У сучасному різноманітному світі, з безмежними можливостями розвитку, нам іноді здається, що ми стали геніями: глобалізація та інтернет дають відчуття знання і експертності у великій кількості сфер, технології відкривають нові можливості для творчості та саморозвитку, а мобільність стирає культурні, релігійні та соціальні кордони.
Наукові, культурні і мистецькі досягнення сьогодення дають відчуття самовдоволення за все, що людство змогло досягнути протягом своєї еволюції. Однак не все так просто. Насправді світ, який ми формуємо у нашій свідомості, є надзвичайно спрощений і переоцінений, ніж той, що нас оточує. Більшість нашого уявлення про навколишній світ – це вибірково вихоплений із загального інформаційного потоку шматок інформації, який формує одностороннє і спрощене розуміння того, як все у світі укладено.
Перед вами три книжки, написані професорами когнітивістики, про мізерність нашого знання: «Мислення швидке й повільне» Деніела Канемана, «Ілюзія знання: чому ми ніколи не думаємо на самоті» Стівена Сломена та Філіпа Фернбака і «Просвітництво сьогодні» Стівена Пінкера. Кожна з них показує, що, попри уявлення експертності у будь-якій галузі, ми насправді ніколи не маємо вичерпної картини.
Що між ними спільного?
Фокус на тому, як ми пізнаємо цей світ
Ці книги поєднує нова галузь науки – когнітивістика, наука, що вивчає те, як ми розуміємо цей світ. Попри важливі відкриття і можливості нашого мозку, зроблені науковцями у сфері когнітивістики за останні десятиліття, все частіше стає очевидним той факт, що людські здібності насправді дуже обмежені. Кожна книжка показує результати численних досліджень про те, у який спосіб людський мозок вибірково і спрощено сприймає світ навколо, упускає важливі деталі, не помічає прогресу і формує власні упередження.
Міждисциплінарність
Кожна книжна містить аналіз десятків досліджень із різних галузей науки – здобутки соціології, культурології, антропології, політології, історії, економіки, психології – це лише мала частина того обсягу інформації, яку автори аналізують, щоб показати наше причинно-наслідкове сприйняття світу.
Спроба зрозуміти, як ми думаємо
У фокусі кожної книжки стоїть цікавість до того, чому наш мозок обирає, на що йому звертати увагу, що пам’ятати і як він все інтерпретує. З відкриттям когнітивної науки стало зрозумілим, що одна і та сама інформація абсолютно по-різному сприймається кожною людиною.
Деніел Канеман робить акцент на тому, чому вибіркова і недостовірна інформація формує наше уявлення набагато ефективніше, аніж раціональне і структуроване мислення. Дещо схожу позицію займають автори «Ілюзії знання» Стівен Сломен та Філіп Фернбак, які доводять, що ілюзії про нашу компетентність у нас більше, аніж самого знання про певні речі. Близьку, але водночас глобальнішу перспективу аналізу обрав Стівен Пінкер, який доводить наше незнання у власному прогресі: використовуючи різноманітні інформаційні дані, дослідник показує, що жити сьогодні – найкраще серед усіх історичних епох.
Аналіз людської некомпетентності
Кожне дослідження має спільний фокус – вони відштовхуються він обмеження нашого сприйняття навколишнього світу. Спільна теза трьох книжок полягає у тому, що світ настільки складний, що ми просто не можемо бути ані об’єктивними, ані завжди раціональними.
Деніел Канеман «Мислення швидке й повільне»
Вся проблема у нашій увазі, а точніше у її частенькій відсутності. У своїй книзі «Мислення швидке й повільне» Деніел Канеман доводить, що більшу частину часу нам бракує уваги, зосередженості й критичного мислення, а все тому що наш мозок — лінивий.
Книгу Канемана варто читати тим, хто хоче краще зрозуміти, як влаштоване мислення: чому ми забуваємо, чому в нас так багато упереджень і стереотипів; а також щоб дізнатися, чи страждаємо ми надмірною впевненістю.
Деніел Канеман пояснює феномен людського мислення дуже просто: ми маємо два режими мислення – ми або зосереджені, або ні. Перший режим мислення характерний для процесу навчання, творчості – ми цілеспрямовано концентруємо свою увагу на певному предметі, шукаємо його відмінності та схожості з іншими речами.
Другий режим мислення не такий чіткий і більш проблемний. Це інтуїтивне (чи евристичне) мислення, ми не витрачаємо багато енергії на зосередженні, а тому отримані знання часто бувають неточними, поверхневими і частенько – зовсім брехливими. І саме дослідженню цього режиму мислення Деніел Канеман присвятив своє життя.
Інтуїтивне мислення не вимагає значної уваги та зосередження, наші зусилля згадати щось є мінімальними, а тому часто неправдивими і спотвореними – у спогадах бувають прогалини або неточності, а такі задачі як множення двозначних чисел є не під силу більшості із нас (бо вимагають зосередження).
У своїй книзі Канеман пояснює головні феномени, які йому вдалось відкрити протягом дослідження когнітивних операцій – чому наш мозок лінивий, чому спрацьовує уявлення і асоціативне мислення навіть там, де не треба, яку роль має когнітивна легкість у формування наших суджень та чому поспішні висновки характерні для більшості із нас.
Стівен Сломен та Філіп Фернбак «Ілюзія знання: чому ми ніколи не думаємо на самоті»
«Ілюзія знання» – книга про просту істину: скільки багато ми б всього не знали, цього ніколи не буде достатньо. Навіть самовпевнені вчені, які в 1954 році проводили експериментальне випробування атомної бомби на атолі Бікіні, теж не були достатньо розумні, щоб передбачити наслідки вибуху – вираховуючи масштаби вибуху, вони помилились приблизно втричі.
Помилкові, погано обдумані висновки роблять не лише вчені. Сьогоднішній світ – це не лише складна і непередбачувана суміш культурного, політичного та економічного взаємовпливів, які формують наші суспільства. Тому головний посил авторів книги полягає у тому, що сучасне знання не існує у вакуумі, і що всі ми взаємозалежні. Осягнути знання суспільних процесів, а тим паче технологічних досягнень – не під силу окремо взятій людині. Навіть такий складний механізм як літак є результатом колективного знання, синтезом технологій різних галузей науки.
Рецепт сучасного успіху – це вміння користуватися колективним інтелектом, який є способом лікування нашої ілюзії знання та переконання у тому, що ми знаємо так багато. Кожен експерт є компетентним лише у своїй вузькій галузі, але водночас користується з того, що знають і вміють інші. Скільки із нас насправді розуміє механізм роботи кавоварки, застібки-змійки, фінансової системи та генної інженерії – речей, здобутками яких користуються мільйони? Якими б експертами ми не були у своїй сфері діяльності, ми завжди залишаємось новачками і незнаючими у сотні інших сфер нашого життя.
Наше мислення частіше є абстрактним, розмитим та непроаналізованим. Тому в книзі автори показують, як наші уявлення про світ функціонують насправді: чому ми страждаємо ілюзією розуміння, а також чому моделі причинності не завжди спрацюють, а мислення за аналогією часто призводить до неправильного висновку.
У цій книзі Стівен Сломен та Філіп Фернбак підривають нашу надмірну впевненість у власних знаннях розуміння світу. Автори книги вдало показують, що людський розум одночасно геніальний і жалюгідний, блискучий та ідіотичний.
Стівен Пінкер «Просвітництво сьогодні»
Професор Гарвардського університету Стівен Пінкер у своїй новій книзі виступає в ролі адвоката сучасності. Він вважає, що, попри існуючі проблеми, життя стало більш безпечним, комфортним та сповненим можливостей, аніж раніше.
Стівен Пінкер пояснює, що сьогоднішній світ, з усіма його досягненнями та невдачами, є родом з епохи Просвітництва та черпає натхнення від його чотирьох головних філософських ідей – розуму, науки, гуманізму і прогресу. Пінкер показує дієвість цих принципів із покоління в покоління: вони присутні у більшості сфер нашого життя, ці принципи надихають покращувати суспільство, виховують повагу один до одного та переосмислюють цінності та пріоритети, заради яких ми живемо.
Людське суспільство за останні три століття дійшло більшого прогресу, аніж за все своє попереднє існування. Розвиток таких інституцій та явищ як демократичний уряд, система освіти, вільні засоби масової інформації, громадянські цінності, готовність до співпраці, соціальна відповідальність і боротьба за права людини – були закладені в період Просвітництва і проваджувалися його наступниками.
Також Стівен Пінкер доводить – наші уявлення про здобутки сучасності не лише хибні, нам властиво не бачити прогресу. Тому він буквально вимірює прогрес за допомогою численних статистичних даних, результатів соціологічних опитувань та психологічних експериментів і доводить, що сучасний добробут є кращим, аніж у будь-який період раніше.
Стівен Пінкер показує, чому більшість людей боїться прогресу, попри його позитивні наслідки, що життя стало довшим, і люди тепер не помирають від багатьох захворювань минулого, а смертність серед дітей і жінок тепер стала мізерною. Не менш важливим для прогресу стало і те, що наше харчування стало набагато кращим, а від голоду тепер помирають все менше.
І хоча у нашому світі лишається нерівність, все більше людей можуть отримувати більші прибутки, забезпечувати кращий рівень життя, аніж попереднє покоління, а ще ми знаходимося більшій безпеці, порівняно зі своїми предками.
Також Стівен Пінкер вважає, що ключовими передумовами прогресу та благополуччя є освіта, знання та підтримка гуманістичних цінностей. Тому, попри всі проблеми, з якими ліберальна демократія стикається, вона залишатиметься найкращою формою існування суспільств, де кожен відчуває відповідальність і повагу до інших.
Хто ж тоді переміг?
Кожна із представлених книг захоплююча і неповторна по-своєму. Ці книги є результатом досліджень і наукових спостережень десятків років, а їхні висновки змушують задуматися і переосмислити своє існування. І хоча книга Даніела Канемана є фундаментальною, вона показує основи формування нашої свідомості, а книга Стівена Пінкера вражає своєю масштабністю, саме книга Стівена Сломена та Філіпа Фернбака прочитається на одному подиху. Тому за її легкість і місцями жартівливий стиль я віддаю їй першість, однак можу запевнити, що книги інших авторів не менш цікаві.
13 thoughts on “Битва титанів: Яка книжка краще навчить ніколи не помилятися?”