Всеволод Нестайко - улюблений письменник усіх українських дітлахів віком від 5 до 80 років – написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань. «Тореадори з Васюківки», «Пригоди в лісовій школі», «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна» - ці твори можна перечитувати безкінечно. В день народження письменника згадуємо цікаві факти з його біографії.
1. Перша книжка
Першу книжку «Шурка і Шурко» Всеволод Нестайко опублікував в 1954 році. Письменнику, випускнику фіолологічного факультету, тоді було лише 26 років і він тільки почав працювати редактором у видавництві «Веселка».
«Шура і Шурко» розповідає про пригоди двох першокласникків: за парту до бешкетника Шурка посадили відмінницю «Шуру» – «просто зошит із чистописання, а не людину».
2. Дуже любив солодощі
Всеволод Нестайко зізнавався, що дуже любив солодощі, а ще жартував, що шоколадки та печиво полюбляють всі дитячі письменники. Нестайка виховувала тільки мама – батько був репресований – і солодке не часто з’являлося в їхньому домі.
А ось як описував Нестайко солодку пригоду, яка трапилася з ним у шість років:
«В Радянському Союзі деякий час новорічних ялинок не було. Лише у 1936 році їх «розморозив» Павло Постишев. Пам’ятаю, як у будинку вчителя, до якого мене привела мама, вперше в житті побачив новорічне свято. Я був просто зачарований Дідом Морозом. Добре пам’ятаю, як, поклавши на стілець новорічний подарунок, пішов з ним танцювати. Думав, що мама подивиться за подарунком, але коли я повернувся, його вже не було. Мабуть, якийсь старшокласник поцупив. Мій перший у житті новорічний подарунок! Як я плакав… Мама, щоб якось утішити, повела мене до магазину на Хрещатику і купила «гаспарон» — страшенно смачну велику шоколадну вафлю. Після такого смачного частування мені вночі наснився сон, у якому Дід Мороз спершу подарував мені подарунок, а потім підвів до величезного годинника і, відчинивши його дверцята, показав ковалів щастя, які своїми молоточками кували на золотому ковадлі години щастя. Чому саме ковалі щастя? В той час дуже популярною була пісня: «Мы кузнецы, и дух наш молод, куем мы счастия ключи».
3. Сюжет «Тореадорів« привіз з полювання
Сюжет «Тореадорів з Васюківки» Всеволод Нестайко привіз з Чернігівщини. Саме там на початку 60-х група київських письменників відпочивала після полювання і познайомилася з місцевим хлопчики Явою. А напередодні художник Василь Євдокименко, який проілюстрував чимало книжок Нестайка і який мешкав у місті Острі на Чернігівщині, розповів письменнику історію про двох хлопців, котрі заблудилися у колгоспній кукурудзі. Дорогу додому вони знайшли тільки коли ввімкнули сільське радіо і оголосили про пошуки по гучномовцю.
Спочатку Ява Рень і Павлуша Завгородній дебютували в оповіданні «Пригода в кукурудзі», згодом пригоди продовжилися в оповіданні «Тореадори з Васюківки», а в 1964 році Нестайко опублікував повість «Пригоди Робінзона Кукурузо», яка вийшла у 1964 році. За два роки вийшла друга повість про Яву і Павлушу — «Незнайомець з тринадцятої квартири», а в 1970 — ще одна – «Таємниця трьох невідомих». Разом повісті склали славнозвісну трилогію «Тореадори з Васюківки». Трилогія повністю вийшла в 1972 році. За життя письменника «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видала авторську редакцію «Тореадорів» без ідеологічних нашарувань.
Цікаво, що Ява зявляється в якості слідчого ми можемо побачити в «Неймовірних детективах» та «Таємничому голосі за спиною».
Трилогію було екранізовано, але глядачі її так і не побачили. В інтерв’ю «Газеті по-українськи» письменник розповідав, що в 1965-му на Харківській кіностудії Самарій Зелікін зняв фільм «Тореадори з Васюківки». Стрічка отримала гран-прі у Німеччині, першу премію в Австралії. Для показу її закупили 72 країни світу. Не показали лише в Україні – цензорам неподобалося, що радянські школярі тільки й роблять, що бешкетують.
4. Найсучасніший твір Нестайка - «Дивовижні пригоди в лісовій школі»
«Дивовижні пригоди в лісовій школі» писалися більш ніж 20 років – перші частини пригод побачили світ ще в 1982 році. За такий тривалий термін з’явилося багато того, чого не було в дитинстві Нестайка — комп’ютер, комп’ютерні ігри, мобільники тощо.
«Але від прогресу нікуди не подінешся. І тепер у пригодах зайчика і їжачка я намагаюся використовувати сучасну техніку, тільки там вона трохи інакша. Наприклад, замість комп’ютерів мої герої використовують казк’ютери, замість мобільників — чаріфони», – зізнавався письменник.
5. В кінці життя надиктовував твори дружині
Першою читачкою творів Нестайка завжди була дружина Світлана, з якою прожили більше 50 років разом, а другою – донька Олена.
«На створення повісті «В країні сонячних зайчиків» мене свого часу надихнула таки донька. Стосовно онуків, то, звісно дещо з їхнього шкільного життя потрапило передусім у мої пригодницькі повісті. Але я ніколи не творив спеціально для них» , – зізнавався письменник.
Нестайко помер у 2014 році – в останні роки він майже осліп і не міг писати, тому надиктовував твори дружині. Видавець Іван Малкович згадував, як на початку 2014-го під будинком вже важкохворого письменника на Шовковичній стояли підрозділи внутрішніх військ.
