Користь і шкода «крутих компаній». Уривок із книжки Надії Білої

Що таке «крутизна» – гламурні джинси й айфони чи алкоголь-сигарети-секс і позірна незалежність? Серед героїв книжки Надії Білої «Крута компанія» – молодь, яка об’єднується в «круті» й за першою, і за другою ознакою компанії. Розумниці-відмінниці і стильні штучки тусуються з непевними хлопцями з неблагополучних родин, і на перетині цих двох світів народжується не лише кохання, а й уміння протистояти спокусам. Останнє, втім, вдається не всім.

Жвава, цікава, написана живою українською мовою на українських же реаліях, ця книга не лише відверто й без купюр говорить про речі, про які зазвичай не говорять із підлітками батьки, але і спокійно й без моралізаторства демонструє як «користь», так і «шкоду» «крутих компаній». Пропонуючи читачам самотужки робити висновки.


Придбати книжку в Yakaboo


Фрагмент


Приперлася! Чогось такого він очікував. Або чекав? У вузькій шкіряній курточці, у джинсах — тих, в обліпку, над щиколотками — блискавки. Мілчині гомілки тонкі, якщо придивитися — у дрібних веснянках. Але краще не придивлятися. Він уже зрозумів. Затягує. У неї вся шкіра така, присипана золотим пилом. І виріз на білому светрі — стрілою вниз…

Світланка їх бачила. Жінки таке завжди помічають.

— Одна з ваших школярок? — запитала.
— Та ну тебе, мала, — відмахнувся Дімка.

Уночі Світланка не заснула, а сіла на ліжку, поки він одягався: «Наче малий прокинувся?». Але Світланчин малий по ночах спить — гарматою не розбудиш. Дімка приготувався.

— У тебе із цією малоліткою щось намічається?
— Мала-а-а, — завив Дімка, але пошепки. Раптом малий справді за стінкою крутиться?
— Ти тільки голову мені не мороч, га? Я вас знаю. Ви всі спочатку не при ділах, а потім: «Ой, я не знаю, як це сталося». А у нас серце в бинтах.

— А я шо? Це ти мені втираєш на роботі не афішувати.

— Я на п’ять років за тебе старша.
— А мені пофіг. Хоч на двадцять п’ять, блін! — Дімка сердиться. — Досить тикати мені під ніс цими

роками.

Раз на тиждень вона обов’язково заведе про різницю у віці. Задовбала, чесне слово! Він ривком натягує джинси, пряжка на ремені дзвенить. Ліктем не вписується в кут шафи. Боляче!

— Хочеш, залишайся до ранку, — каже Світланка й посувається ближче до краю, ковдра сповзає, вона підтягує її до плечей.

— А малий? — Дімка думає, чи гладитиме вона його зараз. Він, у принципі, не проти.
— Ну, врешті-решт він здогадається. У шість вони вже такі дорослі, жах.

Світланка піднімає руки. Ковдра падає їй на коліна. Вона зав’язує волосся у вузол на маківці. Місячне світло з вулиці осяює волосинки. Дімка навіть бачить, як крутяться в сяйві порошинки. Задивляється, завмирає.

— Іншим разом, — каже він і тягнеться за футболкою, — зубну щітку візьму, шкарпетки.

Він виходить з під’їзду. Північ. До свого будинку йти хвилин п’ятнадцять. На п’ятій хвилині він дістає з кишені телефон і пише Мілі:

— Спиш уже?
— Ні, фізику вчу.

Мілка розказувала, як їм там цифрові слайди показують, відео з ютубу. У нього в школі нічого такого не водилося. Він згадує кабінет фізики. Бачить себе за партою, ворсинки на чорній тканині брюк, сторінку підручника з портретом якогось Вата (Джеймса) чи Ома (Георга) над рядками їхніх біографій. Дивно, як він досі пам’ятає їхні смішні лялькові перуки й хустки на шиях, заправлені в жилетний комір. Знов пише:

— Виходь, посидимо надворі.

І відразу отримує відповідь:

— Спробую, за півгодини.

Діма, щиро кажучи, офігів. Він просто ляпнув не подумавши. Як вона проскочить повз родаків? З бал кона стрибне чи що? У нього шалено калатає серце. Він поспішає.

Вони сидять на лавці під акацією, у темряві. Та хіба на міських вулицях буває по-справжньому темно? Міла в картатій сорочці, у куртці з капюшоном і в зелених широченних штанях. Чорні конверси витерті майже до дірок. Дімка бачить її крізь одяг: її тіло просвічує через тканину сорочки, крізь кишені потворних штанів.

Це йому не подобається. Його приваблюють інші дівчата. Наприклад, Світланка завжди на підборах, по вихідних — у сукнях. У неї нігті — гладкі виноградини, акуратно нафарбовані. Мілчині нігті стрижені, у плямах синього лаку. Або чорного. Чи ось ці штани. Ну це ж піпець! У таких механіки ремонтують тачки.

А ще Міла лізе йому в душу: «Усе життя збираєшся провести між рядами з їжею?».

І йому хочеться відшити її якомога жорсткіше, але він мимрить щось дурне, точніше всю правду, що з математикою в нього були лади, а з фізикою так взагалі — не придратися. Але якось не склалося — блату не було, а він же ж не вундеркінд, щоб нахабно пертися на бюджет.

— Та й коли мені вчитися, працювати треба, — він підтягує коліно до підборіддя.

Його такі теми до сказу доводять.

— А на заочне? — питає Міла, ще й з викликом, наче вона все про життя знає.
— А ти вже вирішила куди? — питає він.
— Змінюєш тему? — вона штовхає його в плече. Вінне втримується й трохи не падає. От блін!
— Вибач! — хихотить Мілка. — Не знала, що тебеодним пальцем можна вкласти.

Він дивиться на неї і думає, що був би первісною людиною — вже б розтрощив їй череп. Вона облізлими синіми кігтиками лізе йому крізь ребра і впивається в серце, місить його як тісто. І хихотить.

Але жінок кривдити не можна.

У нього в грудях закипає гнів. Будь-яку малолітку він би давно поставив на місце. А цю не може. Сидить, язик запхав у дупу і чекає невідомо чого.

(с. 40–43)


Читати: Закохані, круті і відчайдушні: 10 книжок українських авторів про і для підлітків

Читати: БараБука назвала найкращі дитячі, підліткові та родинні книжки 2017 року


Придбати книжку в Yakaboo

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

6 thoughts on “Користь і шкода «крутих компаній». Уривок із книжки Надії Білої

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life authors and blogs

Залишити відповідь