Періодично читаю книги в жанрі інтерв’ю. Для мене це такий собі книжковий «лайф» формат (за аналогією з концертними музичними альбомами), де є місце для імпровізації й несподіваних інсайтів співрозмовників (звичайно, якщо надалі не перестарався редактор :).
На цей раз вибір припав на книгу «Сім’я і як в ній уціліти». Особливі очікування від книги були пов’язані з персоною інтерв’юера – Джона Кліза, учасника легендарної британської комік-групи «Монті Пайтон». Але, саме Кліза («монті-пайтонського») мені десь і не вистачило – його дотепу й гумору, здатних надати розмові більшої провокаційності й іронічності. Зате з цією роллю на всі 100% впорався ілюстратор, чиї карикатури-скетчі стали для мене приємним сюрпризом (віддаю належне видавцям, які угледіли необхідність їх наявності).
У книзі розглядається безліч ситуацій з життя родини на різних етапах її становлення, починаючи з етапу освіти пари (самі ситуації взяті як з професійної терапевтичної практики Робінса, так і життєвого досвіду/спостережень співрозмовників). При цьому, книга не є кейсом з питань сімейної психотерапії (в цьому сенсі, можна порекомендувати «Танці з сім’єю», корифея Карла Вітакера), а скоріше популярним (і вельми цікавим!) зібранням поглядів психологічної науки на дієві коппінг-стратегії «уціління» в сім’ї.
Також, в руки потрапила (і була з задоволенням прочитана) книга філософа і мистецтвознавця Бориса Гройса «Політика поетики». До книги увійшли статті та есе автора, присвячені питанням сучасного мистецтва, перш за все образотворчого (чому в назву винесена саме поетика, так і залишилося для мене загадкою). В цілому, книгу можна схарактеризувати як спробу визначення феномена мистецтва сьогодні з його центральною темою – «Що і як сьогодні стає витвором мистецтва». Вважаю, книга буде дуже цікава всім відвідувачам «PinchukArtCentre» 🙂 Адже помітною особливістю сучасного мистецтва є «гра» з безліччю контекстів (культурних, історичних, геополітичних тощо), і ця книга дозволяє хоч трохи прояснити її правила.
Одного разу погортавши книгу Гауфа «Маленький Мук» видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га», заніс її в свій список «обов’язкових до купівлі». І в цьому місяці таки поповнив нею свою бібліотеку. Таку особливу привабливість книзі надали ілюстрації Ростислава Попського. Вони чимось нагадують роботи Владислава Єрка (вплив якого, зазначає і він сам), але, на мій погляд, в них простежується більша ніж у Єрко ліричність і зворушливість (які так суголосні чуйності дітей). Промальовування і деякі фантазійні рішення образів – просто чудові. В одному з інтерв’ю, Ростислав сказав, що робота над подібною книгою займає півроку. З нетерпінням чекаю подальших його творінь і вже не як перспективного молодого художника, а як відомого Майстра.
Не зміг не приділити місце на своїй книжковій полиці (одній з) і новинці від «ВСЛ» – віммельбуху «П’єр і місто лабіринтів. У пошуках викраденого Каменя». Віммельбух прийнято визначати як книгу для розглядання, хоча сам жанр уже пішов далі й часто ці книги припускають і безліч інших форм взаємодії – включають всілякі завдання для пошуків, відгадування тощо. Але, все ж, визначальним як і раніше залишається «картинковість» і якість такої в даній книзі дозволяє її назвати не просто книгою для розглядання, а радше книгою для милування (особливо з огляду на її японське походження, з країни, в якій ще з малку діти осягають шкільний предмет «Урок милування»…).
Олексій Кравченко
13 thoughts on “Що читають співробітники Yakaboo.ua: Олексій Кравченко”