Ця книжка для тих, хто любить Київ і бажає дізнатись якомога більше цікавого про місто. Місто, де на кожному кроці й за кожною будівлею живуть легенди, лякачки і загадки. Саме такі історії зібрала під однією палітуркою Тетяна Стрижевська. Київ направду буває різним: весняним і зимовим, сірим і кольоровим, тісним і просторим, а ще буває химерним. Знаєте, де жив пресловутий Змій Горинич? А скільки в Києві Лисих гір? Де мешкають галасливі привиди? Хапайте книжку, мапу міста до рук, взувайте зручні кросівки і вирушайте досліджувати місто!
Особняки з несподіванками
Будинок з химерами відомий багатьом, і якщо хтось його ще не бачив, то точно чув про нього. Кажуть, що він проклятий. Лешко Дезидерій Владислав Городецький, а саме так звучало повне ім’я архітектора, був епатажним паном. І якщо Сальвадор Далі свого часу прогулювався вулицями міста з велетенським мурахоїдом, то Городецький часто ходив пішли з мавпочкою на плечі. І особняк із химерами побудував, щоб довести колегам одну просту істину — в умілих руках майстра будинок виростає навіть на краю урвища.
Щоправда, через кредит, який взяв архітектор для будівництва, а також через борги і численні розважальні мандрівки, йому, зрештою, довелось продати унікальний будинок. Подейкують, що Городецький його прокляв. Страшно? А якщо згадати, що жодна організація надовго не затримувалась у стінах цього будинка, а потрапити всередину — взагалі з розряду mission impossible, то можна щиросердно повірити в те, що прокляття-таки є. І воно діє!
Хтозна, може опівночі коридорами Будинка з химерами ходить душа Лешка Дезидерія Владислава Городецького із мавпочкою на плечі та риторичним запитанням: «А де моя кава зі свіжими вершками?»
Окрім загадкового Дому з химерами у Києві є ще кілька цікавих особняків із таємницями. Скажімо, Замок зітхання із котячою мордочкою на фасаді, схожою на обличчя архітектора. Чи замок Річарда Левове Серце, що на Андріївському узвозі, де часто чули завивання, скреготіння, плачі й стогони непосидючих привидів. Щоправда, потім подейкували, що то будівельники так напакостили, залишивши у грубках рештки яєчної шкаралупки, але ж хіба шкаралупка — то романтично? Геть ні. А от привиди — і страшно, і романтично, і нерви лоскоче!
Будинок з комахами стоїть на Шота Руставелі, й окрім сомів, вужів і змій, фасад будівлі прикрашають… мухи! Облюбували собі місцинку на найвищому поверсі понад вікнами, а все чому? Бо згідно з прадавнім повір’ям, мухи притягували багатство!
Є ще пряниковий будиночок із езотеричною начинкою, театр «Сузір’я», що колись був домом підприємця, у котрого купував коней сам меценат Микола Терещенко. З усіма цими загадковами будинками можна познайомитися ближче у розділі «Особняки з несподіванками».
Лякачки
Не лише діти полюбляють страшні історії. Всіх нас, незалежно від віку, статі і статусу, захоплюють лякачки. Особливо ті, що з перчиком, що розбурхують всередині адреналін і змушують фантазію малювати в голові шалені картинки. І хоча багатьом явищам, кажуть, можна знайти логічне пояснення, але ж як цікаво їх слухати, щиро лякатись і промовляти про себе: «Це ж треба! Отакої!».
Ви звертали колись увагу на те, що в Андріївській церкві, тій, небесно-блакитного кольору, що стоїть на горі і яку архітектор Растреллі будував довгих вісім років, немає дзвонів? Як тут не зачаруватись легендою про Андрія Первозванного, який поставив свій дерев’яний хрест на пагорбі і в ту ж мить сховав усе «море», яке було довкруж, глибоко під землю! Подейкують, що передзвін розбудить «підземне море», і воно затопить весь Київ. Історики ніби мають своє пояснення, але ж не таке захопливе і цікаве.
Ну і чудове відкриття для тих, хто думав, що в Києві одна-єдина і неповторна, оспівана у казках про відьом, Лиса гора. Але ні. Їх, Лисих, виявляється, декілька. Лисою називають гору в районі Чортового беремища (це там, де їздить фунікулер!) — саме цей пагорб у давнину прикрашало капище Перуна. Замкова гора теж претендує на назву Лисою. Таємно, напівпошепки її ще називають Києвицею — так у прадавні часи називали жінок-відьом. Далі у списку — Юрковиця, ще одна гора, яку нині зрівняли з землею десь на бульварі Перова. Найвідомішою Лисою горою вважають Дівич-гору на Видубичах, яку поділяють на три частини: Русалчин і Відьомський яр і Мертвецький гай. Самі назви чого варті — аж кров у жилах холоне!
Про Місто Мертвих і таємниці Провалля Зеленого Театру можна також прочитати у розділі «Лякачки», лиш проти ночі опівночі не читайте. Бо мало там що.
Ще трохи дивовижних фактів можна віднайти у повідках із розділу «Темне минуле» — там і про привидів письменницького дому, Київський телецентр «Олівець», збудований на кістках, янголів і демонів Врубеля, який розписував Кирилівську церкву, і вбивство у оперному.
Загадки
То де жив Змій Горинич? Під Кирилівською церквою, у гаючій печері, такій глибокій, що сягала аж до самого дна? Чи в Смородинських печерах? Хоча, кажуть, там для Горинича місця було б малувато. Ще кажуть, на Оболоні, на другому березі річки Почайни, або ж у Реп’яховому Яру, порослому будяками. Можна спробувати вирушити у вояж цими місцями і пошукати дрібку кісточок: де їх буде більше, там і жив Горинич. Це очевидно!
Розібралися з Гориничем, спробуємо віднайти найстарішу бібліотеку князя Ярослава Мудрого. Куди вона поділась? Ніхто з істориків не може розгадати загадку. Можливо, книжки у підземеллях Софійського собору, таких численних лабіринтах, що досі ніхто не знає, де там шукати. А може, у Видубицькому монастирі чи в лабіринтах лаврських печер. Сумно було би дізнатись, що книги просто згоріли, а тому завжди є маленька надія на те, що вони живі, що вони десь зовсім поруч, очікують бути віднайденими! Бо чудеса на світі-таки є, і, можливо, одного дня двері, за якими сховані цінні книги, відкриються.
А поки давайте читати прекрасні книжки, які можна погортати і забрати додому з книгарні. «Химерний Київ» — точно must-have цієї осені, бо поки сонця і тепла буде вдосталь, можна влаштовувати квести і численні прогулянки улюблених містом, аби знову і знову відкривати його чудесні грані.
1 676 thoughts on “Химерний Київ: де живуть столичні загадки і легенди?”