Що має знати письменник: 10 головних «фішок» успішних авторів

Ковток натхнення, що викликає бажання творити, або брутальний поштовх прямо до робочого столу? Книга Чака Вендіга «250 фішок, що їх має знати письменник» — однозначно другий випадок. Гостре слівце та важка рука на плечі письменника, що хоче створити хорошу історію, не полишать його, доки не здійснить задумане, а тези-настанови перетворять сумніви на наполегливість.

Просто зробіть це

Авторам властиво вважати себе першовідкривачем непохитних істин, а наступного дня, дописавши історію, радіти, що цю банальщину ще ніхто не встиг побачити. Можливо, саме ви – володар таланту, дарованого раз на сто років. Та успіху частіше досягають пересічні мрійники, які невтомно відточують навички, набуваючи майстерності. Письменництво – це битва, в якій щодня полягають тисячі, а декому вистачає сміливості піти далі. Легше або складніше, швидше або довше. Не порівнюйте себе з іншими, а просто йдіть своїм шляхом і зі своїм досвідом.

Читайте, пишіть, живіть

Перші дві дії навчать працювати з формою, третя – зі змістом. Історії вдаватимуться не тільки технічно вдалими, а й насиченими, яскравими, живими, якщо насиченим та яскравим є кожен день вашого життя. Беріть з нього якомога більше матеріалу, а потім ретельно відбирайте його, аби читач захотів опинитись у вашому всесвіті.

Сюжет, хороший навіть по частинах

Загалом він має складатися з основного, другорядного (але пов’язаного з основним) і міні-сюжетів всередині. Але скільки не «діли», кожен шматочок все одно буде «смачним».

Ніхто не вважає себе другорядним персонажем

Тому кожна дійова особа має бути добре прописаною. Жодних «білих» героїв та «чорних» негідників: неоднозначність персонажів має наповнити історію «сірими» відтінками їхніх характерів. Читач має знати, чого прагнуть герої, і якого особистого «кодексу» притримуються: що їм властиво, а що – ні, на що готові, аби отримати бажане. А оповідач щоразу підкидає нові перепони, створюючи конфлікт і напругу. Зрештою, він і є справжнім лиходієм.

48% дії, 48% діалогів, 4% описів

Історія, яка тримає увагу до останньої сторінки, має динаміку, ритм і правильне співвідношення її основних складових.

Діалог – це теж дія

Він прискорює темп оповідання там, де це потрібно, або дозволяє читачу «заглибитись» в роздуми героя. Короткий діалог – як швидкий та влучний удар в ціль, довгий – сам по собі рушій сюжету. Тому принцип «показуйте, а не розказуйте» має місце навіть в репліках: персонажі не просто обмінюються ними, ніби граючи в пінг-понг, а розкривають історію замість автора.

«Аптечна доза» опису

Якщо його замало, він не допоможе вашій історії, якщо забагато – нашкодить. Опис має бути ясним і зрозумілим, повідомляючи лиш те, що має значення, і лишаючи місце для фантазій. Кожен читач є й співавтором, несвідомо доповнюючи історію тим, що не було озвучене.

Перша чернетка завжди погана

І друга, і може, навіть третя. Це вміст всіх можливих розвитків подій, і всього, що могло відбутись між початком та кінцем історії. На початку діалоги не такі влучні, як хотілося б, а за героями ще не досить цікаво спостерігати. Так і має бути, бо це – лише основа, з якої буде відточена виразна оповідь. А ви маєте необмежену кількість спроб. Тому переписуйте, допоки в шматку каменю не з’являться бажані обриси. Та знайте, коли зупинитись, бо ідеальне – ворог хорошого.

Не творіть наодинці

Піднявши голову після довгої роботи, як знати, що вона вдалась? Автор звикає до своєї історії, персонажі здаються рідними людьми. Тому візьміть до команди тих, хто розвіє туман, і свіжим поглядом оцінить результат. Ви зможете прийняти зауваження рецензентів, щоб покращити свій текст, або пропустити критику повз. Так чи інакше, пам’ятайте, що читач заслуговує на якість.

Публікація – це лише початок

Якщо ви ще не зрозуміли, як показати своє творіння світові, продовжуйте досліджувати, не лишайте спроб, озброївшись терпінням та наполегливістю. Можливо, шлях до вашої аудиторії – це самодрук, або твором зацікавиться велике видавництво. Обравши спосіб, робіть все, щоб звернути увагу на книгу: організовуйте промо-кампанії, зустрічайтесь із пресою, ведіть сторінки в соцмережах для спілкування з читачами. А потім почніть все заново, з чистої сторінки. Врешті, ви – письменник, і саме тексти – ваша робота.