Психотерапевтична проза Ірвіна Ялома: одержимість, правила і зворотний бік психотерапії

Книжки Ірвіна Ялома належать до тієї літератури, яка безперечно і безапеляційно здатна зацікавити кожну людину без винятку, адже в основі його творів – одержимість у пошуку себе, свого справжнього «Я» серед безлічі соціальних масок та пасток, а також можливість підглянути в чужі проблеми. І доказом актуальності таких розповідей є десятки ток-шоу, де на очах у сотень людей розбираються (чи намагаються розібратись) у корені проблеми та вирішити її. 

Ці книжки знайшли мене самі. Так склалось, що до того, як придбати паперову книжку,  маю звичку шукати, де б підчитнути невеликий уривок – чи буде читатись. В ту ніч я не могла заснути і вирішила завантажити книжку про літературу Леоніда Ушкалова, але на ранок у своїй читалці виявила збірку оповідань Ірвіна Ялома «Ліки від кохання», а вже через дві доби я її дочитала.

Магнетизм розповіді створює неабияка впізнаваність людських проблем та страхів, які зачіпає автор. Отже, до автора.

Ірвін Ялом

Жив-був американський екзистенціальний психіатр (аякже, це вам не абищо), заслужений професор психіатрії у Стенфордському університеті Ірвін Ялом. 

У своїй діяльності виступав проти класичного підходу у психіатрії, і вважав, що для кожного пацієнта має вигадуватись нова психіатрія, бо у кожного своя унікальна історія.

Жив – не тужив, пописував науково-теоретичні праці, проводив дослідження, отримував наукові гранти та стипендії на передові дослідження, навчав студентів групової психіатрії та розвивав модель екзистенційної психіатрії. Але ще з дитинства він любив читати і письменництво зачаровувало його якоюсь особливою магією творення. Свій письменницький хист він використовував у описах наукових досліджень.

Та якось під час відпустки він написав збірку із десяти оповідань ненаукового характеру (як розповідає він сам). Це були добре замасковані та видозмінені історії хвороб десяти його пацієнтів. Він планував створити ряд навчальних історій для молодих пацієнтів, але успіх його книжки «Ліки від кохання» перевершили його сподівання та надихнули на написання наступних творів. 

Що ж стало тією магію у творах, яка спровокувала такий небувалий успіх?

Збірка оповідань, які розповідають історії десяти пацієнтів з точки зору психотерапевта. Теми розкриті в оповіданнях: прокрастинація, повнота, залежність, страх самотності, страх смерті, втрата дитини.

Варто звернути уваги, що оповідання «Ліки від кохання» мають повчальну і навчальну складову. Розповідаючи історію, автор поєднує факти та вигадку, наукові відкриття та особисті переживання, обмірковує та обґрунтовує важливість індивідуального підходу, уважності та роботи на собою, запрошуючи читача проникати у нашарування психологічної проблеми героя.

Але не все так просто. Найважливіше, що робить Ірвін Ялом – це те, що у своїх оповідках психіатр ставиться з абсолютною серйозністю до психіатричних проблем різного діапазону – від зацикленості до схильності до суїциду. З повною серйозністю та відповідальністю він береться за випадки, які в нього самого викликають неприязнь, бореться разом з пацієнтом. 

Унікальність цієї книги полягає в тому, що автор розповідає читачу те, чого він не може побачити в кабінеті психотерапевта, тобто іншу версію подій, – те, що відбувається в голові психіатра.

Кожне оповідання просякнуте співчуттям та повагою і виокремленням унікальності випадку. А хіба не цього хоче кожна людина – відзначення власної унікальності, нехай навіть у хворобі. А поміж особистими, доволі впізнаваними історіями звертає увагу на такі речі як: страх пересічної людини перед психіатром, довіра, доцільність та розуміння нами наших же емоцій та спогадів.

Чому люди тримаються за конкретні спогади? Що це їм дає? Яким чином деструктивна поведінка може захищати?

Варто почати з того, що зустріч, яка відбувається у романі між доктором Броєром та Ніцше, гіпотетична, попри те, що містить багато посилань та фактажу на історію розвитку психіатрії.

«Коли Ніцше плакав» – роман-фантазія Ялома про те що було б, якби Ніцше долучився до створення психіатрії. Таким чином, твір за консистенцією пізнавально-художній, оскільки є своєрідним оглядом психоаналізу та філософії наприкінці XIX століття.

Основна тема роману – одержимість. Але одержимість чим? Коханням, істиною чи жагою до самовідтворення життя?

Одного дня молода та симпатична панна просить авдієнції відомого лікаря. У неї є для лікаря прохання про терапію, яка має відбутись таємно, а, разом з тим, має змінити бажання доброго друга молодої персони померти.

Але це не найкращий період для лікаря. Тому що сам лікар на тому відрізку свого життя постав перед моральною дилемою, його вабить молода пацієнтка (через його пристрасть йому довелось від неї відмовитись), і він ловить себе на думці, що втрачає симпатію до своєї дружини. А почуття обов’язку перед нею і дітьми паралізовують його.

Цей роман також знайомить із багатьма аспектами життя у Відні кінця XIX століття. Стан музики, культури, стосунки між представниками творчого прошарку Австрії.

Серед іншого із ставлененням до жінок. Яку роль відігравала жінка у тодішньому суспільстві? Що важила краса? Яку пораду про жінок дасть доктор Броєр Фройду?

А поціновувачі філософії дізнаються, де знайде натхнення Ніцше для написання свого відомого твору «Так говорив Заратустра». 

У 2007 році роман Ірвіна Ялома був екранізований.

Це психотерапевтичний роман про зворотний бік психотерапії. 

Ірвін Ялом у цій книжці знайомить читача з тонкощами психотерапії та її підходів.

Основною лінією, яку розвиває автор, є тема порушення правил медичної етики, запроваджених Асоціацією психіатрії.

Що буде, коли психіатр порушить правила етики і вийде за межі взаємин «лікар-пацієнт»? До чого такі порушення можуть призвести?

У вступній частині Ялом розповідає про зустріч між двома психотерапевтами, де молодий психіатр має виступити з коментарем про поведінку старого психіатра.

Автор ставить молодого лікаря у доволі незручне становище, той має визначити шкоду, яку інший психіатр заподіяв порушеннями правил. Вони обговорюють методи терапії та цей конкретний випадок. Їхня розмова торкається перенесення – феномену психодинамічної психіатрії, де пацієнт переносить раніше пережиті відчуття на інший об’єкт. Це важлива частина книжки, адже до цього епізоду головний герой буде часто повертатись і щодо рамок та правил і щодо перенесення та проживання різних частин життя за однією і тою самою моделлю.

Захоплююча історія, яка читається на одному диханні.

У практиці головного героя відбувається відчутний прорив, але лікар не радіє цьому. Ця подія зароджує у ньому сумніви у своєму виборі.

А довкола нього у той час починає розгортатись справжня інтрига.

(Visited 304 times, 1 visits today)