Ти читаєш захопливу книгу, дивуєшся закручено у сюжету, але здається вже розгадав головну загадку? Не поспішай! Останні сторінки цих книжок перевернуть усе з ніг на голову.
Чак Поланік взагалі дуже полюбляє шокувати своїх читачів, і найвідоміший його роман «Бійцівський клуб» не став винятком. Якщо ви досі не цитуєте цю книгу, то радимо прочитати обов’язково. А якщо ви вже у списках поціновувачів, то спробуйте сприйняти цю історію в образі графічного роману. Чергування минулого і майбутнього, чорний гумор, внутрішні діалоги, нескінченна боротьба з самим собою в цікавому візуальному виконанні подарує нове задоволення.
Цей роман тримає в напруженні кожну сторінку, до самого кінця. Фінал безперечно здивує вас, а потім ви перегорнете останню сторінку і ще раз схопитесь за голову. Викрадення маленької дитини робить підозрюваними всіх: її батьків, дідуся і бабусю, милих сусідів, навіть незнайомця, який проїжджав повз будинок. І до останнього ви не зможете здогадатись, хто ж винен в усьому насправді.
11-річна дитина, яку, здається, ніхто не любить у власній родині. Дитина, що отримує запрошення в школу, про яку ніхто не знає в її світі. Школу, яка може подарувати родину, дружбу, розуміння. Таємничий злодій, який пропав багато років тому, але досі жахає місцевих і який, здається, трошки схиблений на цій дитині.
Нічого не нагадує?)
Ви не повірите, але ця книжка зовсім не схожа на Гаррі Поттера. Взагалі дивовижно при такій канві написати абсолютно іншу пригоду, ще і залишити читача з нетерпінням очікувати продовження.
Чарлі – людина з інвалідністю, яка бере участь в особливому експерименті, в результаті якого він стає генієм. Але чи подарує це йому щастя? Чи знайде він своє місце у цьому світі?
Точніше, чи знайшов би? Бо експеримент йде зовсім не так, як хотілося б.
«Сліпий убивця» це роман-мотрійка: всередині ще один роман, а в ньому ще один. Іноді навіть з першого прочитання читачеві не відкриваються усі таємниці сюжету.
Але це не страшно, Маргарет Етвуд пише так, що перечитувати її книжки – справжнє задоволення.
Зануритись ще раз у примарні світи усіх головних героїв і знову здивуватися наприкінці: ви не відмовитесь точно.
Він. Вона. І колишня? Чи навпаки, він, вона і розлучниця наступна?
Авторки весь сюжет наганяють саспенсу, намагаючись змусити нас думати в одному напрямку, водночас готуючи для нас пастку.
Все закручується доволі жваво і… нагадує багато схожих романів. Тож заплутати спокушеного читача буде важкувато, але письменниці доклали до цього максимум зусиль і все вийшло досконало.
Макс Кідрук обрав свій фірмовий стиль: він немов веде читача освітленою стежкою, розповідає зрозумілу хоч і інтригуючу історію, в якій причаївся логічний фінал. Але це омана, це ще не фінал, а самий його краєчок. Далі лише карколомні падіння і безмежний подив. Так станеться і цього разу: після усіх пояснень від автора ви позіхнете з полегшенням, перегорнете останню сторінку і так і залишитесь з відкритою щелепою.
«Лідії немає серед живих. Але вони ще про це не знають».
Історію, яка починається такими словами дуже хочеться прочитати. Що ж, це буде правильним рішенням.
Якісний сюжет, який кидає читача по Америці 50-х, 60-х і 70-х, багатогранні герої, кожному з яких неможливо не співпереживати. Повчальна історія про те, як небезпечно не прямувати за мрією, боятися бути не таким, як усі, і що справжнім вбивцею може бути Любов.
У королеви детективів кожен роман – як павутиння. Кожне слово щось значить, і вбивця не з’являється вкінці, як чортик з табакерки.
Але дізнатись, хто ж саме скоїв злочин, поки ще читаєш роман, майже неможливо. І саме ця історія – яскравий тому приклад. Бо особистість вбивці в фіналі просто повалить вас з ніг!
Якісна історія з гарним стилем і чудово закрученим сюжетом. І вибуховий та несподіваний фінал дає змогу сповна насолодитись усім цим. Дивиться самі: щасливе подружжя, неспішне життя, аж раптом в Ньому п’ять куль, а в Її руках рушниця. Причини здається нема, а вона вже 6 років після вбивства мовчить.
Може, новий психіатр візьметься за справу і розплутає її?
5 thoughts on “Фінал історії, після якого хапаєшся за голову”