Юрій Іздрик: «Відповідальність можлива лише перед самим собою» (інтерв’ю 18+)

Авторка використаних у матеріалі фото: Настя Телікова

Майже 30 років тому Юрко Іздрик дебютував як письменник, тоді ж входили в літературу нові форми, було багато експериментів. Пліч-о-пліч з Андруховичем, Єшкілєвим і ще кількома молодими на той час письменниками згенерували поняття Станіславського феномену і стали представниками одного з найгучніших мистецьких явищ. Тоді вони увірвались, як панки, і змінили «правила гри».

Озираючись назад, як гадаєте, що було найскладнішим на старті?

Мабуть, повірити, що вся наша бурхлива діяльність – сенсовна, вчасна й доречна. Хоча, з іншого боку, віри у власну геніальність нікому з нас не бракувало. Можливо, найважчим був вихід із матриці біполярного світу, де існували тільки «ми» і «вони», «свої» і «чужі». Ця радянська матриця насправді не те щоби сильно радянська – це страшно архаїчний алгоритм категорізації світу, і він дуже спрощує його картину, зводячи все до системи дихотомій; чорне-біле, добро-зло, плюс-мінус. Маючи в мозку такий нейросемантичний імплант, нелегко переорієнтуватися згодом на сприйняття багатовекторного, поліфонічного, мультифункціонального, безсистемного і – в основі своїй – непізнаваного світу. Мабуть, оця переорієнтація і була найважчою.

Ви вже у зовсім іншому статусі, іншого рівня відповідальність перед собою і перед слухачем. Наприклад, прийти вчасно на подію, вкластися і відпрацювати на «відмінно» — рідкість. Часто автори нехтують і віджартовуються, що «рок-концерти ніколи не починаються вчасно». Чи визначає це тих, кому судилися вершини, чи навпаки велика сила означає велику відповідальність?

Ви про безвідповідальність і необов’язковість артистичної братії? Ну, мабуть, серед митців і справді найчастіше трапляються «особи з низьким соціальним тонусом», нарциси, егоцентрики, гопніки та різні інші соліпсисти. Проте навряд чи пунктуальність і етичні стандарти якось корелюють з талантом і успіхом. Своєю чергою, ані талант, ані успішність не виправдовують долбойобства, распіздяйства і похуїзму. Хоча відповідальність, за найвищим рахунком, можлива лише перед самим собою.

Часто у нас авторів прив’язують до міст, остаточно ідентифікуючи саме з якимось конкретним. Наприклад, Сергій Жадан — Харків, Іван Малкович — Київ, Галя Крук — Львів. Протягом життя вам, мабуть, неодноразово випадала можливість пов’язати себе з якимось з них. Врешті ви обрали Калуш. Який він для вас? Чи є остаточне відчуття, що він ваш і навзаєм?

Калуш – місто, де я народився, виріс і прожив більшу частину життя. Калуш зараз – це дупа світу, глухі єбеня і місце сили. Це мій мікрокосмос, мій закуток всесвіту. Тут мій дім і оболонка. Ну і, врешті-решт, я – почесний громадянин цього міста, йопта!

З вами не часто прочитаєш інтерв’ю, ще рідше колонку чи прозу, однак можна почути живі виступи з Грицем Семенчуком і майже щодня почитати новий вірш у фейсбуці. Але у 2016 році у ВСЛ вийшла прозова збірка «Номінація». Це спроба підбити підсумки прозової епохи (закрити гештальт)?

Ну, збоку воно саме так, мабуть, і виглядає. Ба більше – власне «закриттям прозового гештальту» це видання, по суті, і є. Проте, як і зазвичай, це сталося само собою, без жодних ініціатив чи зусиль з мого боку – я лише вчергове відповів згодою на чергову видавничу пропозицію ВСЛ. Люблю це видавництво. Видати всю прозу під однією обкладинкою? Чому б і ні? Звісно, тоді я ще не міг знати, що то буде остання прозова книга, що прозовий гештальт закриється сам по собі, а перехід на віршування виявиться таким радикальним. 

Чи є надія, що ви повернетеся до прози?

Ну, надії як такої немає – бо я не відчуваю ані ностальгії за прозою, ані потреби в ній, а отже не плекаю жодних пов’язаних з нею надій. Але, звісно, завжди – поки живий – залишається можливість. Хтозна, як іще і на що саме відгукнуться мої допитливий розум, спраглий дух і щире серце.

Окрім цього, все частіше можна побачити Ваші візуальні роботи: дизайни книг, ілюстрації, а зовсім недавно я навіть натрапив на вашу картину в одному з арт-об’єктів Луцька. Як на Вашу думку — це певний етап у житті чи бік особистості, який вимагає, щоб на нього звернули увагу?

Все своє життя з більшою чи меншою заангажованістю займався візуальним мистецтвом – графіка, живопис, книжковий дизайн, акціонізм. Проте з моїх талантів цей – найскромніший, хоча парадоксальним чином донині приносить найвідчутніший дохід, навіть попри те, що за останніх років 20 я майже нічого в цій сфері не зробив. Паразитую на творчих здобутках давно минулих днів.

Незабаром у вас День народження. А які роки були найбільш знаковими для Іздрика-прозаїка, поета, музиканта, художника?

1991 – остаточний злам радянської системи; 2004 – рік, коли зав’язав з алкоголем (після 15-річного досвіду хронічного алкоголізму).

Є якісь творчі очікування/запити до себе на найближчі 5 років?

Ніт. Потреб і запитів нема як таких. А бажання лише одне – жити якомога ненапряжніше і бажано в кайф, і бажано не дуже довго.

І насамкінець — цього літа ви пофестивалили на славу. Як вам молодь на фестивалях зараз? Хтось вразив?

Молодь як молодь – всяка різна трапляється. Ну, іноді стрічаються якісь цікаві особистості, яскраві, нахабні, талановиті. Але щоби аж так, щоби хтось вразив?.. Це ж я тут, типу, для того існую, щоби їх, молодих вражати, а не навпаки. А враження я і сам на себе справляю цілком нефігове.

Ваші побажання читачам.

Діти. Бережіть себе. Нічо не бійтесь. Але будьте уважні і обережні. І будьте ліниві і ніжні. І не беріть важкого в руки, а дурного до голови. 

Натомість намагайтеся якомога частіше думати головою всякі-різні думки: голова – це орган для думання думок, а не вотетовсьо. Миру всім.

Остап Микитюк
Остап Микитюк — письменник, музикант, культуртрегер, смм'ник-книгоман. Багато читаю, багато балакаю, багато пишу, багато знаю... одним словом — знахідка для шпигунки)))

20 thoughts on “Юрій Іздрик: «Відповідальність можлива лише перед самим собою» (інтерв’ю 18+)

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these second life websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl websites and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these second life websites and blogs

  4. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  5. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  6. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl websites and blogs

  7. My developer is trying to persuade me to move to .net from PHP.
    I have always disliked the idea because of the expenses.
    But he’s tryiong none the less. I’ve been using Movable-type on numerous websites for
    about a year and am worried about switching to another platform.

    I have heard fantastic things about blogengine.net. Is there a way I can transfer all my wordpress posts
    into it? Any help would be greatly appreciated!

  8. An intriguing discussion is worth comment. I do think that you need to write more on this subject
    matter, it might not be a taboo subject
    but generally people do not talk about such topics.
    To the next! Cheers!!

Залишити відповідь