Що читати з класики, щоб нарешті полюбити укрліт: список Ірини Ніколайчук

Щороку ми бідкаємося після оприлюднення невтішних статистичних показників читання серед українців. Щороку (дехто, через професію, й частіше) говоримо про те, що потрібно щось міняти. Проте час іде, і попри те що видавничий ринок помітно росте й міцніє, кількість українців, зацікавлених у читанні й купівлі книжок, чомусь не більшає. І, хоча це не завжди й не для всіх очевидно — великою мірою до цього докладається шкільна програма з літератури, зокрема української. Так, зміни поступово впроваджуються (найбільше вони стосуються списку літератури, рекомендованої для читання), проте підхід до викладання в абсолютній більшості шкіл, на жаль, лишається незмінним. І саме такий підхід відбиває у більшості вчорашніх учнів охоту до самостійного читання десь так само, як шкільні уроки фізкультури — до занять спортом.

Ідеологічна наснаженість, а не естетична якість творів досі лишається основним критерієм аналізу для шкільної програми. Образи класиків і класикинь української літератури — це все ще борці за долю пригнобленої України та її народу або «наші хворі» страждальці й страждальниці. І якби ж і справді не було альтернативи, і вся українська література до певного періоду демонструвала лише такі образи й підтверджувала лише такі теорії. А альтернатива є — і класичні автори та авторки були цілком собі такими ж людьми, як ми з вами, і водночас украй цікавими і яскравими для свого часу особистостями, і писали вони не лише про покриток і боротьбу. Саме аби показати це, й виникла ідея створити до Дня письменника, який відзначають 3 березня, такий список творів класичної української літератури, про які ви могли не чути або розглядати їх зовсім під іншим кутом. Цей список — зовсім не mustread, проте може стати непоганою відправною точкою для знайомства з класичним укрлітом. Чи, якщо хочете, переознайомлення.

«Отак от, значить», — думаєте ви, прочитавши цей перший заголовок. Обіцяли показати «іншу» класику, а тут бац і знову «Енеїда». Перший твір, написаний українською літературною мовою в її сучасному варіанті, «вергілієві пастухи, в малоросійський кобеняк переодягнені», що тут ще можна додати? А додати можна стільки всього, що останніми роками «Енеїда» опиняється в фокусі безлічі публічних дискусій та мистецьких заходів — виставок, театральних постановок, творчих проектів. «Енеїду» часто розглядають (і небезпідставно) як ледь не архетипове джерело всього новочасного українського гумору як явища. І так, річ не лише в «сучій дочці» й Дідоні, що сама себе спалила. А в чому — можна було як почути на одному з останніх Книжкових арсеналів, так і прочитати самому будь-коли. Чому б і не зараз.

І знову класик і класичний твір, які вже набили оскому. З тією тільки різницею, що в шкільній програмі донедавна був таки не «Сорочинський ярмарок», а «Вечори на хуторі біля Диканьки» і «Мертві душі». Але й це чергова замальовка сільського життя в Україні ХІХ століття — чим же вона може бути цікава? Перш за все тим типом ставлення автора до своїх персонажів, який останнім часом так часто називають «люблячим поглядом» — «Сорочинський ярмарок» дуже добре надається до спростування тези, що українці-»малороси» у Гоголя традиційно були лише карикатурними персонажами. Окрім того, цей твір привідкриває (бо все ж тут це не центральний, а побічний сюжет) завісу в світ Гоголя як представника «чорного романтизму», який працює з українськими фольклорними сюжетами й переосмислює їх у містичному ключі. Не Валерієм Шевчуком чи Юрієм Винничуком єдиним живе українська фольклорна готика!

Так, класика української сентименталістської прози ми пам’ятаємо переважно за ідилічними образами ніжних і чутливих Оксан, Марусь і Галочок. Ці іконічні дівчатка страждають від кохання, вмирають від кохання і коханням визначаються з першого до останнього рядка повістей. Проте є у Квітки-Основ’яненка й інакші жіночі образи — рішуча, діяльна й розумна Ївга з повісті «Козир-дівка» саме така. Навіть для класика сентименталістської прози в ХІХ столітті було очевидно, що краса й чутливість — далеко не єдина й не найголовніша перевага українських жінок.

Головна femme fatale і «мовчуще божество» української (та й не лише) літератури другої половини ХІХ століття, попри те що провадила життя класичної світської левиці, писала головно про українських селян і селянок та їхні страждання. Повість «Три долі», на перший погляд, нічим не відрізняється ані від решти «Народних оповідань» письменниці, ані загалом від творів, написаних у ключі українського народницького реалізму. Три подруги, Хима, Катря й Маруся, закохуються в сільського красеня Якова Чайченка, обрати він може лише одну, «бо вірність має душу неподільчиву» — все це ми вже десь чули. Проте це саме той випадок, коли важлива не так тема, як спосіб зображення. Образи цих простих сільських дівчат, їхні переживання ще частково містять на собі відбиток сентименталізму, але вже більше тяжіють до психологізму, який побачимо в укрліті аж за десятки років. Марко Вовчок працює з ними, прописує їх, виписує їхні внутрішні мотивації — і це справді варте уваги.

Ще один класик «сільської» прози шкільного укрліту — «Кайдашева сім’я», «Микола Джеря», карикатурні баби й нещасні кріпаки. А тим часом саме перу цього письменника належить один із найбільш знакових для класичної української літератури текстів про Київ — і це повість «Хмари», один із ранніх творів письменника. Без замилування українським селом й ідеалів просвітянства тут теж не обійшлося, проте цей твір явно демонструє, що Нечуй вмів виписувати не лише смішних селян, а й витончену інтелігенцію, не лише поля й садки вишневі коло хати, а й бруковані вулиці й гамір старого Києва.

От у кому точно нема сумнівів стосовно вміння писати про інтелігенцію, то це в Івані Яковичу нашому Франкові, який мало того що обладнав українську літературу образами іконічних просвітників, ще й сам у цьому просвітництві був неабияк зацікавлений. Чи варто зайвий раз згадувати, наскільки різноманітною за жанрами, стилями, композицією й тематикою є творчість Франка? Ні, не лише «вічний революціонер» і «каменяр», та й не лише просвітник чи ліричний герой збірки «Зів’яле листя», а й — один із перших представників натуралізму й психологічної прози в класичному укрліті. В повісті «Сойчине крило» можна знайти й одне, й інше — разючу точність деталей, контроверсійні образи, та й сам сюжет байдужим навряд чи залишить. Його не зарушничиш і не надто припасуєш до образу борця за долю України — і ще й тому він вартий уваги.

Так, класичному укрліту є чим потішити і фанатів сімейних саг на кшталт «Тих, що співають у терні». Не лише в британській літературі ХІХ століття вистачало і письменників, і читачів на великі романи про стосунки батьків і дітей на тлі суперечливої реальності передмодерної епохи. «Люборацькі» Анатоля Свидницького — абсолютно класичний і безпрограшний приклад «сімейної хроніки»: тут вам і соціальний конфлікт (батько сімейства отець Гервасій, хоч і священик, та все ж не шляхтянин), і складні вибори життєвого шляху дітьми (а їх тут цілих четверо, і троє з них — дівчата), і проблеми української тогочасної освіти та всіх можливих обмежень, із якими стикається як старша, так і молода людина в Україні ХІХ століття. Чтиво з задоволенням і не без моралі на багато зимово-весняних (чи яких вже захочете) вечорів.

На щастя, зараз ми більш-менш знаємо Ольгу Кобилянську не лише як авторку похмурої «Землі» чи малозрозумілої навіть для десятикласників «Людини». Одна з перших борчинь за жіночі права класичного укрліту, мотто якої — «бути самій собі ціллю» — актуальне чи не аж досі, зайшла настільки далеко, що взяла й написала один із перших творів, де, хай і не в деталях, описано секс між чоловіком і жінкою. І, що скандалізувало пристойне чернівецьке товариство чи не більше — секс у творі ініціює сама жінка. І він не означає для неї глибоких почуттів. І… Замість тисячу разів спойлерити, краще один раз прочитати. А ще дія новели «Природа» відбувається на тлі красивенних карпатських лісів, бо природа в Кобилянської красива у всіх її виявах.

Олену Пчілку ми десь із однаковим успіхом пам’ятаємо як матір Лесі Українки і як авторку віршиків і казочок, які ми читали в молодших класах як прелюдію до «Хариті», «Ялинки» й решти страждань українського народу. Значно менше ми її знаємо як важливу для українського книговидання (зокрема жіночої літератури) постать кінця ХІХ століття, а ще менше — як письменницю, яка в тому самому часі написала повість про жінок, що пройшла би тест Бекдел. «Товаришки» оповідають про двох подруг із шляхетних родин, що вирушають до Цюриха навчатися лікарській справі, і про те, як по-різному складаються їхні долі внаслідок цього рішення. І цей текст, без перебільшення — одна з перших жіночих історій кар’єрного успіху в класичному укрліті. Так, у ХІХ столітті так вже було можна.

В 7 класі свідомість майже кожного чутливого учня чи учениці української школи була скалічена оповіданням «Федько-халамидник» (моя — точно була). І, певно, Володимир Винниченко був би неабияк здивований, що цей його твір включили до шкільної програми саме цього віку. Експерименти з ідеями моральності й аморальності, переступу, зради, брехні й усякої решта чесності з собою, яка виявляється непосильною ні для його персонажів, ні для чималої кількості земляків — улюблена Винниченкова літературна розвага. Роман «Записки кирпатого Мефістофеля» в якомусь сенсі підсумовує цей найяскравіший і найплідніший етап його творчості. Так, там переступи, зради, брехня, білі шапочки й дитина, яку майже вбили — але так, це страшенно захопливе читання. Не для дванадцятирічних, щоправда.

Цього класика укрліту ми теж звикло більше пам’ятаємо як оспівувача знедоленого українського села («Ялинка», «Харитя», «Маленький грішник» — спогади про ці оповідання, прочитані в молодших класах школи, здатні викликати ПТСР в особливо чутливих читачів). А як вам той факт, що саме Коцюбинський став найяскравішим представником імпресіонізму в українській літературі та ще й чи не першим вдався до прийому «потоку свідомості»? «Сон» (щоб не згадувати більш відомі «Intermezzo» та «Цвіт яблуні») — приклад саме такого твору. Зміна асоціацій, кольорів і сенсів, плинність вражень, блискуча мова — не дуже й віриться, що це текст, написаний українським письменником. Та ще й автором Того Самого оповідання про хлопчика, якого перед Різдвом відправили замерзати в ліс власні батьки.

Третя у священній тріаді класичного укрліту, авторка, якій від шкільної програми дісталося чи не найбільше, і просто «чи не поодинокий мужчина/наша хвора Леся» — писала не лише про мавок і досвітні огні. Тому факту, що Леся Українка, начитана в класиці європейської драми — як античної, так і новочасної, сама була драматургинею світового рівня, уваги звично приділяється вкрай мало, і це вкрай прикро. Міріам, героїня драми «Одержима» — персонажка, якій не знайшлося б місця у Святому Письмі. Проте Леся Українка настільки щиро захоплена образом жінки, яка обирає піти за Ісусом, спонукувана зовсім не релігійними почуттями, що цей текст у її творчості просто не можна пропустити. І так: із темою критики й переосмислення традиційного християнства та його догм письменниця працює послідовно. Можна просто почати з «Одержимої» й читати всі наступні драми за списком, які знайдете.

Микола Хвильовий, чекіст і людина, який питав і не допитався, «камо грядеши», і так і не вивів укрліт «геть від Москви» — такі спогади про нього (більш чи менш деталізовані) могли лишитися у вас після шкільної програми з літератури 11 класу. І так, все знов було не так уже й просто, і навіть на прикладі новели «Я. Романтика» це досить добре видно, якщо аналізувати її під правильним кутом. Роман «Вальдшнепи», частина якого через заборони так і не дійшла до наших днів (хоча надія на те, що вона знайдеться десь в архівах, все ще є) — яскравий приклад якісної модерністської прози: розлогий аналіз характерів персонажів, індивідуалізм, контроверсійність і естетична виробленість.

Творчість цього класичного автора шкільна програма з літератури навіть 11 класу досі оминає увагою, і це просто кричуща несправедливість. Проте, може, воно й на краще — не хочеться навіть уявляти, якими ярликами наділили б Віктора Петрова (Домонтовича) шкільні критичні хрестоматії при описі його біографії. І це при тому що цей письменник — блискучий майстер жанру романізованих біографій (Куліш, Костомаров, Марко Вовчок — краще про них читати в романах Домонтовича, аніж у шкільних хрестоматіях). А ще він один із найтонших і найглибших прозаїків у всьому класичному укрліті — «Дівчину з ведмедиком» для ілюстрації я обрала радше як найвідоміший, аніж як найрепрезентативніший твір. Спектр тем, із якими працює Домонтович, влучність і виробленість його мови й сюжетів, несподіваність інтерпретацій — це не тексти, це чиста насолода. І якщо так трапилося, що ви досі не знайомі з творчістю цього письменника, виправляти це варто негайно.

Тільки зараз більш-менш широкий загал в Україні (зі зрозумілих причин) почав дізнаватися про літературу 20–30-х років минулого століття. Хотілося б, щоб якомога швидше це сталося зі шкільною програмою. Роман Майка Йогансена «Подорож вченого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести в Слобожанську Швайцарію» міг би замінити цілий курс вступу до літературознавства за умови правильного підходу. Цей твір — один із перших і найкращих у класичному укрліті зразків формалістичного роману, це текст-гра, де автор ставить собі за мету розкрити перед читачем абсолютно всі карти й показати всі «нутрощі» і романного жанру, і композиції, й самих персонажів. Цілком у дусі популярної нині постіронії — з поправкою на те, що текст написано 1928 року. І так, під час читання теж доволі слабо віриться, що це написано українським письменником.

Валер’яна Підмогильного колишні учні українських шкіл (які, як відомо, колишніми не бувають) пам’ятають головно завдяки образу «українського Жульєна Сореля», зухвалого Степана Радченка, який підкорює столицю завдяки підкоренню одної за одною різних жінок. Проте у творчості й цього яскравого представника класичної літератури 20–30-х знайшлося місце для постіронії. Сюжет роману «Невеличка драма» зосереджується навколо історії романтичної й натхненної працівниці бюро Марти, яка страшенно любить романи про кохання й мріє стати героїнею подібного сюжету у своїй реальності. Окрім книжок, у Марти є зйомна кімнатка і цілих троє (чи навіть четверо — але без спойлерів!) залицяльників із різною градацією шансів на успіх. І це була б цілком типова «жіночо-романна» історія, якби не те саме оголення прийому й деконструкція самої ідеї любовного роману, до якої вдається Підмогильний. І робить він це неймовірно вправно: відірватися від «Невеличкої драми» неможливо, тож не плануйте нічого на кілька вечорів (хоча може вистачити й одного).

Повертаючись до теми формальних експериментів і творів, які було найскладніше й найнудніше читати в шкільній програмі 11 класу. Наскільки нудною, нелогічною й штучною часто видавалася нам історія братів Половців у романі «Вершники», настільки ж доречною виявляється та сама штучність у романі «Майстер корабля». Виробничий роман, але роман про кіновиробництво і кораблебудування. І це наприкінці 20-х. І це реальні спогади Яновського про роботу на Одеській кіностудії. І це детально, глибоко й точно. І це про співмірність мистецтва та праці, про ціну мрії, про те, як створюються шедеври.

Продовжуючи розмову про літературні українські 20-ті, неможливо не згадати про драматургію. І ви, і я добре пам’ятаємо про те, що «лучше бить ізнасілованной, чєм українізірованной» — але Миколі Кулішу, одному з найблискучіших українських драматургів, добре вдавалися не лише сатиричні сюжети. От, до прикладу, «Патетична соната» — про кохання (і в цьому контексті навіть майже без іронії), проте це ще й чудовий приклад того, яку складну й тонку структуру можна вибудувати на цій сто тисяч разів не новій темі. Експерименти з часом і простором, інтермедійні елементи, формальні ігри (причому Куліш, на відміну від своїх «колег» по 20-х, карт не розкриває, тож треба буде помізкувати). А ще — це красиво.

Чарівні «Мисливські усмішки» авторства письменника з найдобрішим обличчям у всій шкільній хрестоматії 11 класу принаймні якась частина з нас згадує не з таким відторгненням, як нескінченні історії про страждання й боротьбу. Може згадатися, утім, і те, що цей чоловік із добрими очима ще й зробив цілком собі успішну кар’єру в українській радянській літературі — до цього факту ставитися можна по-різному, та важливості його творчості для класичного укрліту це таки не скасовує. «Чудака, їй-богу!» — це знову приклад гумору не у вигляді дошкульної насмішки чи карикатурності, а доброзичливого підсміювання автора над самим собою й над реальністю, в якій він зростав. Зрештою, у всі часи саме гумор робив життя — і знедоленого українського народу, і наше з вами — значно більш стерпним. А місцями й неабияк додавав яскравих барв.

Ірина Ніколайчук
Літературна критикиня, літературознавиця, лекторка (Культурний проект, «ЛакіБукс», Фестиваль рівності). Літературна редакторка. Авторка рецензій, оглядів та аналітичних матеріалів про літературу і не лише.

32 thoughts on “Що читати з класики, щоб нарешті полюбити укрліт: список Ірини Ніколайчук

  1. Its like you learn my mind! You appear to understand so much about this, like
    you wrote the ebook in it or something. I feel that you simply can do with some percent to pressure
    the message house a bit, however other than that, that is excellent blog.
    A fantastic read. I’ll certainly be back.

  2. What’s Taking place i’m new to this, I stumbled upon this I’ve discovered It absolutely useful and it has helped me
    out loads. I hope to contribute & aid other users like its helped me.
    Good job.

  3. Fantastic goods from you, man. I have understand your stuff previous to and you’re
    just extremely magnificent. I really like what you have acquired
    here, really like what you are saying and the way
    in which you say it. You make it enjoyable and you
    still care for to keep it wise. I can’t wait to read far more from you.
    This is really a tremendous web site. ps4 games allenferguson ps4 games

  4. I have been surfing online more than 2 hours today,
    yet I never found any interesting article like yours. It is pretty worth enough for me.

    In my opinion, if all web owners and bloggers made good content
    as you did, the net will be a lot more useful than ever before.
    ps4 games allenferguson ps4 games

  5. I blog frequently and I truly appreciate your content. This great article has truly
    peaked my interest. I will bookmark your blog and keep checking for new details about once a week.

    I opted in for your RSS feed as well.

  6. Wow that was unusual. I just wrote an really long comment but after I clicked submit
    my comment didn’t appear. Grrrr… well I’m not writing all that over again. Anyhow, just wanted to
    say superb blog!

  7. whoah this weblog is magnificent i really like reading your articles.
    Keep up the great work! You realize, lots of people
    are searching round for this information, you can help them greatly.

    asmr 0mniartist

  8. hello there and thank you for your information – I’ve definitely picked up something new from
    right here. I did however expertise a few technical points
    using this web site, since I experienced to reload the web site many times previous
    to I could get it to load correctly. I had been wondering if your web
    host is OK? Not that I am complaining, but sluggish loading instances times will often affect your
    placement in google and could damage your high-quality score if advertising and marketing with
    Adwords. Anyway I am adding this RSS to my email and
    could look out for much more of your respective interesting content.
    Make sure you update this again soon. asmr 0mniartist

  9. Very nice post. I just stumbled upon your blog and wanted to say
    that I have truly loved surfing around your blog posts.

    In any case I will be subscribing on your feed and I’m hoping you write once more soon! asmr 0mniartist

  10. We are a group of volunteers and opening a new scheme in our community.

    Your website offered us with valuable info to work on. You have done a formidable
    job and our entire community will be thankful to you.
    asmr 0mniartist

  11. Hello! I simply wish to offer you a big thumbs
    up for your great info you’ve got right here on this post.
    I will be returning to your web site for more soon.

  12. I absolutely love your blog and find a lot of your post’s to be what precisely I’m looking for.
    Would you offer guest writers to write content for you?
    I wouldn’t mind producing a post or elaborating on many of the subjects
    you write in relation to here. Again, awesome web site!

  13. you are actually a just right webmaster. The website loading speed
    is incredible. It seems that you’re doing any distinctive trick.
    Moreover, The contents are masterwork. you’ve performed a wonderful activity on this matter!

  14. I am really loving the theme/design of your blog.

    Do you ever run into any browser compatibility problems?

    A couple of my blog readers have complained about my website not working correctly in Explorer but looks great in Chrome.
    Do you have any suggestions to help fix this problem?

  15. Hi, I think your blog might be having browser
    compatibility issues. When I look at your blog in Safari, it looks fine but when opening in Internet Explorer, it has some overlapping.

    I just wanted to give you a quick heads up! Other then that, great blog!

  16. Hmm is anyone else experiencing problems with the pictures on this blog loading?
    I’m trying to find out if its a problem on my end or if it’s the blog.
    Any feed-back would be greatly appreciated.

  17. Hi there! I simply wish to give you a big thumbs up for your excellent info you
    have right here on this post. I will be returning to your site for more soon.

  18. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  19. scoliosis
    Right here is the perfect web site for anyone who wishes to understand
    this topic. You realize a whole lot its almost hard to argue with you (not that I actually will need to…HaHa).
    You certainly put a new spin on a topic that has been discussed for ages.
    Wonderful stuff, just wonderful! scoliosis

Залишити відповідь