Десятки людей одночасно читають книгу, а потім її обговорюють: як з’явився Kyiv Bookworms Club

Кілька десятків людей вибирають книгу, синхронно читають її, а потім збираються, щоб обговорити і подискутувати про героїв. Звучить цікаво, правда? Такий книжковий клуб існує в Києві. Півтора роки тому його організувала Тетяна Лукинюк. У Тетяни є професійна кар’єра – вона генеральний директор Red Bull в Україні, професор Київської школи економіки та вже понад 20 років працює в міжнародних компаніях. Але книги – це її велика любов, тому Тетяна і організувала Kyiv Bookworms Club.

Спеціально для блогу Yakaboo Тетяна Лукинюк розповіла, як у неї це вийшло, що читають члени клубу і які книги їм найбільше сподобалися.


навчилася


Коли мені було 5 років, сусід, мій ровесник, вивчив алфавіт і почав читати, а я ще не вміла. Тоді я з ним посперечалася, що навчуся, і виграла суперечку. Так я почала читати.

Книги відразу стали моєю любов’ю. Це був радянський час, і вибору особливо не було – мультики йшли по телевізору 15 хвилин в день, а весь інший час зайнятися було нічим. Тому я читала книги. Потім вони завжди супроводжували мене по життю. Я читала скрізь, де перебувала – навіть коли йшла по вулиці від зупинки тролейбуса або станції метро додому, читала книгу. Можливо, це приклад батьків, тому що вони теж читали і вдома було (і є) дуже багато книг.

Спочатку я читала тільки художню літературу. Потім коли почала будувати кар’єру, почала читати багато фахової літератури. Причому, настільки багато, що художня з мого життя років на десять просто зникла. А потім, напевно років 6 тому, коли кар’єрні цілі почали збуватися і з’явилися керівні позиції, вона знову повернулася в моє життя. Тому що директорська посада – це в першу чергу спілкування і робота з людьми, а художні книги дуже допомагають зрозуміти людей, їхні мотиви і навчитися їм співпереживати.


як встигати


Я читаю книги у всіх трьох форматах. Вдома у мене багато паперових книг, і зазвичай я читаю якусь одну паперову, але не ношу її з собою, вона лежить на тумбочці або в машині. З собою у мене завжди Pocketbook, в якому, напевно, сотні дві книг. Коли я за кермом або поки збираюся на роботу — слухаю аудіокниги. Тобто, одночасно я зазвичай читаю 2-3 книги.

У минулому році я прочитала 52 книги, в цьому році хочу прочитати 70. Ставлю собі челендж в GoodReads і намагаюся його виконувати. Для мене це працює — чотири роки тому я читала по 2 книги в місяць, зараз я читаю по 5.


як з'явився книжковий клуб


112Концепцію книжкового клубу мені розповіли дівчата, які навчалися в Штатах. Ідея в тому, що група людей читає одну книгу і потім всі разом її обговорюють. Багато людей люблять обговорювати книги, але зазвичай в житті це рідко виходить, тому що книг багато, і читають все не синхронно. Формат клубу дозволяє бути на одній «читацької хвилі» з декількома десятками людей.

Спочатку ми просто збиралися невеликою групою друзів – 3-5 чоловік. Ми зустрічалися, разом їли і говорили про книжки. Якось звернули увагу, що багато великих книг пов’язані з війною. Потім ми якось роз’їхалися по різних країнах і наш міні-клуб розпався.

Через якийсь час я прочитала книгу, яка мені здалася величною, але яка не була пов’язана з війною. Я написала про це рецензію в Фейсбуці і згадала книжковий клуб. Один мій друг запитав – а що за книжковий клуб? Друга подруга теж поставила таке запитання. Ми пішли в приватні повідомлення, а через місяць ми вже прочитали домовлену книгу і зустрілися, щоб її обговорити. Це було в лютому минулого року.


клуб уже 1ї


Потім я створила групу в Фейсбуці, де ми почали вибирати книги, які будемо читати. В основному, на засідання ходять дівчата. Спочатку нас було чоловік 10, а потім нас швидко ставало все більше — 20, і 30 і 40. Для клубу це не дуже комфортно. Якщо людей більше 20, то книгу обговорювати вже важко — не всім вистачає часу, щоб висловитися. Тому у мене немає мети зробити так, щоб на збори клубу приходило все більше і більше людей.

У групі на Фейсбук нас уже 1200. Там зараз сидять не тільки кияни. Дуже багато хто не ходить на збори клубу, а просто дивиться, що ми читаємо, пише рецензії, голосує за книги, які ми вибираємо, і читає їх паралельно з клубом, але не відвідує зустрічі.


чому на засідання


Я розпитувала про це хлопців, які читають. І ми прийшли до висновку, що це жіноча потреба – обов’язково обговорити книгу. Чоловікам буває досить її прочитати, подивитися рецензії і рефлексувати самостійно. Їм не завжди потрібні інші думки для того, щоб розширити свої горизонти або скласти свою думку про книгу. А для дівчат це важливо.

Я теж бачу для себе в клубі велику цінність саме в цьому – особливо коли ти в книзі щось не зрозумів, можна поставити запитання таким же людям, як ти, і почути їхню думку.


як відбувається


Спочатку ми вибирали книги навмання, а зараз прийняли рішення, що обираємо певну країну. Це моя улюблена частина роботи в клубі – побути Шерлоком Холмсом і знайти класну літературу тієї чи іншої країни. Я роблю по ній підбірку книг, і з них вже всі разом обираємо ту книгу, яку будемо читати.

При цьому є два правила. 1) ми не читаємо російських авторів, включаючи класику; 2) ми не читаємо бестселери англійських і американських авторів. Тому що їх і так всі читають. Ми намагаємося читати не топові книги, а такі, про яких мало хто знає – щоб робити для себе несподівані відкриття.

Книги українських письменників ми читаємо раз на рік, в серпні, до Дня незалежності. Весь інший час ми намагаємося читати авторів різних країн. Наприклад, завдяки клубу я зробила для себе багато відкриттів в німецькій, французькій, шведській і італійській літературі. Зараз ми вибрали Ізраїль і читаємо Меїра Шалєва «Голубь и мальчик».

Я дивлюся різні добірки на іноземних мовах, потім аналізую, які з цих книг перекладені українською або російською. Намагаюся вибрати літературу, яка завоювала національні літературні премії. Таким чином роблю список, в який члени клубу можуть додати свої пропозиції по книгам. Потім ми голосуємо і визначаємо книгу, яку будемо читати.

Цікаво, що багато хто читає не тільки ту книгу, яку ми вибрали для зустрічі, а відразу кілька книг зі списку і формує більш широку думку про літературу цієї країни.


як відбуваються


113Зазвичай у нас є 3-4 тижні на те, щоб прочитати вибрану книгу. За цей час можна прочитати книгу будь-якої товщини.

Зустріч триває 1-1,5 години. Починаємо з того, що кожен говорить 5 слів – про що для нього або для неї ця книга. Це стає відправною точкою для того, щоб обговорити різницю сприйняття книги. Іноді всі сприймають книгу приблизно однаково, іноді дуже по-різному.

Потім обговорюємо питання, які у нас виникли після прочитання, героїв, сюжети, ситуації, які нас вразили. Говоримо, що ми думаємо про автора. І завжди завершуємо оцінкою книги.

Після зустрічі ми голосуємо і таким чином складаємо рейтинг книг – вибираємо кращі і гірші книги року за двома критеріями: наскільки вони нам сподобалися і наскільки ми готові їх рекомендувати друзям.

Часто обговорення проходять дуже бурхливо. Наприклад, в минулому році ми читали книгу Кутзее «Безчестя». Головний герой викликав таку полеміку, що ми хвилин 40 обговорювали, хороший він чи поганий — скоріше позитивний або скоріше негативний. У нас було два протилежних табори, які між собою інтелігентно лаялися. Це було забавно.

У клубі є два різні типи читачів. Є ті, хто просто оцінюють цікавість сюжету і свої емоції від прочитання. А є начитані люди, у яких нестандартна думка, які по-різному розглядають героїв і шукають в книзі алюзії, другі і треті плани, проводять паралелі.

Коли починаються розмови між начитаними учасниками клубу, це дуже захоплююче. Навіть я іноді не розумію, про що сперечаються учасники. Але коли вони починають йти кудись “в хмари” і в незвідані тобі пласти літератури, ти розумієш, який у тебе є простір для самоосвіти. Вони показують наступний рівень, який поки тобою не досягнутий! І це дуже приваблює.


де проходять


Спочатку ми збиралися в бібліотеці Botan, але ми були дуже гучними, тому ми пішли. Другий раз зібралися в літературному кафе, але це теж було не дуже зручно.

А потім я домовилася з хлопцями з вільного простору Inveria Flow Space, і вони допомогли нам з приміщенням у них – в самому центрі Києва.


які книги сподобалися


Цьогоріч з величезним відривом у нас лідирує «Чоловік на ім’я Уве» Фредеріка Бакмана. На другому місці – «Лексикон інтимних міст» Андруховича і «И пусть вращается прекрасный мир» Колума Маккана. Потім – «Грек Зорба» Нікоса Казандзакіса. Також цьогоріч ми читали «Роль моей семьи в мировой революции», «Улисс», «Смилла и ее чувство снега», «Я не боюсь» Нікколо Амманіті.

Минулого року лідером була книга «Чтец». На другому місці — «Обещание на рассвете». Бронза – у «Ворошиловграда» Жадана. Також клуб читав «Бесчестие», «Жажда любви», «Підземна залізниця», «Тень ветра», «О дивный новый мир», «Страх и трепет», «Улица темных лавок».


До речі, в рамках Літературного Кураж Базару, який організовується спільно з Yakaboo, пройде виїзне засідання Kyiv Bookworms Club. У другий день Куражу, 9 вересня, підходьте до лекторію о 14:00 і подивіться, як проходять засідання клубу. Для цього засідання члени клубу читають ізраїльського автора Меїра Шалєва «Голубь и мальчик».

Детальніше про Літературний Кураж Базар читайте тут:

спецтема1

(Visited 828 times, 1 visits today)
Тетяна Гонченко
Тетяна Гонченко
Редакторка блогу в Yakaboo.ua. Маю в житті чотири пристрасті: журналістика, подорожі, література і котики. Тож багато пишу, багато їжджу по світу, багато читаю і маю двох котиків. Зрештою, ці сфери тісно пов’язані: хороший журналістський текст – це теж література. А книги – це ще один спосіб подорожувати. Котики ж прекрасні самі по собі.
https://www.facebook.com/atanoissapa