Відразу головний і єдиний спойлер про спільну книгу Джоан Ролінг, Джона Тіффані та Джека Торна: Гаррі Поттер – помер… ми, читачі, не були до цього готові, це шок і стрес, а для декого вигуки радості, бо нарешті сталося те, чого зачекалися. Але оскільки Гаррі був, є і залишатиметься «хлопчиком, що вижив», то усе з ним гаразд, але була мить, коли він усе ж перестав існувати. Напередодні виходу фінальної частини потеріани фанати із усього світу обурювалися свавіллям авторки, плакали і просили Джоан Ролінг не вбивати Гаррі, тому в 7-й книзі на мить він опинився на межі у вічність, але зло не мало права перемогти: він повернувся і завершив свою місію. Можна сміливо припустити, що п’єса змінить у свідомості читачів багато й усі романтичні настрої щодо рятівника усіх порятованих будуть розвіяні.
Сюжет «Гаррі Поттер і прокляте дитя»: сини Поттера та Мелфоя Албус і Скорпій – найкращі друзі. Вони вирішують побороти світову несправедливість й повернути молодого чарівника, який загинув під час Тричаклунського турніру (4-та книга) – Сердика Дігорі. Так, їм у руки потрапляє часоворот і вони вирушають у минуле, проживаючи повторно сюжети попередніх книг. Якби п’єсу вирішили екранізувати – був би гарний привід повернути потоптаного вампірським життям Роберта Патісона й решту хогвартсівської братії, за якою глядачі давно устигли засумувати.
Дружба Албуса Поттера і Скорпія Мелфоя – не така проста, як видається на перший погляд, вона відрізняється від трикутної схеми, яка боролася з нечистю усі попередні частини: викликаючи патронуса – хлопці думають про любов, яка є достатньо сильною, щоб побороти зло і це виявляється любов один про одного, Албус і Скорпій постійно наголошують на тому, що вони один для одного найкращі, клянуться у вірності й дружбі, а ще зізнаються в любові та занадто часто опиняються у спільних обіймах, на чому вони й самі наголошують. Звісно, серцем Мелфоя-молодшого швидше циркулює кров, коли поруч проходить дочка Рона і Герміони Роуз, а Гаррі проявляє свої симпатії до дещо старшої панянки, однак хлопцям властиві яскраво виражені гомосексуальні нахили (варто пригадати, що Албус Дамблдор був геєм), яких автори не намагалися сховати чи пом’якшити.
Читати: Початок продажу восьмої частини Гаррі Поттера українською. Відгуки перших читачів
Форма. Те, що аудиторія масово читає драматичний текст – безпрецедентний випадок, адже п’єса передбачає усе те, що найбільше люблять читачі – описи, не задані, а розписані й пояснені ситуації в інтер’єрі, відчуття та емоції персонажів. Діалоги (тобто репліки дійових осіб) основне джерело інформації й розвитку дії, через слова розкриваються характери персонажів, конфлікти, усе відбувається тут-і-зараз. Так, кожен читач – сам собі режисер, уява якого вибудовує набір реальностей між якими існують дійові особи самостійно. Драма – це форма смислів та слів, а не дії, тоді як у авторів книги сцени міняються що кілька сторінок, герої багато рухаються і психологічно встигають лише час від часу коротко один на одного тиснути, ситуації пришвидшено змінюють одна одну. Звісно, британський театр – не український, тому технічні можливості можуть допомогти створити чари, однак під час живого контакту із світом магії впритул більшість заклинань і метаморфоз перестають бути чимось дивовижним та перетворюються на вибрики дим-машини, спалахи прожекторів і так-сяк зліплену бутафорію. Бо театр – світ умовностей, а реальність, у якій жили читачі Ролінг усі ці роки (український переклад першої частини з’явився ще у 2002, наприклад) – має власні правила і конкретику, там усе справжнє.
Хвилю очікувань книжки та ажіотаж під час перших продажів змінила хвиля розчарувань і критики: текст не виправдав надії та засмутив усіх читачів, хоча і ставав певною пригодою на вечір, бо довше воно не читається – великі відступи, великий шрифт, кожна дія з нової сторінки. До найбільших мінусів тексту належать: пласкі характери героїв та абсолютна відсутність жартів, хоча вони у цьому жанрі значно важливіші, ніж у прозі. Щоразу, як і у кожній частині, Гаррі щось гнітить і він ниє, але юний Гаррі, який робить невпевнені кроки і не знає відповідей – набагато приємніший за 40-річного черствого і мудакуватого Поттера, котрий не любить власного сина і не знає, як його виховувати, але продовжує страждати, бо колись (20-ть років тому!) через нього загинули добрі чаклуни, а от він зараз тут і весь такий недостойний цієї втрати. У оригінальних текстах авторки усі ниточки, які тягнулися протягом 7-ми частин – змотувалися у один клубок, що й викликало справжній захват, однак п’єса, оперуючи добре відомими фактами і діями героїв, не розплутує принципово нових вузів, яких не вистачало читачам для цілісного уявлення магічного світу.
Можна впевнено вважати, що поява сценарію спеціального репетиційного видання «Гаррі Поттер і прокляте дитя» – поставила крапку на феномені чарівного світу Гаррі Поттера, Герміони Грейнджер, Рона Візлі та школи магії Хогвардс. Ця історія вичерпала себе і покоління поттеріанців, так як і толкієністів, поступово відійде, хоча окремі адепти й далі будуть свідками слова Ролінг та косплеєтимуть у костюмах із загостреними капелюхами і чарівними паличками. На жаль, одноліткам книжки усе менш цікаво читати про світ захоплень тих, кому ближче до 30, й для кого «німбус 2000» – було гучним «вау», тому важливо, щоб на зміну прийшла нова (нарешті вітчизняна? ходова перекладна?) підліткова література, яка створить новий світ відповідно до суспільних викликів та юнацьких запитів.
10 thoughts on “Гаррі Поттер – помер”