Хто такий Фредрік Бакман: шлях до письменництва автора «Моя бабуся просить її вибачити»

Фредрік Бакман — це ім’я ми лиш порівняно нещодавно почули в книжковому світі. Хто ж ця загадкова людина, яка створила буркотливого Уве, незвичайну бабусю та педантичну Брітт-Марі? Пропонуємо дослідити історію життя шведського письменника та журналіста, чиї три романи вже переклали українською у видавництві #книголав.

Бакман — релігієзнавець, дальнобійник і блогер

В доробку Бакмана вже шість романів, дві новели та два адаптованих сценарії. І це всього за минулі шість років активної літературної діяльності. До 2012 року Бакман і не збирався занурюватися в письменництво. Що ж стало причиною?

Фредрік Бакман народився в місті Гельсінборг на півдні Швеції. Спроба вивчати релігієзнавство в університеті закінчилася прощанням з вищою освітою та роботою водієм-дальнобійником. Вперше він почав писати для ранкової газети рідного міста. І тільки з 2007 став журналістом стокгольмського журналу «Moore Magazine», для якого писав майже п’ять років. Приблизно в той самий час Бакман повірив в потенціал блогосфери та почав писати в особистому блозі. Тема була надпроста – підготовка його весілля. А першим по-справжньому професійним блогом стали репортажі з Зимових Олімпійських ігор у Ванкувері в 2010 році.

Як невдала гра з горилами надихнула на роман про Уве

Відомо, що різні письменники знаходять свою музу в різних ситуаціях та з різними людьми. Бакман знайшов натхнення там, де вже довго працював – у пресі. В 2012 році в одній із шведських газет він прочитав історію про літнього чоловіка, який подав до суду на зоопарк. Його обурила реклама в місцевій газеті, яка обіцяла  можливість прийти та погратися з горилами. Але ж горили живуть у клітці, до них, звісно ж, нікого не пустять, а отже і погратися не вдасться. Саме тому обманутий чоловік і подав до суду – просто хотів справедливості. Ця історія стала приводом для десятків жартів, але Бакман сприйняв її геть інакше. Для нього цей чоловік став уособленням звичайного людського розчарування, отримав ім‘я Уве та перетворився на впізнаваного персонажа його дебютного роману.

«Чоловік на ім‘я Уве» здобув феноменальний успіх. На сьогодні продано вже понад п’ять мільйонів примірників. Цей бестселер New York Times став основою і для екранізації. І вже в 2015 році шведські кінокритики писали захопливі відгуки на однойменну стрічку, висунуту на премію Оскар за найкращий фільм іноземною мовою.

Ніколи не втрачай надію

Зараз важко уявити, що цей його дебют міг ніколи і не відбутися. Адже історія про доброго понурого дідуся Уве, яка підкорила мільйони сердець, зовсім не припала до смаку шведським видавцям. Бакман отримав неймовірну кількість відмов і навіть уже збирався видавати роман власними силами.

Саме тут йому і прийшли на підмогу діяльність блогера та журналістська репутація. Роман помітили вже тоді, коли Бакман втратив будь-яку надію. І ця несподівана віра когось в силу його слова надихнула письменника на неймовірні літературні подвиги.

Вслід за історією про доброго буркотуна Уве Бакман почав випускати свої наступні не менш успішні романи. «Речі, які моєму сину варто знати про світ», «Моя бабуся просить їй вибачити», «Брітт-Марі була тут», «Ведмеже місто» та «Ми проти вас».

«Я не знаю, як пояснити свій успіх. Багато хто мене про це запитує. Не думаю, що у випадку з книжками та літературою взагалі можна передбачити хоч якийсь успіх. Ми говоримо про вміння розповідати історії, а тут все базується на почуттях: що відчуває письменник і чи зможе він передати це читачеві, щоб той відчув те ж саме», – ділиться письменник в одному зі своїх інтерв‘ю.

Бакман став чи не найуспішнішим сучасним письменником Швеції, його романи переклали 25 мовами світу, а гонорари за «Уве» дають йому змогу не думати про гроші до кінця життя. Та він досі щодня приходить на роботу о 9 ранку та працює заради того, що завжди любив найбільше – заради хорошої історії.