Блог Yakaboo розпитав у дітей відомих літературних діячів, які книжечки вони полюбляють читати.
Ярослава Коцарева, 2,5 роки, дочка поетки, ілюстраторки Юлії Стахівської та письменника, журналіста Олега Коцарева.
Серед безумовних фаворитів – усі три томи «Улюблених віршів» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»). Деякі тексти вже знає практично напам’ять, деякі картинки – улюблені. Деякі вірші змушує батьків не просто читати, але й співати.
Сільві Мішлен, Амаді Піу «День народження білочки» (Vivat). Тут Ясі особливо подобається розгортати подаруночки та шукати м’яча.
«Пори року» Василя Федієнка та ілюстраторки Інни Черняк («Школа») надихають дитину на медитації про колесо сансари в межах календарного року. Ну, й приємно просто погортати різні колесики та повиймати штучки, що виймаються.
«Рукавичка» від творчої майстерні «Аґрафка» і «Навчальної книги – Богдан». Лапідарність і виразність оформлення цієї книжки спонукала Ясю долучитися до співтворчості з олівцями. Улюблений найсмішніший момент – коли собака починає гавкати.
«Абетка» Анни Копилової та «Основ». Мистецькі твори з колекції Музею Ханенків – це не лише естетика і мережі асоціацій на кшталт «хвіст собаки – місяць». Вони справді допомагають дитині запам’ятовувати літери, часто «прив’язують» їх до архетипів. Яся ще не вміє читати, але вже знає багато літер.
Вадим і Саша, 3 роки, сини поетки Олесі Венгринович
Діткам Олесі подобаються: Зайчикова книжечка Івана Андрусяка (Фонтан казок), Маленьке диво Гайді і Деніела Говартів (Віват), Сучасні українські казки (Фонтан казок) та збірка Улюблені вірші (А-ба-ба-га-ла-ма-га).
Яків, 4 роки, син програмної менеджерки Українського інституту Альони Кухар
У мене всі книжки хороші, тому вони мені всі подобаться. Я люблю книжку про дракончика Тріся, тому що там є дракони, а я люблю драконів (Маленьке диво. Історії про малюків, які змінюють світ Гайді Говарт).
А ще люблю «Світ тварин». Тому що там — тварини)
Богдана, 5 років, донька Надійки Гербіш
Мені дуже подобається «Гобіт» і «Володар Перснів» – там багато пригод. Найбільше мені подобається Фродо, але я би усіма гобітами познайомитися.
Ще мені подобаються «Маленькі жінки» і «Поліанна», історії про Петсона і Фіндуса.
Мені б хотілося, щоби мама мені частіше перечитувала Падінгтона також – він довгий, а книжки з картинками мама дочитує мені до кінця за один вечір.
Загалом, у мене багато книжок, які я люблю.
Омелян і Устим, 4 і 7 років, сини письменника Артема Чапая
«Ріпка» Франка та «Рукавичка» – обидві в оформленні Аґрафки. Ці дві книжки подаю як одну, бо це саме той випадок, коли важливий не лише текст, але й оформлення. Адже в обох казках багато разів повторюється той самий текст, і саме це дітей заворожує. Аґрафка чудово обіграла ці повтори оформленням – обрізаними сторінками в «Ріпці» й інфографікою замість назв звірів у «Рукавичці».
У нас є повна збірка Чуковського. Зачитана настільки, що всі сторінки підклеєні. Крім того, «Муху-цокотуху» чи «Тараканище» я вже можу читати напам’ять, що спрощує життя мені (можна заплющити очі й відповідати).
У нас повністю українськомовна родина й саме тому важливо російські книжки читати в оригіналі – діти все одно чують російську навколо, то хай чують гарну і грамотну. А Чуковський дітей явно заворожує й гіпнотизує самими своїми звуками та ритмами.
Зараз ми доросли до перших розділів «Тореадорів з Васюківки» Всеволола Нестайка. Дітей смішить, як обурено мукає тореодорська корова на березі, поки тореадори ховаються у ставку. А от до дальших розділів, із царями на кіностудії Довженка та злодіями, які шукають потерпілого – мої ще не доросли по віку.
Перша частина «Джорджа» від Стівена Гокінга та його доньки вразила старшого сина настільки, що він навіть почав вигадувати власні історії з тим самим персонажем.
«Незнайко» Носова – також в оригіналі з тих самих причин. Втім, тут важливо не лише те, який текст, але і як його читати: я карикатурно читаю «авось да небось» Авоськи та Небоськи – ймовірно, саме смішні фрази й чіпляють дітей. Ну і, звісно, політ на повітряній кулі!
Іван, 6 років, син письменниці Юлії Ілюхи
Розповів, що любить читати про транспорт, про котиків і про Грицика. Улюблені: «Історія транспорту», «Велика книжка транспорту» та «Як Грицик Муху-Нехочуху переміг»
Теодора, 6 років, донька письменниці Гаськи Шиян
Мене звати Тея, повністю Теодора.
Я дуже люблю читати, точніше, щоб мені читали, бо сама букви в слова ще складати не навчилася. Тим більше мені треба розбиратися з двома мовами – українською і французькою, а там усе дуже понаплутували, поперевертали букви і всяке таке. Тому я експлуатую тата і маму кожного дня, мені здається, що то дуже коротко, але вони кажуть – хвилин 40 мінімум – не знаю, чи це багато, бо з годинником теж ще не розібралася.
Гаррі Поттера вони мені читали по черзі – мама першого українською, тато другого і третього – французькою, потім мама четвертого, а тато п’ятого. Мені здається, їм самим подобається, тому вони читають щодня мінімум по одному розділу. Перекладачі там трохи понаплутали і у французькій книжці Пудляр, а в українській Гоґвордз…
Минулого літа я була у Франції цілий місяць, і мама читала мені через скайп Пеппі Довгупанчоху – вона не дуже любить розмовляти через скайп і слати усілякі сердечка чи клеїти заячі вушка, читати їй подобається більше.
Ще я дуже люблю книжки про Петсона, Карлсона, Лінні фон Лінкс, Джеймса і гігіантський персик, Кротів, а ще про Білок (ту, що написала мама Кори і Каї – Ірена Карпа, прим. ред.). Довгі тексти мама мені почала читати ще коли мені не було три роки.
У вересні я піду в школу і буду вчитися читати, бо у мене вже випало аж два зуби і мама каже, що це значить вже час. Але, думаю, батьки і далі читатимуть разом зі мною, бо часом мені здається, що дитячі книжки їм подобаються більше, ніж дорослі. Тим більше, поки вони читають, я можу гратися лего, малювати, чи ліпити з пластиліну. Мій тато працює для радіо, так що це моя персональна вечірня радіопередача.
Я планую написати книжку про «Мандрівний круасан і плавучу ковбасу».
Поліна, 7 років, донька письменниці Слави Світової
Мене звати Полінка, і мені скоро буде 7 років. Я люблю читати. У мене багато книжок, і я вибрала 5 книжок і розказала, чому вони мені так подобаються!
У мене вдома є кіт, схожий на одного із котів банди, якого звати Піаніно, і він теж білий з темними плямками. Я люблю свого кота і люблю всіх котів! А якби у мене вдома жила киця, і привела кошенят, я була б щаслива! У мене була б своя котяча банда, як у книжці. Це видавництво Vivat, а книжок цього видавництва вдома огого скільки!
У цій книжці красиві ілюстрації, а посередині на палітурці красивий синій діамант! Книжка вчить тому, як погано казати неправду і викрадати дітей. Капітан великого корабля “Сонячний круїз» вкрав двох діток і зробив їх своїми рабами. А пірати, великі молодці, врятували їх і відвезли назад до тата. А ще там є кумедний папуга Месьє Муді!
Мені подобається, що одразу, коли відкриваєш книжку, я бачу небо, вкрите зірками, і сузір’я зайця! Я люблю цю книжку, бо вона розповідає про Париж. Я теж хочу одного дня поїхати до Парижа! І на власні очі побачити Ейфелеву вежу, і взяти автограф у французької ілюстраторки , яка ілюструє там дитячі книжки. Я трішки знаю французьку, можу привітатися bonjour, і попрощатися au revoir! В цій книжці є кохання, польоти над зірками, замкові шпарини, сади і музика Парижа. А ще Рубі сказала, що якби вона була статуєю, то замість носа у неї була би редиска, і багети замість вух! Хіхі!
Веселі оповідки, поросятка і перекручені казки! Про Попелюшку, Червону Шапочку і Трьох Поросят. Коли я читала цю книжку з мамою, то іноді сміялася, а моя мама аж реготала! Там було одне кумедне поросятко, яке постійно хотіло з’їсти шматок пирога. А особливо смішно було, коли поросята повлягали сукні і стали мачухою і потворними сестрами Попелюшки!
Книжка про те, як можуть з’явитися джунглі у кімнаті. У цій книжці хропів лев, двоє туканів завелися у коридорі, а ведмеді обсіли кімнату батьків Поли, а бегемот вліз у ванну, а мавпи видирали сторінки улюблених коміксів Поли, а єноти з іншими тваринками ледве не зжерли увесь холодильник! А скінчилося все тим, що у Поли виріс мавпячий хвостик! Висновок: треба тримати в чистоті свою кімнату, інакше станеться як з Полою!,
Цвітана, 7 років, дочка літературного критика Євгенія Стасіневича
Крута Адель, серія книг
Перечитую ці книги, бо там дуже смішні жарти, які запам’ятовуються. А сама Адель, хоч і буває жорстокою, плакала в парку над осінніми листочками.
Сашко Дерманський, День народження привида
Сподобались самі ці історії: вони і веселі, і про привидів. І всі вони між собою пов`язані.
Ервін Мозер, Фантастичні історії на добраніч
Мені подобаються історії про мишей Мануеля і Діді, які я прочитала раніше. А тут вони теж періодично з’являються.
Казки на ніч для дівчат-бунтарок
Класно, що там історії про реальних дівчат та жінок. Які часто мають незвичайні професії.
Андрій Данкович, Мор
Люблю страшні історії, а цей комікс – саме такий. Коли роздивляюсь його, виникають сильні відчуття.
Комікси про Смурфів
Герої – веселі та смішні, а історії тут різні і несхожі між собою. Улюблений герой – той смурф, що все «ненавидить».
Тимофій, 9 років, син менеджерки літературних проектів, виконавчої директорки Litosvita Світлани Привалової
Я люблю читати книжки. І мені подобаються книжки Роальда Дала, бо вони захоплюють. Наприклад, «Матильда», тому що в ній, можна сказати, що все ідеально: той хто її читає зараз, йому точно цікаво, що буде далі.
Сашка Дерманського «Мері» – теж захоплива, а от Бйорн Сортланн «Таємниця Венеції» – класна, а «Таємниця Лондона» – слабша. На Арсеналі вибрав книгу про футбол… Загалом, коли в книзі прикольний опис, тоді твій словниковий запас стає набагато більшим. На черзі прочитати Гаррі Поттера, бо сьогодні оператори під час зйомки сказали, що в фільмі показано набагато менше, ніж є у книзі.
Андрій, 9 років, син письменниці, режисерки Ірини Цілик та письменника Артема Чеха
«ВДВ» (автор – Роальд Дал). ВДВ – це Великий Дружній Велетень. Він був добрим, а інші кровожерні велетні їли дітей. ВДВ подружився з Софією, яка жила в дитячому притулку, і вони з нею прийшли до англійської королеви, щоб разом зі спецназом рятувати всіх дітей.
«Гармидер у школі» (автор – Джеремі Стронґ). Одна вчителька купила собі на барахолці машину швидкої допомоги і ганяла на ній до школи з увімкненою сиреною. Всі директори та інші вчителі її ненавиділи, а діти обожнювали, тому що уроки цієї вчительки були веселі і скажені.
«Чудове Чудовисько» (автор – Сашко Дерманський). Була дівчинка Соня, і в неї був друг Чу. Це таке волохате рожеве чудовисько. Чу мав завдання зібрати сім подяк від різних людей, щоб його не відправили в Країну жаховиськ, і Соня йому допомагала.
«Бабця-бандитка» (автор – Девід Вольямс). Мені дуже подобається ця книжка. Була бабця, яка прикидалася бандиткою, але вона просто хотіла, щоб онук полюбив її. Вони мали багато пригод, допливли аж до маєтку королеви Англії. Кінець там сумний, але це цікава книжка.
«Міфи для дітей» (автор – Гжегож Касдепке). Це міфи про богів, які жили на Олімпі. У них були різні веселощі, а ще вони сварилися, обманювали один одного. Це такі грецькі боги, про них є багато історій.
Варвара, 11 років, донька письменника, перекладача, блогера Андрія Бондаря і письменниці Софії Андрухович
«Викрадач вічності» англійського письменника-фантаста Клайва Баркера сподобався мені дуже цікавим сюжетом. Хлопчик Гарві опиняється в домі свят пана Ґуда, в якому інший час і можна робити все, що захочеш. Але хлопчик навіть не здогадується, що за цю гостинність треба розплачуватися найдорожчим, що ти маєш у своєму житті. Я полюбила дівчинку Лулу, яка мешкала в тому будинку більше сотні років. Мені не дуже до смаку вибір хлопчика. Він навіть не подумав про своїх батьків! А загалом книжка дуже цікава, трохи моторошна та захоплива.
В книжці «Хто проти суперкрутих» норвезької письменниці Аудґільд Сульберґ розповідається про дівчинку-альбіноса Анне Беа, над якою сміються однокласники і діти з її школи. В Анне Беа є друг Нільс, із яким вони знайомі ще з першого класу. Коли Анне була маленька її мама одягала на неї шолом. Коли вона підросла, мама перестала його на неї одягати. Але коли вона їздить на велосипеді, то завжди одягає його. Я співчуваю цим героям. Мені дуже сподобалася Анне Беа.
Книжка «Файні товсті дівки, йо!» української письменниці Тетяни Стрижевської розповідає про історію дружби. Мілка й Зоряна — найкращі подруги. Та ось їх на цілий місяць до бабусі в карпатське село. І тут вони змушені виходити зі своєї зони комфорту. Мені більше сподобалася Мілка, бо в Зоряни трохи прикрий характер. Ця книжка найбільше запам’яталася мені яскравими героями та захопливим сюжетом.
Стефа Андрусяк, 16 років, донька письменника Івана Андрусяка назвала такі книжки:
Ірен Роздобудько. «Прилетіла ластівочка». – Це перша книжка Роздобудько, яка потрапила Стефі до рук, – і Стефа її перечитувала, здається, тричі. Не каже, що саме її там зацікавило, – але тепер хоче прочитати всі книжки Ірен. Зараз читає «Ґудзик» і бурчить, що має на читання надто мало часу, лише трішки перед сном, а весь її час поглинає ЗНО і підготовка для творчого конкурсу для вступу у виш. Однак Ірен Роздобудько зараз її найулюбленіша письменниця. І Стефин «робочий блокнот юної художниці» зараз десь на третину заповнений саме ілюстраціями до Ірениних книжок.
Террі Пратчетт. «Право на чари». – Пратчет Стефі спочатку «пішов» дуже гарно, але десь після четвертої книжки трохи її «втомив». Але ставиться вона до нього з великою повагою.
Умберто Еко. «Ім’я рози». Оскар Вайлд. «Портрет Доріана Ґрея». Габріель Гарсія Маркес. «Сто років самотності». – Я так розумію, що ці книжки найбільше вразили Стефу в контексті шкільної програми. Ми зі Стефою трохи їх обговорювали, особливо Еко і Маркеса. Це обговорення зводилося до того, що Стефа розпитувала про мої враження і про нюанси, які їй не були одразу зрозумілі. А ось враження від Вайлда, передовсім про психологію творчості, були в неї набагато глибші, однак ділитися ними вона не захотіла навіть зі мною.
Тетяна Стрижевська. «Файні тОвсті дівки, йо!», «Де Esc з моїх халеп?» – Стефу вразило те, як Таня вміє прописувати дівчачу психологію. Вона казала мені, що в Таниних героїнях «упізнає» себе і своїх однокласниць.
Саша Кочубей. «Сім нескладух Говорухи». – Тут була така історія: я читав ще рукопис цієї ще тоді майбутньої книжки і реготав. Стефу зацікавило, що я таке реготливе читаю, і вона попросила перекинути їй цей текст на планшет – ще до того, як книжка вийде. І все запитувала, коли буде продовження. Коли Саша написала «Книгу рекордів Говорухи», Стефа прочитала і сказала: «Тату, це круто! Видавай це негайно». І тепер періодично мене запитує, чи Саша ще не написала третю частину . Я сам здивувався, що Стефа зараз назвала ці книжки, хоч вона з них очевидно виросла, – але, мабуть, є в них щось таке, що досі її «не відпускає».
169 thoughts on “Книжкові поради від дітей відомих письменників і літераторів”