Битва серій-титанів: «Експансія» проти «Колеса часу»

Битва серій-титанів: «Експансія» проти «Колеса часу»

Давненько ми не влаштовували книжкової битви, тож спробуємо відновити цю практику. Для першого батлу нового сезону обрала дві фантастичні книжки, які відкривають великі серії: «І прокинеться Левіафан» Джеймса С.А. Корі (серія «Експансія», наукова фантастика) та «Око світу» Роберта Джордана (серія «Колесо часу», фентезі). В кожній з цих серій більше десятка томів, а чи виглядати наступні, можна вирішити за першою книжкою. Спойлер: я чекатиму продовження.

«І прокинеться Левіафан»

Почну з «Експансії», бо взялась за неї першою (розмір натякав, що читання буде швидшим). Сюжет книжки  крутиться навколо мандрівки у недалеке майбутнє, де людство розповзлось за межі Землі, освоївши Місяць, Марс, низку супутників, астероїдів… словом, всю Сонячну систему. Космічні мандрівки нічого не дивують, а місцеві лоукости за комфортом вельми нагадують незручні ryanair-івські сидіння, де постійно не вистачає місця для колін. 

Розповідь ведеться від третьої особи, але почергово у центрі опиняються то землянин Джеймс Ґолден, космічний моряк, то детектив Джозеф Міллер з Церери – справжнього поясанина, який вміє ловити злочинців. Чому ці двоє і як вони перетнуться? Що ж, все почнеться з невеличкою човника «Скопулі», з якого зникне спадкоємиця корпорації, яка підпрацьовувала кур’єркою… І… (не спойлер!) таку книжку вельми іронічно читати у ковідні часи. 

 

«Не можуть навіть армагеддон нормальний організувати.

Не прискіпуйся. Це в них перший»

 

Всесвіт «Експансії»  не потребує глибокого занурення, бо, попри те, що презентує кільканадцять специфічних локацій, залишається вкоріненим у нашу реальність. Класна штука для тих, хто уникає наукову фантастику через те, що доводиться зберігати в пам’яті купу різних дрібниць, бо тут їх мінімум. І, кажуть, є вельми непогана серіальна екранізація. 

«Око світу»

«Колесо часу» за масштабами створення світу нагадує толкінівського «Володаря перснів» – їх часто порівнюють, адже  тут теж є монстри, схожі на орків. Думаю, тому що монстрів переважно й уявляють схожими на орків. Є й мандрівка, повна небезпек, і магічні артефакти, але, здається, це стандартний набір для фентезі, який можна побачити чи не в кожній жанровій книжці.

А ще магія (фентезі ж) і сили світла, які не можуть домовитись, навіть попри спільні інтереси, бо ніхто не вірить, що Морок звільнився.

Історія в «Оці світу» обертається довкола трьох хлопців: Ранда, Мета і Перрина (найбільше автор приділяє уваги Рандові, можливо, невипадково). Кожен з них може бути обраним, кожен з них впливає на Візерунок, який тче Колесо часу.

Так, є в цій історії певний фаталізм, мовляв, як твою нитку долі колесо закрутить, так і буде. Але в цих хлопців трохи не так. За ними женуться Морокові посіпаки, тож їм треба тікати до безпечного місця. Прихистком може стати місто Тар Валон, де розміщена штаб-квартира чарівниць Айз Седай, які можуть дати раду цій біді. Адже у всесвіті «Колеса часу» тільки жіноча магія чиста і не заплямована. 

«Око світу» значно більше за обсягом та потребує певного часу на адаптацію. Могло б бути класною книжкою для двотижневої відпустки (тоді не треба брати з собою щось іще) і сподобається тим, хто любить масштабну розповідь. Фани Толкіна і Мартіна, велкам!

Що у цих книжок спільного

Премія Г’юго

В «Експансії» вона є, «Колесо часу ж було номіноване на  найпрестижнішу фантастичну премію.

Події відбуваються у майбутньому

Якщо в «Експансії» все з цим все зрозуміло, то у «Колесі часу» можна виснувати з невеличкої ремарки про те, що колесо обертається, часи змінюються, а колись люди і повітрям могли подорожувати.

Масштабність

Величезні відстані долаємо з персонажами, правда, в «І прокинеться Левіафан» все-таки більші. 

Команда мандрівників-воїнів

У кожній з цих книжок є команда лицарів-відчайдухів, які воюють за правду і честь. А читачі за них вболівають. 

Зараза, якої краще не торкатися

Цілком собі зрозумілий незрозумілий вірус у всесвіті «Експансії» робить багато біди, перетворюючи людей на зомбі, але морокове псування «Колеса часу» нищить душі не менше. 

Одержимі злом

Морокових посіпак не бракує, а от хто колотить в «Експансії» – тут, знаєте, вельми несподівано вийшло. Але не буду передчасно відкривати секрети.

Герой, з якого добре брати приклад

Джеймс Ґолден не здатен на якесь справжнє поганство, так само й Ранд аль’Тор тримається за все те, хороше, що є в ньому.  

Що у книжок відмінного

Жанрова приналежність

Хоч і фентезі, і наукова фантастика належать до великого пласту фантастики, в них все ж різна аудиторія з різними смаками.

Темп

Плинне «Колесо часу», де подорожують на конях, та динамічна «Експансія» з її космічним прискоренням – небо і земля.

Стиль розповіді

«І прокинеться Левіафан» у своєму викладі максимально сучасний (подекуди з матюками. Деякі з цих слів я вперше бачила в книжці).

А «Око світу» написане красиво багатою мовою в кращих традиціях світової класики. 

Замість висновку або хто переміг

Порівнювати ці книжки – вже саме по собі святотатство (починаю каятись), адже вони класні представники своїх жанрів.

«І прокинеться Левіафан» захоплює динамікою сюжету, коли навіть книжку не можеш відкласти, бо зараз рвоне! От тільки відвернешся, там почнеться пекло. «Око світу» – довга мандрівка, в якій вдається насолоджуватись кожним кроком.

Цю книжку доводиться відкладати, щоб переосмислити, ще раз поглянути на Візерунок, а вже тоді рухатись далі.

Тримаю кулаки за те, щоб другі частини вийшли якнайшвидше!

 

Авторка: Юлія Дутка