Українське фентезі переживає сьогодні неабиякий підйом, на жаль, цьому сприяла не тільки світова тенденція, а й війна. Читачі з руками відривають «Літопис Сірого ордену» Павла Дерев’янка, зачитуються «Лазарусом» – міським фентезі Світлани Тараторіної. І ось нещодавно вийшла з друку книга «Донька землі» Максима Бутченка, яка має не лише захопливий сюжет і формує національну ідентичність.
Автора, автора!
Максим Бутченко – український автор гостросюжетних історичних романів. У 2025 році спільно з Yakaboo Publishing письменник випустив документально-художню книгу «Острів ГУР. Таємниці. Операції. Війна» з передмовою Кирила Буданова. Видання стало справжнім бестселером.
Народився автор в м. Ровеньки Луганської області. За його плечима: шахта – 12 років підземного стажу, факультет журналістики Одеського університету, співпраця з виданнями «Кореспондент», «Фокус», NV, солідна добірка книг.
Його перший роман «Художник війни» вийшов у 2015 році. Автор показав трагедію українського Донбасу, яка стала наслідком нав’язування агресивної проросійської пропаганди. Книга перекладена англійською та чеською мовами. Історичний роман «Куркуль» 2017 року теж був перекладений чеською мовою. У 2026 році у видавництві BookChef вийшов з друку роман «Донька землі».
Як виникла ідея написання книги?
Максим Бутченко каже, що поштовхом до написання твору було усвідомлення того, як мало ми знаємо про життя жінки за часів кріпацтва. Автора цікавив феномен емоційної глибини жінки: «А що, як біль може перетворюватися на музику, що як те, що нас пригнічує, може подарувати незабутню мелодію?»
На створення сюжету також вплинув містицизм Миколи Гоголя і робота над проєктом «Скриня», у якому автор брав участь як фотограф. «Скриня» — це етнографічний фотопроєкт, присвячений стародавньому українському автентичному одягу.
Сюжет, головні герої, локації
Історія починається з появи на світ незвичайної дівчинки, яку народила незаміжня жінка у полі на панщині. Молода мати відразу померла. Ганнусю забрала до себе бездітна тітка Катря. Дитина росла в бідності, але в любові. З роками Ганнуся навчилася відчувати земні сили. Інколи її бентежив дивний внутрішній біль.
Важливий сюжетний поворот – зустріч Ганнусі з паном. Дівчинку забрали до панського маєтку, щоб потішити другу дружину Потапенка – зловісну Настасію Федорівну. Ця відьма-москалиця була втіленням зла і темних сил. Вона невідомо звідки взялась, окрутила пана й керувала ним, як хотіла. Настасія Федорівна страшенно боялася сонячного світла. Протиріччя між двома жіночими персонажами переростають в довге протистояння. У маєтку Потапенка дівчинка відчуває себе чужою, але у неї є одна рідна душа – син пана Ґреґор. Вони познайомилися, коли Ганнуся чекала покарання і почула неземну музику всесвіту. Хлопчик розчув у її піснях уривки колискових, які йому співала мати. Так виникло заборонене кохання.
Настасія Федорівна прагне знищити душу дівчинки і її ідентичність. Читаючи книгу далі, ви дізнаєтесь:
- що допомогло Ганнусі зберегти особистість;
- чому кохання між нею і Ґреґором було неможливим;
- що рятувало Ганнусю в найважчі часи;
- чим закінчилося протистояння між Ганнусею та Настасією Федорівною.
Локації: село на Слобожанщині недалеко від Ізюма, монастир та Полтава.
Приховані сенси
«Донька землі» – це український магічний реалізм, де зашкалює інтертекстуальність. У книзі стільки прихованих сенсів, що читачам буде цікаво не тільки слідкувати за сюжетом, а й досліджувати текст.
Виховувала Ганнусю тітка Катря. Авторська підсвідомість підказала вибір імені, бо Шевченкова Катерина давно стала українським архетипом трагічної жіночої долі. Тітка Катря має дитину, милується нею, та примарне щастя триває недовго.
У книзі оригінально втілено жіночу версію давньогрецького міфу про Антея. Ганнуся використовує міць землі, на якій народилася, щоб здолати темне віковічне зло. Вона – земляний ключ, що може відчинити будь-яку таємницю природи.
Українські народні пісні – це наша «Іліада», «Старша і Молодша Едди». Українці мають одну з найбільших фольклорних скарбниць – пісні, думи, обрядові співи. Легендарна авторка відомих пісень Маруся Чурай жила у Полтаві, автор недаремно переносить нашу героїню у це місто. Важливо, що Ганнуся знаходить прихисток не у монастирі, а в сім’ї полтавців, які своєю працею і коханням заслуговують Божу милість (хліб, який роками не черствіє). І знову зчитуємо між рядками: «Буде хліб – буде й пісня».
Головний жіночий персонаж поєднує архаїчне й сучасне, реальне й потойбічне. Вишита сорочка й лялька-мотанка – містичні символи, що допомагають дівчині у хвилини скрути. Її сила акумулюється у пісні, що невпинним потоком лине з неї, наче всередині прокинувся хор янголів. «Уся поранена душа мого народу: замучені козаки, зґвалтовані дівчата, спалені села, вкрадені діти – всі вони заспівали хором. Тисячі голосів злилися в один потужний крик – пісню волі, пісню болю, пісню перемоги».
Книга призначена для широкого загалу. Зацікавить тих, хто любить фентезі, захоплюється українськими традиціями і замислюється про свою ідентичність.
