Поради Євгенія Стасіневича про карантинні читання

Українська рекламна агенція Postmen в рамках ранкових зустрічей Wake Up запросила літературного критика Євгена Стасіневича. Він розповів про карантинні читання та ізоляцію. Переглянути відео можна за посиланням.

Ми ж вирішили записати його книжкові поради.

Зазначимо, що книжки, названі Євгеном, не є панацеєю чи мастрідом: «У нас ситуація безрецептна, кожен має дослухатися до себе. Треба дати можливість руці за чимось самій потягнутися. Я давно виступаю проти “списків”. Якщо ви бачите, що зараз супертривожні і вам не треба читати антиутопію, бо вона вас розкачає ще більше, кому від того буде краще, навіщо себе закошмарювати. Ти краще про себе в цей момент знаєш, що тобі треба». 

Що ж робити, якщо зовсім не хочеться читати? «Читання — це теж така міні-ізоляція, тому я розумію, чому люди можуть не хотіти читати на карантині; а це абсолютно законно і легально. Це не якась умова, яка вас зробить спокійнішими чи кращими; книжки по-різному працюють», — заспокоює критик.

Щодо тих, хто таки хоче щось почитати, він все ж зазначає: «Пораджу не як літературний критик в цілому, а суб’єктивно, як літературний критик Євген Стасіневич, конкретно». Книжки він поділив відповідно до запитів багатьох читачів та їх потреб за певними інтересами.

——————————————–

Запит: Хочу бути ефективним, прочитати про суспільні знання.

Книжка українсько-американського історика з Дніпра про історію ядерної катастрофи. Плохій – один із найпопулярніших наших істориків, такий собі історик-популяризатор. Він пропонує нові сенси й нові упаковки, не стягуючи чуже. Це людина академічна, але вміє так все запакувати, щоб охопити найширшу аудиторію.

Ульрих Бек «Суспільство ризику»

Зараз те, що з нами зараз відбувається, найкраще пояснювати соціологічними категоріями, і зараз “працює” соціологія Бруно Латтура і Ульриха Бека. Ульрих випускає цю книжку у 1986 році, де в передмові фактично пише, що Чорнобиль взірвався і суспільство зрілого економічного модерну стає пов’язаним зі страхом. У нас тепер страх – це прошивка, і чим більше індустріальні потужності, тим більше факторів ризику з’являється. 

Запит: Хочу прочитати про закулісні механізми, конспірологію

Джон Краулі. Тетралогія «Егіпет»

Сюжет: Один професор замислюється, чому ж циган вважають тими, хто передбачає майбутнє. Оскільки країною походження циган вважають Єгипет, він починає його досліджувати і розуміє, що Давній Єгипет складається фактично з двох частин: одна – де міміфікували котів, а інша – де магією займалися практично, де була езотерика, і це був паралельний хід історії; тож він досліджує цей хід до наших днів. 

Врешті, коли ви це все прочитаєте, то думаєте: Краулі показує нам ще один варіант історії, де є магія. Робота пророблена неймовірна – і що? Але цим автор задає нам вектор і на майбутнє.

Це вже про нашу конспірологію, як фактично вже в 19 столітті козацький міф конструювали. Часто те, що ми знаємо, — це несправжня історія козацтва, а продукт інтелектуальних зусиль, складної гри. На противагу: у того ж Плохія в «Брамі Європи» є хороші історії справжнього козацтва.

Запит: Література мені потрібна як підтримка

Тут у мене несподівана порада: треба читати поезію. Поезія самим своїм внутрішнім механізмом працює терапевтично. 

  • Хочете “полатати білі плями”: прочитайте Роберта Фроста, Вістена Г’ю Одена – це Колоси, про яких ми через відсутність українських перекладів знаєм менше. Є, наприклад, грецький поет Константінос Кавафіс. Знайдіть книжки Григорія Кочура, одного з найвеличніших перекладачів ХХ століття; він перекладав з 20+ мов.
  • А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА цілу лінійку вже випустила. Хочете — Ірину Жиленко почитайте; хочете Карпатського флеру — це Василь Герасим’юк. Зрештою, виходила у них і «Антологія української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана», щоб не зациклюватися на комусь одному.

Запит: Хочу розібратися в собі

Щоденники Сьюзен Зонтаґ

Зонтаґ — одна з найбільших інтелектуалок ХХ століття; працювала з мистецтвом фотографії. Син Зонтаґ опублікував її записники з 1947 до 1980 років. Без рефлексій Сьюзен Західний інтелектуальний клімат був би дещо іншим. В її щоденниках ми бачимо, як вона розбирається в собі, як говорить про свої стосунки з сексом, про свою хворобу (що вилилося в окрему книжку «Хвороба як метафора»). Вона якраз хотіла, щоб люди ставилися до своїх хвороб поза метафорами – це не вам за щось “прилетіло” і не тому, що ви погана людина, а тому що так спрацював організм; це чесний спосіб дивитися на хворобу. 

У своїй книзі «Далекі близькі» Володимир Єрмоленко в есеї про Зонтаґ чітко показує її суперечливість: з одного боку, вона хоче поставити на те, що ми маємо відчувати світ, а не осмислювати його головою, де цього не треба робити; а з іншого боку вона інтелектуалка і все хоче інтелектуалізувати. Та цей конфлікт не треба розв’язувати; це дві ноги вашого життя, емоціо і раціо.

Запит: Тужу за мандрами

Ольга Токарчук «Книги Якова» (Темпора, 2020)

Прекрасна книга на 1000 сторінок від Нобелівської лауреатки. У Токарчук виходить поєднувати глибину з доступністю. Це книжка про 18 століття, про Галичину і Полісся та про Якова Франка. Він — єврей, один з лідерів секти франкістів, які були послідовниками Саббатая Цеві. Це була альтернатива Кабали; і в романі треба дивитися за інтелектуальним ходом, як їм це вдалося виправдати. 

Цей роман не тільки про Якова Франка, псевдомесій, секти, а й про певний тип культури, її міць. 

Запит: Хочу просто розважитися

Начебто традиційна історична белестристика, але це насправді дуже розумний історичний роман, в якому багато всього романтизованого. Постать Кромвеля — наче й втілює Зло, демонічна фігура, але це людина свого часу, яка постійно на межі. 

Запит: Хочу читати есеїстику; поєднати інтелектуальне і чуттєве

Мені добре пішла есеїстика: Чеслав МілошТоні Джадт, який вміло поєднує науковість з есеїстикою. Нарешті підписався на архів часопису «Критика», вони його оцифрували. Читаю там Остапа Сливинського, його есеї про польських авторів мене розраджують.

Запит: Хочу якусь дивину

Тед Чан

Це китайська фантастика. Ми мало що знаємо про китайські реалії, є купа домислів і псевдознання. Читаючи його тексти, ми можемо більше зрозуміти про Китай як такий, як люди думають. Тед Чан не написав жодного роману, лише оповідання, і зібрав майже всі відомі світові нагороди з фантастики. Ви могли бачити на основі його оповідання фільм «Прибуття» про жінку, яка починає знаходити спільну мову з інопланетянами; для них все відбувається одномоментно, бо в них не існує ні минулого, ні майбутнього. Наговорившись з ними, жінка й сама починає інакше сприймати своє життя, знаючи наперед, що її очікує, але вона все одно піде на фатальні кроки.

Перше оповідання, з яким Тед Чан став популярним, розповідає про те, що люди будують Вавилонську вежу, а потім, збудувавши, впираються в стелю і розуміють, що світ — циліндр для відтворення клинописних знаків, лише один із багатьох.

6 thoughts on “Поради Євгенія Стасіневича про карантинні читання

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life authors and blogs

Залишити відповідь