Три нові історичні книги: що цікавого відомо про Чорнобиль, забобони і Цирцею

Розповідаємо детально про три нові історичні книги: два незвичайних нон-фікшна та один історичний роман.

Британський письменник, автор статей для видань The New Yorker, The New York Times Magazine та Wired Адам Хіггінботам розпочинає свою книгу здалеку. Спочатку, немов у п’єсі, подано дійових осіб — людей, які пов’язані з аварією на ЧАЕС. Потім йде коротка історія, від якої моторошно, бо вже знаєш кінцівку: 1970-ий рік, початок побудови станції, директор ЧАЕС Віктор Брюханов, який майже нічого не знає про атомну енергію, приїжджає в єдиний у місті готель. Перед побудовою АЕС в місті почалося налагодження відповідної інфраструктури, працівники з’їжджалися до Чорнобиля і селилися в дерев’яних вагончиках. У 1988 році мали достворити 5 і 6 енергоблоки, і тоді Брюханов став би керувати найбільшим ядерним комплексом на планеті (хоч він, насправді, і не хотів цього: подавав у Київ заяву на звільнення, та її розірвали на його очах, наказавши повертатися і працювати далі). 

З книги ви дізнаєтеся купу фактів, які низкою призвели до катастрофи: наприклад, що в СРСР не продукувався вогнестійкий матеріал, тому дах турбінного даху станції зроблено було з легкозапального бітуму. 

Одним із найбільш моторошних розділів стосується того, як проходив переддень аварії. Усі займалися буденними справами: хтось читав, дивився серіал за мотивами роману Ірвіна Шоу, йшов на автобус, який везе на роботу на станцію… Такі художні описи в нон-фікшн книзі додають горору і саспенсу. Паралельно читач дізнається, що на інших АЕС теж бували аварії, менші, звісно, але усі вони приховувалися і механізми не оновлювалися та не дороблялися. Недосконалі системи і халатність радянських бюрократів — ось жахлива реальність радянської науки, яку Адам з прицільною точністю викриває.

У цій книзі дуже багато історичних забобонів. Люди здавна додумували те, ще не розуміли, і через це у спільній свідомості з’являлися міфологічні істоти. Наприклад, люди боялися інших незвичних людей, які порушували правила й соціальні норми, тож їх часто вважали демонами, відьмаками, вовкулаками. 

Наприклад, візьмемо приклад останнього суду над відьмами в Британії в 1712 році: вважали, ніби жінка Джейн Венгам “перетворювалася на кішку” і “перемовлялася з дияволом”. Її помилували, а пізніше з’ясувалося — незвична поведінка пояснювалася епілепсією. Дуже часто відьми були простими розумними жінками, яких, як цапів-відбувайл, звинувачували у природних катастрофах та інших бідах. Красиві жінки теж потрапляли до цієї категорії: банальна заздрість, відмова хлопцю, який залицявся і “нелюдська” краса могли призвести до того, що людина одержувала такий ярлик. Рудоволосих теж зараховували до злих істот: спалювали, як відьом, чи приносили в жертву Осірісу в Давньому Єгипті, бо вважали, що вони — від рудоволосого бога зла Сета.

Над ким навпаки гоговіли — то це над людьми низького зросту. У Давньому Єгипті карликів тримали вдома, ніби вони були домашніми улюбленцями; згодом ці повір’я дійшли і до Європи, де навіть у XVI столітті данський астроном Тихо Браге мав помічника на ім’я Зеп, який ніби-то контактував зі світом духів.

Про ці та інші цікаві повір’я, які породили наші упередження, про які ви напевне чули хоча б від бабусі, можна прочитати у книжці фінського писмьенника Арі Турунена.

Історичне фентезі про доньку бога Сонця і наймогутнішого з Титанів Геліоса, про дивну дівчину Цирцею, яка від народження, здається, жодним божественним даром і не володіє. А втім… Виявляється, їй близький окультизм: вона вміє перетворювати людей на інших істот та ворочати долями богів. І за це її рідний батько вирішує відправити на далекий острів (схоже, він теж був забобонний 🙂 ).

Хоча книга охудожнена, вона близька до міфологічних даних; це більш художній переказ реальних вірувань. Окрім Цирцеї, ви побачите Зевса, Прометея, Одіссея, Посейдона. Сама героїня в грецькій міфології вважається зло, однак тут вона подана як загнана в прикрі обставини німфа. До того ж, це сильний феміністичний персонаж: вона перетворювала на свиней чоловіків, які сексуально її домагалися.