівен Словен і Філіп Фернбак зможуть вас навчити.

Навіть якщо ви думаєте, що вами не можна маніпулювати, знайдуться люди, які зроблять це дуже уміло. Точно і по-науковому. Автор книги «Психологія впливу» Роберт Чалдині на прикладі психології поведінки людини намагається довести, чому ми так легко потрапляємо під чийсь вплив — маркетолога, політика чи навіть свого сусіда.

Аби зберігати незалежну точку зору і не підпадати під вплив інформаційної істерії, варто розуміти, яким чином діють люди по той бік екрану. Чалдині просто і доступно описує шість методик, які змушують говорити «так» абсолютно більшу частину людства.

Тому, усвідомивши прості прийоми, як більшість із нас потрапляє на гачок, нас буде важче переконати у тій чи іншій ідеї. Більш того, книга допоможе зберегти мотивацію та продовжувати крокувати до поставлених перед собою цілей, пропри постійний інформаційний шум та різні стресові ситуації.

Маніпуляція в сучасному світі — це важлива частина нашого суспільства. Вас завжди хочуть в чомусь переконати, до чогось схилити та спонукати. Ми самі можемо маніпулювати іншими — заради власного чи суспільного блага, досягнути поставленої перед нами мети. Однак іноді маніпуляції можуть перерости в емоційний шантаж — ілюзорну форму стосунків, яка руйнує нашу цінність і змушує нас сумніватися у власних силах. Як розпізнати такі відносини і вибратися з них з найменшими душевними шрамами — розповість у своїй книзі Сьюзан Форвард.

Емоційний шантаж — це про зловживання довірою, почуттям відповідальності й особистими кордонами людей, яких ми любимо і цінуємо. У своїй книзі «Емоційний шантаж» Сьюзан Форвард розповідає про власний багаторічний досвід практики психотерапевта, які допомагали десяткам людей відновити власну самооцінку, переоцінити своє ставлення до взаємин з важливими у своєму житті людьми і змогли відстояти свої інтереси.

Сьюзан Форвард переконує: в емоційному шантажі участь беруть двоє. Оцінити, наскільки ваші стосунки схожі на шантаж і яка ваша роль у тій ситуації, що склалась, допоможе книга «Емоційний шантаж», яка не лише чудово опише причини поведінки кожного, а й дасть чіткі вказівки, як формувати нову поведінку в спілкуванні з різними людьми.

Наскільки можна бути впевненим у власному вмінні переконувати? Вміщені у цій книзі поради та спостереження доведуть — переконати можна будь-кого! У цій книзі автори доводять, що процес переконання має свій алгоритм, який можна освоїти й завжди бути впевненим у позитивних результатах від спілкування.

Після багаторічних спостережень за поведінкою людей, Роберт Чалдині, Стів Мартін та Ноа Гольдштейн вивели власне розуміння того, що означає бути харизматичним і переконливим співрозмовником. Опираючись на головні принципи поведінкової психології, автори доводять — кожного співрозмовника можна зрозуміти за декілька хвилин і вміти використовувати ці знання.

Автори книги запевняють — стратегії соціального впливу давно вже зрозумілі, і всі, хто їх може освоїти — може досягнути більшого. Тому, як вміти використовувати симпатію, коли важливо проявляти авторитет і як правильно аргументувати — можна навчитися із простих і доречних порад, вміщених у книзі «Секрети переконання».

Одна із причин чому одні люди легко піддаються під маніпуляцію іншими людьми — це погане переосмислення свого минулого, особливо своїх життєвих помилок. Том Філліпс впевнений: ми не виносимо життєво важливих уроків з усього, що з нами відбувається.

Тому його книга «Людство» допоможе правильно аналізувати й переосмислювати найскладніші ситуації, у які потрапляло людство, однак не зробило вчасно правильних висновків. Том Філліпс переконаний: ми маємо навчитися сприймати життєві негаразди раціонально, без відчуття катастрофи.

Як це зробити? По-перше, визнати своє право на помилку: всі помилялися, згадайте Колумба. По-друге, навчитися усвідомлювати власні стереотипи, упередження і будь-які когнітивні спрощення. По-третє — бути відкритими до всього нового, не боятися змін і пристосовуватися. Том Філліпс упевнений: людство може навчитися зі свого минулого, головне — озирнутися і правильно зробити висновки.

Інтернет сьогодні — це інформаційний потік, який не завжди заслуговує уваги і довіри. Безліч однотипної інформації спотворює реальну картину і створює гіперболічне враження наслідків подій.

У своїй книзі «Війна за реальність» Дмитро Кулеба намагається показати читачеві, як бути розумним користувачем інтернету, не довіряти крикливим заголовкам та перевіряти факти, використані у тій чи іншій статті. Автор переконаний: сучасний читач має бути критичним і активним читачем, адже навіть самі авторитетні видання можуть робити помилки й бути упередженими своїми вподобаннями. Як навчитися бути активним читачем, якого важко швидко переконати? Почати з п’яти простих і зрозумілих правил, які допоможуть відфільтровувати зайве.

У книзі «Війна за реальність» автор виступає проти маніпулювання фактами, підважує деякі сучасні цінності та закликає не піддаватися масовим тенденціям вибору.

Ніщо так не переконує читача, як вміла риторика і переконання. Ніхто так вміло не пояснює, чому риторика в сучасному світі не лише залишається актуальною, а й набирає нових вимірів у віртуальному світі.

Чому риторика, про яку говорив Аристотель 25 століть тому і досі залишається актуальною — у своїй книзі пояснює на прикладах сучасної політики Марк Томпсон.

У сучасному політичному просторі слова мають більше значення, аніж дії. Вони можуть вселяти страх, надії, згуртовувати навколо ідеї як прихильників, так і противників. Ба більше, сучасна політична сфера вийшла з-під монополії політиків і належить всім, хто прагне донести свою думку до широкого кола читачів та слухачів. У своїй книзі Марк Томсон показує, як непричетних до політики людей за один їхній твіт історія робить знаменитими.

Однак як не піддатися вмілим переконанням політиків та оцінити експертність тих, хто вважає себе спроможним публічно висловлювати свою думку? У своїй книзі Марк Томсон на прикладі відомих світових подій останніх десятиліть аналізує різні риторичні прийоми, які використовують в засобах масової інформації та соцмережах з метою переконання своїх читачів в істинності власного рішення, і показує як вони можуть мати не лише конструктивні, а й деструктивні наслідки для суспільної думки.

Ви впевнені, що у вас є інформаційний імунітет? Наскільки легко нова інформація може змусити вас засумніватися у власній думці та почати без ґрунтовних причин довіряти всім інформаційним потокам? Як легко ви можете усвідомити, що мислите самостійно, а коли підпадаєте під яскраві й багатообіцяльні тексти? Як ваші думки впливають на ваші рішення і вибір?

Оксана Мороз у своїй книзі «Нація овочів» показує і доводить: сучасні медіа свідомо і беззаперечно формують думку більшості українців, ловлячи їх на гачок, створюючи чіткий, але не завжди правдивий образ реальності. Аби уникнути легкого попадання на цей гачок, Оксана Мороз розкриває у книзі прості правила аналізу інформації, розпізнавання пустих обіцянок і красномовних гіпербол.

Книга «Нація овочів» — це перший етап для вироблення системної звички правильного споживання інформації. Вона навчить включати скептика тоді, коли це особливо треба — під час виборів. Оксана Мороз переконана: сучасні медіа не лише маніпулюють нашим мисленням, а й вирощують інформаційний вірус, здатний впливати на поведінку людей, які агресивно почитають відстоювати чи не єдину зрозумілу їм картину світу.

Уявіть, що у світі є одна газета, яка має монополію на інформацію: все зрозуміло, чітко і сумніви щодо правдивості змісту такої газети виникають у невеликої кількості читачів. А тепер уявіть, що таких газет багато, і всі вони по-своєму інтерпретують світ — далеко не кожен читач задумається чому одну і ту ж подію медіа висвітлюють по-різному. І тут розпочинаються когнітивні війни, де істинність чиєїсь думки тотожна владі та впливові.

Георгій Почепцов дає чітке визначення тому, що відбувається сьогодні: інформаційна війна між різними медіа, які всіма силами й засобами маніпуляції намагаються утримувати коло своїй прихильників. Автор показує, чому інформація сьогодні відрізняється від інформації в минулому столітті та як її використовують заради власних інтересів.

На сторінках «Когнітивних воєн» Почепцов закликає не недооцінювати важливості інформаційного поля у формуванні суспільних процесів та навіть доводить, чому інтернет, попри свої можливості і відмінність від телевізора, значно простіше впливає на своїх користувачів.

Як свідомо оцінювати інформацію, не потрапляти під маніпуляції різних медіа та стати свідомим і незалежним інтерпретатором подій і думок, які існують в інформаційному просторі, — спробує навчити Георгій Почепцов у книзі «Когнітивні війни».

Як реагувати на нагальні проблеми та оцінювати складні питання правильно — наразі ця тема є як ніколи актуальною. У нас немає часу на довге осмислення і порівняння подій — актуальність новини втрачають протягом дня, а кількість інформації вже співмірна не з морем, а з чорною дірою.

Свою версію, як мати справу з інформацією, пропонує Оксана Забужко у публіцистичній книжці «І знов я влізаю в танк». Її гостре переосмислення подій останніх років української державності розвивається на різних рівнях — від локального і пересічного сприйняття українцями важливих подій до ставлення й оцінки цих подій іншими європейськими державами.

Яке минуле є для нас корисним? Навіщо формувати культ героїв? Що лежить в основі нашого суспільства? Як протистояти байдужості і пасивності? Переосмислення подій і пошуки Оксаною Забужко власних відповідей на найбільш нагальні для українського суспільства питання пропонують новий погляд на українську історію останніх років.

Раби у ХХІ столітті? А чому б і ні? Наскільки свідомо ми сприймаємо і піддаємо сумнівам все почуте, вміємо відсторонюватися від інформаційного перевантаження і зберігати спокій та не впадати в апокаліптичну паніку? Іронічно чи ні, але ці запитання варто регулярно собі ставити, аби хоч якось зберігати автономність власного ставлення до подій, а не лише бути черговим споживачем всілякої інформації.

Книга Джеррі Тонера «Як керувати рабами», написана від імені рабовласника Марка Сидонія Флакса, — це наочний екскурс у минуле, який допоможе оцінити розвиток людського мозку: чи дійсно ми порозумнішали і здобули імунітет проти звичайного залякування, маніпуляції та інстинктивної поведінки?

Автор книги намагається показати декілька перспектив людської взаємозалежності — чому хтось легко підпадає під вплив авторитетів, та чому цим самим авторитетам потрібно постійно проявляти вплив, чим спосіб мислення людей античного періоду відрізняється (або не відрізняється) від нашого, можна спробувати зрозуміти у книзі «Як керувати рабами».

Чи задумувались ви над тим, чим сучасні війни відрізняються в попередніх? Яка інша сторона медалі сучасного прогресу? Як виправдовується Доктор Зло і заради чого існують війни сьогодні?

Свою версію нового формату збройних конфліктів в книзі «Війна у 140 знаках» спробував показати Дейвид Патрикаракос — дописувач британських газет зі самих гарячих точок Земної кулі в ХХІ столітті. Одним із таких епіцентрів стала війна 2014 року, розпочата в Україні: її формат і методи ведення змусили досвідчену людину переосмислити суть і цілі військових сутичок.

Дейвид Патрикаракос переконаний: конфлікти в нашу епоху — це не лише про чітку геолокацію, це масштабні протистояння поглядів і постійна боротьба у медіапросторі, який став новим авангардом сучасного протистояння. Однак місце і роль самої війни зберігає свою ключову і надважливу позицію у формуванні всіх інформаційних протистоянь сьогодення.

Роздуми і спостереження з місць подій, описані Дейвидом Патрикаракосом в «140 знаках», змусять по-іншому оцінити все, що відбувається навколо, доведуть, що війна ближче, аніж насправді, а ви найчастіше у ній — не просто спостерігач.