В очікуванні перекладу: Що відомо про нову книгу авторки «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте

Новий роман загадкової авторки Елени Ферранте вийшов 7 листопада в Італії у видавництві edizioni e/o. Та поки ним можуть насолодитися лиш ті, хто знає італійську. Навіть англомовного перекладу доведеться чекати аж до червня 2020 року, що вже й казати про інші мови. Та нам не терпиться стільки чекати на сенсаційну новинку — тож ми поглянули на рецензії від місцевих журналістів, дописи про книгу в соцмережах та відомі офіційні факти про неї, аби розповісти вам — про що ж буде La vita bugiarda degli adulti (букв. «Брехливе життя дорослих»).

Загальні відомості про роман

Головна героїня, Джованна (вона ж потім в процесі зростання стане Джаніною; це різні форми одного імені, яке означає “Б-г милостивий”) — дівчина, яка проходить через підлітковий вік і потроху дізнається, як влаштований світ. Читач на понад 300 сторінках спостерігає процес її дорослішання від 12 до 16 років, і помічає певні зміни у її характері, особливо що стосується її здатності… брехати.

Джованна — єдина донька в сім’ї викладачів. Батьки побоюються, що вона некрасива і піде вдачею у тих родичів, яких вони недолюблюють; зокрема у тітку Вітторію, яку її брат (батько Джованни) вважає ледь не втіленням зла. Та дівчина навпаки прагне бути схожа на тітку, і все дедалі відходить від батьківської опіки й настанов, до людей, які показують їй більш небезпечне, але від того і більш цікаве життя. 

Дорослі брешуть іншим, але також — і самим собі. Кожен герой, як обіцяють рецензенти книги, пройде крізь своє власне пекло, розкрившись з найгіршого боку своєї сутності. 

Також є натяки, що головна героїня закохується, але це буде складним для неї. Вона полюбить людину з іншої культури, що накладе свій відбиток на стосунки і додасть ще більш непевності та роздвоєності у почуттях Джованни. «Любов — непрозора, як скло у вікні в туалеті», — такі дещо цинічні фрази лунатимуть у творі. 

Короткі уривки (перекладені самостійно авторами блогу; не є офіційним перекладом)

  • «За два роки до того, як батько залишив сім’ю, він сказав моїй матері, що я дуже потворна. Він майже пошепки промовив це у квартирі, яку вони незадовго після заміжжя купили в неапольському районі Rioni Alto на розі вулиці San Giacomo dei Capri. Увесь момент немовби завис у повітрі: краєвиди Неаполя, блакитне світло морозного дня у лютому, його слова. А я випадала — і досі випадаю — з-поміж цього лінійного рядку подій, які повинні були б визначити мою подальшу історію життя, та натомість є суцільним ніщо; це мене не стосується, це насправді не було ані початком, ані кінцем чогось. Усього лиш заплутаний вузлик, і ніхто, навіть та-що-зараз-це-пише, не впевнений, чи саме цей момент заклав усю нитку повісті, а чи це просто було заплутане непорозуміння, що спричинило страждання, якому вже неможливо зарадити….».
  • «Якими прекрасними й глибокими були його світлі очі на засмаглому обличчі, якими витонченими пальці, якими лискучими губи».
  • «Я обійняла його вперше за 2 роки, щоб підняти собі настрій, так ніби нічого й не сталося, міцно-міцно. Та з яким здивуванням, з якою тривогою я уловила на ньому запах, що йому, здавалось, не належав, і до якого я не звикла. Від цього з’явилося відчуття відчуженості, в якому страждання змішалося з насолодою».

Враження італійських рецензентів

Перші рецензенти отримали роман о 1 годині ночі за кілька днів до публікації зашифрованим повідомленням, доступ до якого можна отримати, ввівши попередньо розголошений у вузьких колах пароль. 

Відгуки на творчість Ферранте майже одноголосно позитивні. Видання Doppiozero назвало Елену автором, який не боїться висвітлювати емоції, на відміну від більшості італійських авторів: «Текст для Елени — це життя, вмістилище для почуттів, яке увіковічнює мова». І головна героїня — недарма саме підліток, адже в такому віці почуття бувають найбільш щирими, впізнаваними, близькими багатьом, адже перші спроби себе в дорослому світі запам’ятовуються найкраще. 

Інше видання Il Libraio зазначає, що оповідь у цій книзі не схожа на оповідь головної героїні в «Моїй неймовірній подрузі», однак все ж не розчаровує. «Елена Ферранте будує не історію, а реальний світ», — сміливо зазначає рецензент, плекаючи надію на те, що книжка стане початком нової серії і не завершиться поки одним романом. Ферранте, за відгуками, вдалося дозолити читачеві пройти з героєм перші емоційні та сексуальні переживання, відчути захоплення кимось, осягнути поняття дружби, поглянути інакше на батьків, які, в ситуації з Джованною, виглядають ніби вороги, з якими вона змушена була прожити все життя, знову потрапити до школи тощо. 

Що ж, очікуватимемо на переклад українською.

11 thoughts on “В очікуванні перекладу: Що відомо про нову книгу авторки «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте

    Залишити відповідь