4 книги про батьківство, написані чоловіками, або Яке воно — відповідальне татівство

4 книги про батьківство, написані чоловіками, або Яке воно — відповідальне татівство

На інтернет-просторах можна знайти десятки сайтів про виховання дітей, які переважно зорієнтовані на жіночу аудиторію. Більшість журналів та книг на цю тематику теж орієнтуються на жінок. Але ж і перед татусями з народженням дитини постає безліч питань, на які б вони хотіли знайти відповіді, та ніде. Ба більше, українські чоловіки теж можуть взяти відпустку з догляду за дитиною, але користуються цим правом одиниці. І причинами цього є укорінені в суспільстві стереотипи та відсутність знань. 

Не залишаються осторонь від теми відповідального татівства українські письменники. Влад Головін, Артем Чапай, Володимир Багненко та Пітер Залмаєв не просто вирішили стати хорошими батьками, але й з радістю діляться власним досвідом на сторінках книг: «Як бути класним татом», «Тато в декреті», «Неідеальний тато» та «Довідник (не)молодого батька». Тож ми розпитали в них про їхні книги та власні принципи батьківства. 

У виданні зібрано 33 інтерв’ю з відомими татусями про батьківство та виховання дітей. Читачі ж порівнюють її з бесідою в колі татусів-однодумців.

Чому вирішили написати книгу про батьківство?

У світі так багато книг про мам та для мам, що я як батько вважав це несправедливим. Якщо книги про батьківство не вистачає мені, значить, її не вистачає таким же хлопцям, як я. Ба більше, виявилось, що англомовної літератури на цю тему – не десятки, а сотні! Тому я вірю, що моя книга – це лише початок нового жанру в літературі про родину, дітей та батьківство. 

Що для вас батьківство?

Не бачу сенсу вигадувати власний рецепт, коли є чудовий арабський вислів: «Батько – це перший герой для сина та перша любов для доньки». Саме тому я завжди намагаюсь відповідати цьому принципу. Не можу сказати, чи мені це вдається. Сподіваюсь, коли мої діти подорослішають, вони згадуватимуть мене позитивно. 

У чому полягає головне завдання батька?

Головне завдання батьків, як і матерів – бути щасливими людьми. Тільки тоді ми зможемо щось дати своїм дітям чи чомусь їх навчити. Адже інакше будь-які заклики бути відповідальним працюватимуть дуже слабко. Звичайно, батько повинен бути відповідальним. Дисциплінованим. Успішним. Зразком. Але, повторюсь, якщо людина не буде відчувати, що реалізує себе, живе наповненим життям, має свою місію та ціль в житті, вона навряд чи зможе бути ресурсною для своїх дітей. 

Крім того, батько має створювати комфортні умови для зростання дітей. Це стосується не лише умов життя – житла, харчування чи одягу, але й емоцій. Один із дуже класних татів – Володимир Швець, автор влогу «Тато онлайн» часто нагадує про «правило перших 30 хвилин». Коли тато повертається додому, то, незалежно від того, як він втомився, перші 30 хвилин має наповнити радістю, піклуванням та турботою. А тоді це впливатиме на весь вечір для всієї родини. 

Інший відповідальний тато – маркетолог Андрій Федорів – має інше корисне правило. Потрібно час від часу залишати дітей на нянь, бабусь чи дідусів для того, аби чоловік та дружина проводили час разом. Бо часто роль татуся чи матері настільки сильно поглинає подружжя, що вони забувають, ким були один для одного до того, як народили дітей. 

Який для себе висновок зробили, працюючи над книгою «Як бути класним татом»?

Я зробив багато інтерв’ю для цієї книги. Спілкувався з різними татусями. І побачив, що важко вигадати універсальний рецепт батьківства, щасливої родини чи «правильного» виховання. Можна лише постійно вчитися, вдосконалювати себе, ділитись досвідом, аналізувати досвід інших. 

Автор сам провів понад рік в декреті, доглядаючи за двома малюками. У книзі він з іронією розповідає про свої відчуття, ставлення у суспільстві до чоловіків у декреті та про труднощі, з якими в Україні стикається батько з малюком. 

Чому вирішили піти в декрет? 

Як я й розповідаю в книжці, наклалося багато чинників. У першу чергу, ми хотіли, щоб дружина також мала можливість не закидати свою роботу, не втрачати професійні та й суто людські зв’язки. Планували заздалегідь.

Що було найскладнішим для вас в цей період?

Не так щоденна робота з догляду «нон-стоп» – це навіть приємно – як психологічні труднощі. Насамперед – брак спілкування з іншими дорослими на високоінтелектуальні теми. Якось усе звелося до розмов на майданчику, хто коли пішов і хто як какає, а вдома – до того, як каже корова і де у тата вушко.

Як на ваше рішення реагували знайомі й рідні?

Знайомі та рідні – позитивно, дехто з домішком іронії, звісно. Але більше з «респектом».

Чому вирішили написати книгу про батьківство?

Та дуже просто. Якби про декрет написала жінка, про це мало хто, крім інших жінок у декреті, говорив би. Як казала знайома, «собака вкусила людину – теж мені новина». А тут є можливість розповісти про переживання, і дехто вислухає, і навіть є малеееесенька надія, краще розумітиме, ну хоч свою дружину. На те, що сам піде в декрет, надії майже не виправдались.

Що для вас батьківство?

Турбота. У книжці я писав, як спершу не відчував «інстинкту тата», прив’язаність і любов до дитини виникає зі щоденної турботи.

У чому полягає головне завдання батька?

В тому ж точнісінько, в чому й головне завдання матері. Крапка. Скільки можна ділити?

Книга складається з принципів, які Володимир свого часу вивів із власного досвіду батьківства. Автора дуже турбувала питання: «Чому в більшості знайомих йому людей складні стосунки з татами?». Тож книга стала його власним пошуком відповіді на питання «Чому так мало хороших татів?». 

Чому вирішили написати книгу про батьківство?

Спочатку я просто вів для себе щоденник і записував думки, які мені допомагали. Чим далі, тим більше розумів, що перший рік дитини – це складний період, й важливо розуміти, як діяти. Тому вирішив записати принципи, які мені допомагають, а потім зрозумів, що це все можна оформити в книгу. Головною мотивацією до видання цієї книги було бажання допомагати іншим родинам правильно проходити цей період, зберігати міцні стосунки й ставати щасливішими. 

Що для вас батьківство?

Для мене батьківство – це велике щастя і період зрілості для чоловіка, коли ти перестаєш бути хлопчиком і береш на себе відповідальність за нову людину. І в цілому сім’я змінюється й стає кращою, більшою та щасливішою. 

У своїй книзі «Неідеальний тато» ви сформулювали 21 принцип неідеального тата. Чому саме така кількість? І чи можна визначити головний принцип?

Насправді їх там 22. Це вже при редагуванні закралася помилка. Я б не хотів виділяти головний, тому що всі вони важливі. Припустимо, важливо проводити романтично час разом з дружиною, ходити на побачення. Це суперважливий принцип. Але так само важливо й те, щоб чоловік був відповідальним та зрілим в родині. Тому всі принципи один одного доповнюють, і я б не виділяв головний. Але при цьому думаю, що головне – любити й робити маленькі депозити щодня на рахунок любові, якщо говорити мовою метафор. 

Двомовний арт-бук «Довідник (не)молодого батька» містить нечисленні, але фундаментальні принципи, які зроблять виховання дитини успішною та улюбленою справою.

Що спонукало вас поділитися батьківською мудрістю?

Народження дитини – це нова фаза в житті будь-якої людини, яка вимагає осмислення. Цією радістю не можна не ділитися. Звісно, є багато книг про виховання й розвиток дитини, і я сам багато з них прочитав. Я взагалі багато читаю й колекціоную книги. Тож вирішив додати до цієї колекції і свою книжку. А створити її вирішив разом з людиною, якій довіряю – Катериною Слоновою. Книга значно складніша, ніж може здатися на перший погляд, хоча й весела та без менторської форми. 

Що для вас батьківство?

Не хочеться скочуватися до банальностей, розмірковуючи на цю тему. Моє рішення було показати це у формі арт-буку, де кожний, образно кажучи, розділ є повною банальністю дистильованої мудрості молодого/немолодого батька у формі таких от коротеньких речень. З цими простими істинами не посперечаєшся. 

Батьківство для мене – це переформатування шкали поколінь в нашому житті. Адже якщо ти ще без дітей – то над тобою ще є бабусі й дідусі, під ними батьки, брати і так далі. Але все замикається на тобі. А коли в тебе вже є діти – ти опиняєшся десь посередині, передаєш естафету, і після тебе йде інше покоління. 

Чому книга вийшла саме у форматі арт-буку та ще й двома мовами?

Все-таки я думаю двома мовами: англійською і російською. Але оскільки ми хотіли, щоб книжка продавалася в Україні, вирішили видавати українською. Англійську ж додали для того, щоб книга мала ширше коло читачів. Для прикладу, 20 примірників я привіз із собою й роздарував у Нью-Йорку своїм друзям та колегам.

А як сказав Матвій Ганапольський під час презентації книги: «Її можна використовувати як посібник для вивчення англійської». І мої друзі дуже добре попрацювали, щоб переклади англійською теж звучали смачно і яскраво.

4 книги про батьківство, написані чоловіками, або Яке воно — відповідальне татівство 0
4 книги про батьківство, написані чоловіками, або Яке воно — відповідальне татівство 0

(c) Johan Bävman

Працювати над популяризацією виховання дітей серед татів почали й на державному та міжнародному рівнях. Приміром, цього року на львівському BookForum був представлений фотопроєкт «Шведські татусі», до якого долучилися й українські чоловіки. Організаторами виставки в Україні є Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA), Посольство Швеції в Україні спільно зі Шведським інститутом. Тож ми розпитали у програмної аналітикині UNFPA в Україні Наталії Кошовської про виставку й значення таких проєктів для України.

Чому вирішили порушити тему відповідального татівства під час Форуму видавців?

Фонд ООН у галузі народонаселення, UNFPA спільно з Міністерством соціальної політики України впроваджує проект «Щастя у 4 руки» з 2015 року. Метою інформаційних кампаній в межах проєкту є розвінчання стереотипів щодо традиційного розподілу сімейних обов’язків, формування підходів спільного виконання домашніх справ, піклування про дітей та заохочення татусів брати відпустку для догляду за дитиною. 

На підтримку відповідального батьківства вже відбулася низка подій із залученням відомих чоловіків, зокрема, у 2017 та 2018 роках UNFPA провів акцію: «Тату, почитай мені!» у партнерстві із Книжковим Арсеналом. У ній взяли участь Влад Яма, Олег Скрипка, Тарас Тополя, Василь Вірастюк, Олександр Педан, Арсен Мірзоян та інші зіркові татусі.

Цього року Фонд ООН у галузі народонаселення разом із Посольством Швеції в Україні вирішили долучилися до BookForum у Львові.

Там відбулися тематичний захід у форматі татопростору, де своїм досвідом відповідального батьківства поділилися відомі татусі-письменники, та лекція психологині Катерини Гольцберг про те, як зацікавити дітей читати книжки.

У межах форуму також була представлена фотовиставка «Шведські татусі», що складається з портретів татів, які не менше шести місяців провели вдома, доглядаючи за своїми дітьми. Фотограф Юган Бевман досліджує, чому ці тати вирішили залишитися вдома з дітьми, який досвід вони отримали і як це змінило стосунки з їхніми партнерами й дітьми. Виставка покликана продемонструвати вплив гендерної рівності у батьківстві на особу й суспільство. Фотопроект «Шведські татусі» набув розголосу в світі й вийшов у книжковому форматі англійською мовою. Юган отримав численні нагороди за свої фото, серед яких World Press Photo, POY, Sony Award, NPPA, UNICEF Photography Award, Гран-прі шведського новинного агентства TT і «Фото року в Швеції». 

У виставці були також представлені 5 фотопортретів українських чоловіків разом із дітьми, щоб показати також рольові моделі для наслідування в Україні. Незважаючи на зайнятість цих чоловіків, вони проводять зі своїми дітьми увесь вільний час і піклуються про них щодня на рівні з дружинами. Це родини лідера гурту «Антитіла» Тараса Тополі, голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Тимура Хромаєва, футболістів ФК «Шахтар» Тараса Степаненка і Сергія Кривцова та керівника EdCamp Ukraine Олександра Елкіна.

Як на виставку реагувати відвідувачі?

Відгуки відвідувачів були переважно позитивні і сприяли актуалізації питання відповідального татівства.

Що із досвіду Швеції про батьківство варто почерпнути українцям?

Згідно з даними дослідження UNFPA, 60% шлюбів розпадається через нерівномірний розподіл обов’язків в родині і лише 4% чоловіків в Україні беруть відпустку для догляду за дитиною (дані з дослідження UNFPA Україна «Сучасне розуміння маскулінності», 2018 рік). Цим вони значно відрізняються від європейських, де татусі приділяють дітям набагато більше часу, а також значно частіше «ідуть у декрет». В Україні відповідно до Закону України «Про відпустки» встановлено два види відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, яка надається жінкам, та відпустка для догляду за дитиною, яка може бути використана повністю або частинами мамою, батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. На жаль, лише 44% українських чоловіків обізнані про таку можливість, передбачену законом, і зокрема 63% українських чоловіків вважають, що піклування про маленьких дітей – це обов’язок виключно матері. 27% чоловіків брали відпустку або відгули, коли народилася їхня дитина, при цьому у більшості тривалість такої відпустки не перевищувала 2 тижнів. Міжнародні дослідження також доводять, що активна участь татусів у житті дітей сприяє їхній впевненості, подальшій успішності в житті та покращенню стосунків у родині. За результатами опитування компанії «GfK», 80% чоловіків похилого віку потім шкодують про те, що проводили з дітьми так мало часу. 

Швеція найпершою в світі – у 1974 році – замінила материнську відпустку з догляду за дитиною відпусткою для батьків. Минуло понад 40 років, і зараз близько 25% від загальної тривалості батьківської відпустки беруть татусі. У Швеції створено одну з найдосконаліших у світі систем підтримки батьківства, яка дає змогу батькам залишатися вдома з дітьми й отримувати від держави компенсацію. 

Народження дитини дає батькам право на отримання допомоги протягом 480 днів. За перші 390 днів батьки можуть одержувати від 80 до 100% своєї попередньої платні. Останні 90 днів сплачуються за нижчою фіксованою ставкою. З перших 390 днів 90 зарезервовано для кожного з батьків, інші ж можуть вільно розподілятися.

Катерина Савенко
Люблю читати. Особливо осінніми вечорами, загорнувшись у теплу та м’яку ковдру. Перевагу надаю художнім романам на основі реальних подій. Хоча, не проти й динамічного детективу чи професійної нон-фікшн літератури, адже вчитися ніколи не пізно. А ще обожнюю спілкуватися з творчими людьми, готувати і танцювати.

23 thoughts on “4 книги про батьківство, написані чоловіками, або Яке воно — відповідальне татівство

    Залишити відповідь