Є книги, що народжуються з правильного запитання. Джей Ді Пеннінгтон сформулював своє так: що буде, якщо шестеро людей, яких зрадили, вирішать помститися і хтось із них зайде надто далеко?
Звучить ніби як початок терапевтичного подкасту. Але це насправді один із найгостріших психологічних трилерів останнього сезону.
Втрата ідеального життя
В основі сюжету — історія Емілі, яка мала все, що прийнято вважати щастям: стабільну кар’єру, гарний будинок і чоловіка, якому довіряла. Доки одного дня з’ясувалося, що довіра була помилкою. Зрада, розлучення, порожнеча — і груповий сеанс психолога для людей, які теж пережили щось подібне. І щось подібне, втрата удавано ідеального життя, відбулося з кожним із 6 учасників групи. Емілі знайомиться з п’ятьма іншими, і розуміє, що кожен із них вразливий своєю історією болю, своєю версією зради, злістю, яку нікуди подіти. Всі ці люди геть не схожі між собою і навряд чи могло бути щось, що б поєднало їх у звичайному житті: різний вік, соціальний статус, різні обставини та рівень відчаю. Але є дещо спільне — колишній партнер, якого хочеться змусити хоч трохи відчути біль втрати.
Схема, яка здавалася бездоганною
Після сеансу психотерапії, за склянкою вина, у групи людей, яких поєднує одна проблема, народжується ідея. Нічого серйозного, просто маленька помста. Зіпсувати побачення, надіслати анонімний лист, трохи ускладнити чиєсь ідеальне нове життя… Але є головне, ніби за схемою «Незнайомців у потязі» Гічкока: кожен мститься за іншого. Ніякого зв’язку між виконавцем і жертвою, ніяких слідів, ніякого справжнього болю.
Емілі це здається надуманим. Але чим більше її власне життя руйнується, тим менше вона турбується про моральні межі. Зрештою, вони домовились: нікому не буде боляче. Але раптом один із колишніх партнерів виявляється мертвим. Потім — ще один. Вмикається машина помсти, яку не спинити…
Трилер про природу довіри
Джей Ді Пеннінгтон — досвідчений сценарист з двадцятирічним стажем у кіно і телебаченні, і це відчувається в кожній сцені. Роман «Клуб Отелло» побудований як «серіал у голові»: темп не відпускає, кожен розділ закінчується в момент, коли хочеться читати далі, а персонажі достатньо живі, щоб не здаватися функціями сюжету.
Але найсильніше в цій книзі не детективна механіка, а психологічні прийоми. Шестеро членів клубу водночас є жертвами і підозрюваними. Читач разом з Емілі намагається зрозуміти, кому можна вірити і щоразу помиляється. Детектив Роза Гокс, здається, наближається до викриття вбивці невблаганно, але інтрига залишається відкритою до кінця…
Джей Ді Пеннінгтон грає з читачем чесно: всі підказки є на сторінках книги. Але розставлені вони так, що помітити їх раніше майже неможливо.
Особливість оповідної манери
У романі використано прийом багатоголосся: кожен розділ — оповідь від імені іншого героя. Це створює ефект мозаїчності та постійної зміни головного голосу і тримає увагу читача. Шість оповідачів + детективка Гокс — це фактично голоси, які всередині історії, і кожен з них транслює свою умовну правду і розуміння ситуації. Читач ніби має прийняти чиюсь сторону, але це досить складно, бо автор уникнув виділити фаворита серед персонажів і тим самим поклав відповідальність вибору саме на читача.
Безперечно, у наративній структурі тексту важливу роль відіграють цитати Шекспіра, розкидані як ключі для здогадів, але чи принесе це розуміння істини — має вирішити читач.
Символіка назви
Безперечно, тут маємо пряму відсилку і алюзію до відомої трагедії Вільяма Шекспіра «Отелло». І така назва — є не маркетинговим гачком, а ключем до розуміння роману. Отелло у Шекспіра не злочинець від природи, а людина, яка повірила не тим словам і не тій версії реальності. Його трагедія починається з маніпуляції, а закінчується знищенням того, що він найбільше любив. Учасники «Клубу Отелло» теж вірять одне одному та спільній ідеї помсти, їх поєднує те, що вони мають спільну проблему — зраду близької людини. Саме ця довіра виявляється найбільш небезпечною пасткою, адже у групі з шести людей, кожен із яких ображений і розчарований, немає насправді довіри як такої. І вбивцею може бути кожен.
Книга, за мотивами якої знято серіал
«Клуб Отелло» — дебютний роман Джей ді Пеннінгтона, але в нього вже є те, чого часто бракує першим книгам: впевненість авторського голосу і розуміння, як утримувати напругу на 432 сторінках. Не дивно, що ще до виходу книга привернула увагу Gaumont і Paramount+ — серіал вже знято і в касті імена, які говорять самі за себе: Мартін Компстон із «Лінії розмежування», Шерон Руні з «Барбі», Міра Сьял та Дуглас Геншол із «Шетленду».
Та як завжди буває із хорошими адаптаціями, книга дає те, чого серіал не зможе: доступ внутрішнього плану виразу (думки героїв, їх сумніви, внутрішній торг із собою, спроби переконати себе, що все ще можна зупинити…)
«Клуб Отелло» в Yakaboo Publishing
Ми видаємо цю книгу, бо вона робить саме те, що має робити хороший трилер: тримає в напрузі і змушує думати про межі помсти, ціну довіри, про те, як легко переступити моральні принципи, які здавалися непорушними, особливо, коли тобі є що втрачати. А ще це гарна нагода перечитати «Отелло» В.Шекспіра, якого більшість, вочевидь, читала не сприймаючи у шкільні роки.
Тож якщо ви любите Лукаса, Хокінс і Пенні — «Клуб Отелло» ваше читання на найближчі вихідні.
Авторка: Катерина Ісаєнко
