До цих старих просто треба звикнути: #ДвіДумки про «Червоні Хащі» Фоззі

Ідея нової книжки прийшла до Олександра «Фоззі» Сидоренка, коли він лежав у лікарні через травму колін. У центрі сюжету «Червоних Хащів» – старенький вчитель Богдан Васильович, який потрапляє до будинку для пристарілих, що знаходиться десь під Черкасами. Більшість головних персонажів теж є людьми похилого віку. Тому, готуючи ці #ДвіДумки, Остап Микитюк намагався зрозуміти мотивацію Фоззі (якому до пенсії ще, м’яко кажучи, далеко) розповідати історію про геріатричний пансіонат. А Ірина Стахурська старалась його переконати, що писати про старість можуть не обов’язково тільки ті, хто до неї вже дожив.

Оглядачі

Ірина Стахурська: Гадаю, «Червоні Хащі» потрапили у вішлист Арсенальних новинок багатьох книгоманів, і я тут не стала винятком. А от читати цю книжку разом з Остапом для #ДвіДумки виявилося доволі символічно, адже Фоззі – харків’янин, і Остап теж мешкає у Харкові. А я – з Тернополя, як і покійний Ігор Пелих – відомий журналіст та добрий друг Фоззі, якому він присвятив свої «Червоні Хащі».

KV_0

Остап Микитюк: Гм, зважаючи на мою любов не тільки до українських книг, але й до української музики, пройти повз літературний доробок Фоззі було б божевільним зухвальством. Рано чи пізно, все одно б довелося з ним познайомитись. То ж чому б не почати з роману із такою красномовною назвою, яка, за дивним збігом обставин, співзвучна з моєю улюбленою піснею від Onuka? 🙂

«Весною, скажу я вам, нема нічого кращого за нове життя, що відновлюється після зими, і немає нічого гіршого за старе»

Ірина: Хоч тема тут піднята доволі складна – це переосмислення сенсу життя людиною на схилі літ, покинутість рідними та суспільством, – але «Червоні Хащі» «зайшли» мені доволі легко. Треба було на початку тільки звикнути до суржику деяких дійових осіб. А загалом проза Сашка Сидоренка гарно надається до читання, стиль письма не перевантажений, лаконічний. Оповідь ведеться від імені пенсіонера Богдана Васильовича Ковтуна, але й діалогів цілком достатньо, аби текст був «живим». А тобі як вона зайшла, Остапе?

Остап: На відміну від тебе, я крізь «Хащі» продирався десь до 130-ї сторінки. Протягом всього читання у мене десяток разів змінювались і враження, і емоції. Виникали сотні запитань (більшість з яких до кінця книги, на щастя, розтанула). А все тому, що свого часу я доволі близько стикнувся з поняттям геріатричний пансіонат, і не з чуток знаю, що це таке й чому люди туди потрапляють. Тож було ду-у-уже дивно, що молодий іще Фоззі бере й пише книжку про «банду» старих дідуганів. Про яку правдоподібність може йти мова?!, – гадав я. І як добре, що я помилився: до цих старих просто треба було звикнути.

Ірина: Знаєш, спочатку в мене склалось враження, що центральною в романі буде драма головного героя. Однак, як тільки у книжці з’явилися інші персонажі – Риба, Журба, Йосип Старенький та решта мешканців будинку, – стало зрозуміло, що і про дружбу тут неодмінно йтиметься. А ще – про співіснування дуже різних людей, яких доля наприкінці життя звела разом. Богдан Васильович – інтелігентний, добре вихований чоловік, все життя навчав дітей математики у школі. Він з теплом згадує покійну дружину і береже свої почуття до неї. А у Червоних Хащах потрапляє в оточення зовсім інших людей. Для них головна розвага – телевізор. Сьорбають за столом, сватають одне одному своїх літніх сусідок (і навіть справляють весілля), а дехто взагалі розмовляє на блатному тюремному жаргоні… Товариство виняткове. Але саме із ним Ковтуну судилося пережити новий досвід і пригоди, які в старості можна, без перебільшення, називати екстремальними. Хоча навіть не вони головні, погоджуєшся?

Остап: Так, бо врешті-решт меседж Фоззі я таки вловив (сподіваюсь, правильно). «Червоні Хащі» – це історія не тільки і не стільки про літніх людей. Червоною ниткою крізь весь роман проходить тема свободи й вибору. Вони нібито є, але…

Ірина: …але це притаманно і зрозуміло хіба що для нашого покоління. На жаль, не для їхнього.

Остап: Так, і ця ментальність, яка нарешті почала змінюватись (дорогою ціною, на жаль). А такі люди, як герої у Фоззі, все своє життя прожили у батьківських домівках, як у мушлях. Ніколи не покидали свого селища чи смт, і не розуміли, що таке справжній вибір, якщо і відчували свободу, то якось надто викривлено. «Хащі» показали болюче переродження свідомості, коли оглядаючись розумієш, як не треба жити, щоб не відчувати жаль до себе і ненависть до країни, у котрій живеш… Це про Богдана Васильовича (та і про деяких інших теж, в принципі).

«…по стіні повз здоровенний прусак, не звертаючи на мене ніякої уваги. Я стежив за його маршрутом і дивувався: таргани ж останнім часом якось позникали, – може, пішли з країни? А тут, з’ясовується, лишилися. Можливо, це був теж престарілий тарган, від якого відмовилися молоді, коли збирались у дорогу»

Остап: Але це враження, це посмак. Сама ж історія написана дуже густо, спонукає проживати драму разом із дідусями, обурюватися несправедливістю стосовно них. Мене змалку вчили поважати старших. Тебе, Іро, думаю, також. Але ми забуваємо, що цьому вчили, на жаль, не всіх. Фоззі вдалося через своїх персонажів – здебільшого, працівників пансіонату, – правдиво передати наявність чи, навпаки, відсутність отих внутрішніх меж. Хоча, варто зізнатися – декому з них я не повірив. Наприклад, вартувало би більше розкрити характер Грузінки. Думаю, вона могла б стати справді чудовим антагоністом, який на завершення роману реабілітує себе. А не таким суто епізодичним, як її змалював Фоззі. Але це вже мої фантазії на тему, що я зробив би на місці автора. А ти хотіла б щось змінити?

Ірина: Особисто мені у «Червоних Хащах» трохи не вистачило конфлікту поколінь. Звісно, стосунки Богдана Васильовича із сином та його сім’єю були описані автором, і для розуміння загальної ситуації цього було достатньо. Так само, коротко розповідалося й про дітей інших старих – згадай, до декого вони приїжджали, привозили подарунки, влаштовували свята, смажили шашлики… Але хотілося б більше контрасту і, мабуть, гострішої постановки цього питання, чи що. Втім, вже потім мені подумалось, що на місці оповідача, літньої людини, я б теж, напевно, не захотіла ятрити рани і зайвий раз порушувати болючу тему покинутості власними дітьми. Може, і Фоззі це відчув? Підійшов до справи більш виважено і відповідально.

Остап: Конфлікт поколінь насправді був. Але в ньому забракло справжності. Може, у Фоззі просто не було в житті таких конфліктів? Бо якщо втрату дружини Ковтуна, Марію, було описано дуже щиро, і це відчувалось, то щодо сина роман би не сильно й втратив від відсутності цієї лінії в сюжеті, я гадаю. От це саме той момент, коли я хотів запитати у Сашка: чому саме про старих? Хотілося би побачити, як ці дідугани роблять якісь божевільні речі, зовсім не соромлячись себе. Бо і в реальності дідусі й бабусі в пансіонатах витворяють неймовірні речі. А тут…

Ірина: Ну, в кожного своя міра божевілля. Я, наприклад, вважаю, що Йосип Старенький ні в чому собі там не відмовляв і «відтягувався» по повній. Це дуже яскравий персонаж, та про нього згодом. Бо хотілося б іще кілька слів сказати про таке явище, як «система»: у «Червоних Хащах» не простежити її присутність просто неможливо. Починаючи із самого селища, де знаходиться пансіонат: раніше воно називалося Білі Хащі, але радянська влада перейменувала його у Червоні Хащі. І, на мій погляд, є в цьому якась іронія, бо «Червоні Хащі» звучать набагато моторошніше, ніж «Білі», і тим краще це підходить для означення самої радянської влади: по суті, вона і була «червоними хащами» в буквальному розумінні.

Остап: Система? О, так! Цю гнилу систему я б взагалі виділив як окремого персонажа (якому хочеться зацідити в зуби!). Відголоски тієї системи дуже відчуваються й зараз. Але після подій 2014 року все поволі змінюється… Ті ментальність і світогляд, притаманні старим, завадили би їм перейти цю невидиму межу 2014 року. Не дарма ж події в «Хащах» розгортаються у часи президентства Ющенка, коли після Помаранчевої революції закладалися підвалини цих змін.

Ірина: Так, і тодішні вибори до Верховної Ради також продемонстрували прогнивання системи. Голосування ж відбувалося і в нашому будинку для пристарілих: горезвісний «адмінресурс» тут можна було побачити у всій красі. Богдан Васильович же послужив взірцем свідомого громадянина, яких, на жаль, меншість…

Остап: Повернімось до Йосипа Старенького. Серед старих він почувався головним, чи не так?

Ірина: Його роль в пансіонаті мені асоціювалася із тодішньою міліцією: ніби й лякає перевірками, ніби й виводить на чисту воду злочинців, і навіть покарання за порушення намагається застосувати (у реаліях Червоних Хащів це носило дещо містичний характер: епізод зі «спілкуванням» з покійником – один із найяскравіших у книжці). Але разом з тим, ці «правоохоронні органи», себто Йосип, і самі не проти щось вкрасти чи скористати із гнилої системи.

Остап: Здається, зараз, коли вже текст «переварив», я розумію ще один мотив у «Хащах». Олександр Сидоренко хотів показати цей фронтир поглядів, «і нашим, і вашим». Мабуть, «банда» Ковтуна і Ко не переступила б через нього. Тому добре, що сюжет склався саме так.

Ірина: Погоджуюсь. Роман отримав трохи моторошну, втім цілком логічну і дуже символічну розв’язку. Я б навіть сказала, в дечому фатальну.

Трохи про футбольний мотив

Ірина: Далеко не останнє місце в «Хащах», а особливо – у фінальній їх частині, займає любов до футболу. І ти, Остапе, звісно ж, не міг цього не помітити.

Остап: Ну, для Фоззі ця тема точно не остання, навіть сказав би, ключова, адже він – затятий професійний вболівальник, знавець. У своїй книзі він зробив футбол тлом. Завдяки ньому дідугани з Червоних Хащів перетворювались щоразу немов у підлітків, ставали живішими, щойно згадували чи думали про футбол. А взагалі, я не очікував, що нова книжка Фоззі виявиться такою складною в деяких сенсах. І футбольний мотив відіграв у цьому розумінні важливу роль наприкінці книги.

Кому читати

Остап: Фани ТНМК і Фоззі вже усі її, мабуть, прочитали 🙂 А насправді раджу читати молодим людям, щоби познайомитись з епохою і всім її нафталіном, і ніколи (чуєте, ніколи!) не допускати цього в собі!

Ірина: Поціновувачам свіженького сучукрліту. Ну і, звісно, учасникам бінґо від Yakaboo (ця книга підійде вам для цілої жмені пунктів – 1, 2, 6, 8, 11, 15, 20, 25)!

Кому не читати

Ірина: Черствим і беземоційним людям, у яких важко викликати співчуття. А також любителям екшну (тут його майже нема).

Остап: Не читати тим, кого не цікавить сучасна українська література. Всім іншим зайде 😉

Схожі книги

Ірина: Мені важко підібрати дійсно схожі книги. Настроєво «Червоні Хащі» трохи перегукуються із «Залишком дня» Ішіґуро. Тема схожа у «Баборні» Лаюка.

Остап: Якщо не читали інших книг Фоззі, то, як мінімум, можна порадити їх. А ще антології «#Невимушені» і «ДНК».

Yakaboo
Найбільша online-книгарня України. Любимо книжки понад усе:)

121 thoughts on “До цих старих просто треба звикнути: #ДвіДумки про «Червоні Хащі» Фоззі

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. sl is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl articles and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl articles and blogs

  4. 458952 91766Was koche ich heute – diese Frage stellen sich tag fuer tag viele Menschen. Und wir haben tag fuer tag die perfeckte Antwort darauf! Besuchen Sie uns auf unserer Webseite und lassen Sie sich von uns beraten . Wir freuen uns auf Sie! 486503

  5. Just wish to say your article is as surprising. The clearness in your post is simply great
    and i could assume you’re an expert on this subject. Fine with your permission allow me to
    grab your feed to keep up to date with forthcoming
    post. Thanks a million and please keep up the gratifying work.

  6. I am really enjoying the theme/design of your web site.
    Do you ever run into any internet browser compatibility problems?
    A few of my blog readers have complained about my site not operating correctly in Explorer but looks great in Firefox.
    Do you have any tips to help fix this problem?

  7. That is a very good tip especially to those new to the blogosphere.
    Simple but very accurate information… Appreciate your sharing this one.
    A must read post!

  8. I’m not sure exactly why but this blog is loading very slow for me.
    Is anyone else having this problem or is it a issue on my end?
    I’ll check back later on and see if the problem still exists.

  9. Hello! I just wanted to ask if you ever have any trouble with hackers?

    My last blog (wordpress) was hacked and I ended up losing many months of
    hard work due to no back up. Do you have any solutions to stop hackers?

  10. Hi there! I could have sworn I’ve visited your blog before but after looking at
    many of the posts I realized it’s new to me.
    Nonetheless, I’m definitely pleased I stumbled upon it and I’ll be bookmarking
    it and checking back regularly!

  11. Hey this is kinda of off topic but I was wanting
    to know if blogs use WYSIWYG editors or if you have to manually code with HTML.
    I’m starting a blog soon but have no coding skills so I wanted to get guidance from someone with experience.
    Any help would be greatly appreciated!

  12. I seriously love your blog.. Pleasant colors & theme.

    Did you develop this website yourself? Please reply back as
    I’m wanting to create my own site and would like
    to know where you got this from or exactly what the theme is named.
    Cheers!

  13. I am no longer positive where you’re getting your information, but great topic.
    I needs to spend a while studying much more or understanding more.

    Thanks for great information I was on the lookout for this info for
    my mission.

  14. What’s Going down i am new to this, I stumbled upon this I’ve found It absolutely useful and ithas helped me out loads. I’m hoping to contribute & assist different userslike its helped me. Good job.

  15. Hello there, just became alert to your blog through Google, and foundthat it is truly informative. I’m going to watch out for brussels.I will appreciate if you continue this in future. Lots of people will be benefited from your writing.Cheers!

  16. Aw, this was an incredibly nice post. Finding the time and actual effort to make a really good articleÖ but what can I sayÖ I hesitate a whole lot and never seem to get anything done.

  17. Normally I don’t read post on blogs, however I wish to say that thiswrite-up very pressured me to check out and doit! Your writing style has been surprised me. Thank you,very great post.

  18. แทงบอลออนไลน์ที่คอบอลไม่สมควรพลาด มาเปลี่ยนความชอบเป็นรายได้กันนะครับ UFABET เปิดให้ท่านแทางบอลออนไลน์ได้ง่ายๆมีทุกต้นแบบที่คุณชอบใจไม่เพียงเท่านั้นยังมีเกมออนไลน์นานัปการเป็นต้นว่า บาคาร่า สล็อต ยิงปลาแล้วก็เกมน้องใหม่ก็มีมากเลยครับผม

  19. magnificent post, very informative. I wonder why the other experts of this sector don’t notice this. You should continue your writing. I am confident, you’ve a great readers’ base already!

  20. Aw, this was a really nice post. Finding the time and actual effort to produce a superb article… but what can I say… I hesitate a whole lot and don’t manage to get anything done.

  21. I don’t even know how I ended up here, but I thought this put up was good. I do not recognize who you’re but definitely you are going to a well-known blogger if you aren’t already 😉 Cheers!

  22. Thanks , I have just been looking for info approximately this subject for ages and yours is the best I have discovered till now. However, what about the bottom line? Are you positive in regards to the source?

  23. Hello, you used to write fantastic, but the last few posts have been kinda boring?I miss your tremendous writings. Past few posts are just a little bitout of track! come on!Also visit my blog – weight loss tool

  24. I do not even know how I ended up here, but I thought this post was good.I do not know who you are but certainly you’re going to a famous blogger if youare not already 😉 Cheers!

  25. It’s actually almost impossible to encounter well-advised individuals on this theme, however you look like you fully understand whatever you’re writing about! Bless You

  26. Other amount cipla diclofenac sodium gel * Telefonica said it believes it has compellingarguments to convince European antitrust regulators to approveits proposed acquisition of KPN’s Germany unit and saleof its Ireland business to Hutchison.

  27. Great post. I was checking continuously this blog and I’m impressed! Extremely useful information specifically the last part 🙂 I care for such information much. I was looking for this certain information for a long time. Thank you and good luck.

Залишити відповідь