Коворкінг, 3D-принтер та плани на бібліоняню: як оновлювали Дитячу бібліотеку на Подолі

Нещодавно на Подолі відкрилась після ремонту перша публічна дитяча бібліотека. Оновлення торкнулось не лише приміщення, кардинально змінився формат бібліотеки – як відкритого для всіх безбар’єрного простору (як у фізичному, так і в психологічному сенсах). Сьогодні її може відвідати кожен, хто має потребу попрацювати не вдома, але з певних причин не може дозволити собі оренду офісу чи годин у коворкінгу. Але орієнтована вона, передусім, на дітей – для них заплановані численні майстер-класи, навчальні програми, кінопокази та ще багато чого іншого. Ми поспілкувались з Веронікою Селегою, кураторкою проекту змін публічних бібліотек Києва, про ідею впровадження таких перетворень, труднощі, які виникали на шляху до їх втілення, майбутню програму заходів та плани щодо інших бібліотек столиці.

Вероніка Селега, куратор проекту змін публічних бібліотек Києва

Історія проекту

2,5 роки тому почався процес реалізації проекту, а саме – від дня нашого знайомства з Бібліотекою ім. Валі Котика до її відкриття. З одного боку, це багато, з іншого, – вона перша, на ній ми перевіряли, як взагалі працюватиме ця система. Сподіваюся, з іншими бібліотеками впораємося швидше. Втіленню проекту передувало знайомство з Людмилою Березницькою, депутаткою Київради, яка все життя живе на Подолі. Вона познайомила мене з цією бібліотекою та з відділом культури Подільського району.

Тоді ж почався етап дослідження потреб району, порівняння того, наскільки співпадає офіційна статистика відвідування з «живою». І тут багато не треба – лише поспостерігати день-два-тиждень, щоб побачити людей, їхні запити (або ж не побачити). Адже це дитяча бібліотека, а в нас існує традиція водити дітей класами. Це не погано, але хочеться бачити і живий інтерес, щоб у дитини виникало реальне бажання проводити час у бібліотеці. Це непроста задача. Бо ми говоримо про велику кількість дітей з таким інтересом, не про унікальні випадки, яких і так вдосталь. Діти та підлітки мають усвідомлювати, чим саме вони можуть тут займатись, для чого їм це потрібно, має рости відчуття, що це місце, яке належить їм, де вони можуть робити що-завгодно, де немає пильного контролю і примусу. Це публічний простір, який належить кожному, і кожен має право проводити тут стільки часу, скільки вважає за потрібне.

Коли ми проводили дослідження потреб, найчастішою відповіддю батьків була: потрібно впевнитись, що в просторі безпечно – що дитина нікуди не піде без відома бібліотекаря, що дитину до 12 років можна залишити і за неї відповідатимуть. Другий за популярністю запит – щоб було чим тут зайнятися. Третє – найцікавіше – щоб у бібліотеці не було предметів низької якості, які візуально оточують дитину. Тобто щоб на дітей не впливала низькопробна картинка – паперові лебеді, соняшники з фольги і подібне. Адже часто батьки дуже відповідально ставляться до естетичного виховання дітей і дбають про достойне оточення, відкидаючи все зайве. Бібліотеки у більшості викликають стійку асоціацію – низький рівень візуальної естетики. І це не секрет.

Оновлений простір та можливості

Все, що нам вдалось реалізувати в просторі – це проект архітектора Андрія Бражника, співзасновника ГО «Бібліотека майбутнього», з яким ми розділяємо усі цінності, що вкладаємо в бібліотеки. Візуальна частина проекту, як і ідея, належать йому.

Один з головних наших стандартів – стандарт безбар’єрності. Він призначений для максимальної відкритості для усіх категорій населення, тобто в бібліотеці має бути однаково зручно і мамам з немовлятами, і людям з інвалідністю, і людям похилого віку. Тому що коли ми говоримо про безбар’єрність та інклюзивність, часто уявляють, що це тільки для людей в інвалідному візку, але варто також пам’ятати про велику кількість людей похилого віку, яким важко ходити. І йдеться не лише про тих, хто приходитиме сам, а й про бабусь та дідусів, які приводитимуть на заняття онуків – усім їм має бути комфортно. Базовий рівень комфорту дуже важливий у сприйнятті нового простору.

Часто в бібліотеках висять великі плакати, які повідомляють, що є вай-фай, і це подається так, ніби вони мають свідчити про велику перемогу. Але ж зараз це вже базова потреба – відвідувач вже не повинен запитувати, чи є мережа, а одразу дізнаватись пароль до неї. Так само, як і не потрібно просити дозволу, казати, що я на 5 хвилин, щоб зарядити мобільний. Хіба це не елементарна річ, з якої часом починаються великі зміни?

Наразі позиціонуванням в соцмережах та контролем якості заданого нами формату опікується окрема людина, її задача – оперативно реагувати на запити людей та фільтрувати їх, опікуватися додатковими господарчими питаннями, допомагати з будь-якими нестандартними питаннями.

Система надання послуг

Крок уперед – це ресепшн на вході в бібліотеку, де відвідувача зустрічають та консультують. Бібліотека може бути місцем не лише для читання, а й для роботи – вона є безкоштовним аналогом коворкінгу для тих, хто, до прикладу, розвиває малий бізнес і ще не може собі дозволити оренду робочого місця (в офісі чи коворкінгу). Хотілось би, щоб аудиторія з такими потребами збільшувалась. Відвідувачі можуть бути тут настільки довго, наскільки потрібно – користуючись інтернетом, розетками, простором. Це може бути місцем зустрічі для групи засновників стартапу, які навчаються в школі чи університеті.  

Варто окремо наголосити, що, орієнтуючись на потреби і загальні тенденції відкритих просторів, ми облаштували окрему зону для кухні, де можна приготувати собі каву, чай, комфортно перекусити, підігрівши їжу в мікрохвильовці, чи скористатись холодильником, якщо ви проводите в бібліотеці, наприклад, весь день.

Відкриті фонди

Відкриті фонди – це ще один важливий момент, який є вагомим психологічним фактором: навіть якщо відвідувачу не потрібна конкретна книжка, він може довго роздивлятися, знайомитись з асортиментом, придивлятись до того, що може зацікавити. Не потрібно мати конкретний запит, ідучи в бібліотеку. Це давня традиція будь-якої європейської публічної бібліотеки, яку нам вдалось успішно втілити. Далі будемо дивитися, як це працює.

Фонди бібліотеки поповнюються через державні програми, а також завдяки подарункам відвідувачів. Людям подобається приносити книжки, дарують у хорошому стані – нові чи свої мінімально читані – і це постійний активний процес, що триває з дати відкриття.

Також партнерські організації, з якими ми співпрацюємо чи лише починаємо працювати, пропонують допомогу в оновленні фондів. Ми, в свою чергу, відстежуємо запити та, за потреби, звертаємось до партнерських бізнес-структур, які можуть допомогти закупити необхідні книжки.

Цікаві — і не лише книжкові — заходи

Окрім своєї прямої функції – читання і видачі книг додому – бібліотека матиме позашкільну програму, організовуватиме додаткові заняття для дітей. Ми залучаємо партнерів, які регулярно проводитимуть заняття. 14 лютого починається курс з астрономії «Зоряне небо» для дітей різного віку – від 4 до 16 років. Розроблені різні програми, які ініціювала співробітниця Інституту Космічних досліджень України Тетяна Ковальчук-Скороход. Спеціально для курсу створені тактильні навчальні матеріали, які знайомлять дітей з космічною темою, зоряним небом, зокрема надувний планетарій, де за масштабами вказане місце усіх зірок. Ця тема викликає у дітей великий інтерес, хоча й батьки з радістю присутні на заняттях.

На вихідних – вже традиційно – відбуватимуться читання Літклубу Букмоль, одних з перших наших партнерів, спільні заходи з якими відбувались навіть впродовж усіх етапів ремонту.

Плануємо запустити курс програмування, де підлітків навчатимуть писати програми для ігор. Ще до запуску ми тестували подібний курс за програмою Python, для цього набирали групу за результатами тестів. Адже важливо, щоб відвідувачі володіли певною базою знань, мали однаковий рівень в групі. Курс був орієнтований на вік 14 років, діти відвідували заняття регулярно, 1 раз на тиждень.

Оскільки маємо 3-D принтер, заплановані курси для груп, де навчатимуть ним користуватись.

На вихідних ініціативна група студентів Інституту міжнародних відносин організовують кінопокази від групи «Кіно в ІМВ» для всіх бажаючих.

У співпраці з Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays  22-30 березня буде реалізована щоденна дитяча програма (доросла відбуватиметься паралельно у кінотеатрі «Жовтень»).

Для дорослих відбуватимуться вечірні лекторії, найближча лекція – 21 лютого – буде присвячена міському дизайну. Проводитиме захід архітекторка Олена Добровольська, власниця студії Dream Design та авторка проекту будівлі Новопечерської школи.

У планах також маємо запустити опцію бібліоняні – популярну за кордоном можливість залишати дитину на кілька годин в бібліотеці. Поки вона займається або читає, батьки мають змогу вирішити певні свої задачі. Наразі потік відвідувачів ще не такий великий, але щойно запит сформується, така можливість з’явиться.

Перевтілення інших бібліотек у Києві

Усі перетворення бібліотек у Києві курує Департамент культури міста. На 2019 рік маємо план на оновлення наступних бібліотек різних районів. Все могло б відбуватися швидше, якби не традиція системи, яка поки не витримує нових підходів у втіленні робіт на місцях. Мова йде виключно про будівельників. Бібліотекарі ж на нашому шляху – дивовижні люди, з бажанням та енергією розвивати та розвиватися, усвідомлюючи, що процес довгий, емоційно та фізично непростий. Але більшість втомилася від відсутності трансформацій та неможливості відповідати потребам сучасності. І завжди будуть ті, кого все влаштовує і кому нічого не потрібно. І це нормально, це світовий баланс.

Книжки, що надихають та спонукають на зміни

  • Зараз (нарешті) читаю «Міста для людей», Йен Гел.  Ну як читаю, більше опрацьовую, креслю в книжці та виписую. Багато інформації, яку треба виписувати та обмірковувати. Це не література, яку можна просто читати та насолоджуватися. Для мене це робочий посібник.
  • Маргарет Юрсенар «Адріанові спогади». Література для серця від друга серця.
  • Слава Курілов «Сам в океані». Література від іще одного друга серця.
  • Сергій Плохій «Брама Європи». Кажуть, найкращий підручник з історії України. Це також не про читання, більше про пізнання та опрацювання. Процес повільний, але ефективний.
  • Нещодавно на репетиції треба було близько години зачекати і хтось залишив на столі «Мистецтво любові» Еріха Фромма. Шедевр.
  • У планах – «Фрагменты любовной речи» Ролана Барта. 

Людмила Іванівна, директорка бібліотеки

(Visited 1 441 times, 1 visits today)