Про те, наскільки тісно пов’язані психічне і фізичне здоров’я людини, я вперше дізналась не з книжки, а з власного досвіду. Щиро кажучи, він був не найприємнішим. Кілька місяців у мене пішло на те, щоб з’ясувати причини проблем зі здоров’ям і подолати наслідки. Але можна навчитись розпізнавати тривожні сигнали вчасно і не доводити себе до критичного стану.
10 жовтня в усьому світі відзначають день психічного здоров’я. А у видавництві Yakaboo Publishing якраз вийшла друга книжка біологині та медичної журналістки Дарки Озерної — «Бути окей». Авторка описує найпоширеніші психологічні проблеми — тривожність, депресію, порушення харчової поведінки — і розповідає, чому не варто ставитись до них легковажно і до яких наслідків вони можуть призвести, якщо не вжити відповідних заходів.
Дарка Озерна пояснює, як працює наш мозок і чому не варто ігнорувати його сигнали. Чому важливо знати симптоми, але не варто гуглити собі діагноз, щоб не вдаватись у паніку. А ще слід розуміти, що ваш настрій не завжди залежить від ставлення до життя та окремих подій. Він може змінюватись через хронічні захворювання або гормональний дисбаланс. І від того, чи вчасно ви звернетесь до фахівця по допомогу, напряму залежить якість вашого життя.
Авторка наголошує, що не існує простих ефективних рішень — є щоденна ретельна робота на покращення.
«Головна теза, яку я б хотіла донести в цій книжці, — це те, що окей бути час від часу не окей»
З чого все почалось
Рік у мене почався не найкраще — з походів до лікарів (хоча 2020-й загалом важко назвати вдалим для будь-кого). Декілька місяців поспіль у мене трималась температура 37.1–37.4 без інших видимих симптомів (на щастя, на вході в супермаркети її тоді не перевіряли). Мені було важко прокидатися вранці, зникло звичне бажання творити і змінювати світ на краще. Натомість хотілося залягти на дно де-небудь, хоч би й у Жмеринці, тільки б утекти від робочої та побутової рутини.
Спочатку мала надію, що це минеться саме, та згодом все ж вирішила звернутись до фахівців. Ті, хто читали першу книжку Дарки Озерної «Ви це зможете», вже знають, що низку аналізів необхідно здавати регулярно, навіть якщо ви почуваєтесь чудово. Профілактика і виявлення хвороби на ранній стадії — завжди дешевші та ефективніші за лікування, надто коли все запущено. На жаль, кілька фахівців не могли виявити явну причину мого пригніченого стану і підвищеної температури. Невеликі відхилення від норми були, але жодна з них не була визначальною.
Імовірною причиною погіршення здоров’я був стрес на моїй тодішній роботі. Здавалося б, до чого тут температура і надмірна сонливість? Але психічне і фізичне здоров’я дуже пов’язані, і саме про це детально розповідає Дарка Озерна у книжці «Бути окей».
Що мене врятувало
По-перше, я прийняла-таки той факт, що починати слід не з фізичного тіла, а з думок (ставлення до ситуації, роботи в цілому, розділити відповідальність з іншими причетними, врешті-решт, а не звалювати на себе непосильну ношу від того, що від мене самої аж ніяк не залежить). З часом вдалося змістити фокус на те, аби протягом дня частіше помічати позитивні моменти, зосереджуватись на них, а не прокручувати подумки неприємні ситуації.
«Подолання психічних розладів чи станів, які сильно погіршують якість життя, наприклад, професійного вигорання, відбувається у два напрямки, що доповнюють один одного: допомога з поліпшення стану тут і зараз та усунення причин, що лежать в основі розладу, аби той не повторився»
По-друге, здала необхідні аналізи. Результати показали нестачу вітаміну D і заліза, що впливають на самопочуття і активність. Тож я пропила курси вітамінів, які мені прописали лікарі, й завдяки їм відчутно пожвавішала.
«… перелічені тривожні сигнали — апатія, дратівливість, порушення сну, розлади харчової поведінки й лібідо, перепади настрою, неспокій — можуть бути виявами різних хвороб або розладів, зокрема і цілком соматичних. Тому спершу слід пересвідчитися, чи апатія, приміром, не є наслідком анемії, дратівливість і безсоння не викликані гіпотереозом (браком гормонів щитоподібної залози), а втрата лібідо і бажання поглинати смаколики — це не наслідок постійного браку сну»
По-третє, виявила супутні порушення здоров’я. В мене діагностували проблеми із шлунково-кишковим трактом, що є результатом нездорового харчування і одним із наслідків стресу. Моїм найбільшим відкриттям у цій кількамісячній епопеї було те, що настрій і продуктивність напряму залежать від того, що ми їмо. Тобто їжа потрібна не лише для того, щоб функціонувати і не відчувати голоду, вона ще й впливає на нашу задоволеність собою, життям, викликає радість чи навпаки пригнічений стан. Тому здоровий кишечник = хороший настрій!
«Людина, в якої тривожність, ПТСР чи депресія, практично завжди погано спить, починає харчуватися не так, як треба, може зловживати чимось шкідливим (алкоголем, солодощами, цигарками), не має бажання виходити з дому і виконувати хоч якісь фізичні навантаження. Часто буває банально важко як слід піклуватися про себе»
Напевно, вас не здивує, якщо я скажу, що до того часу не приділяла увагу своєму раціону. Гастроентеролог посадив мене на дієту (доволі строгу, але нутриціологиня дещо пом’якшила обмеження).
Так я почала активно цікавитись тим, що їм. І з того часу дуже багато чого змінилося на краще: я зберегла звичку здорового харчування, навчилась планувати меню і закупку продуктів на тиждень, полюбила готувати корисні страви і тепер навіть полюю за рецептами. Більше жодних б̶і̶г̶л̶а̶ ̶ч̶е̶р̶е̶з̶ ̶м̶і̶с̶т̶о̶ч̶о̶к̶,̶ ̶в̶х̶о̶п̶и̶л̶а̶ ̶к̶л̶е̶н̶о̶в̶и̶й̶ ̶л̶и̶с̶т̶о̶ч̶о̶к «побігла не снідаючи», «щось перехоплю дорогою», «з’їм булочку» чи подібного — намагаюся дотримуватись режиму, утримуватись від нездорових перекусів і обов’язково виділяю для їжі достатньо часу.
За кілька місяців заглиблення в тему я сама вже можу проконсультувати на тему здорового харчування, корисних і смачних страв, важливості дотримання режиму — а ще в лютому для мене це була terra incognita.
По-четверте, я почала регулярно займатись йогою. До речі, вау-ефекту впродовж часу, коли займалась постійно, не відчула. Та різниця стала відчутною тоді, коли зробила паузу в тренуваннях. Організм одразу увімкнув червону лампочку: стало гірше, поверни як було.
По-п’яте, продовжила психотерапію. Є ситуації, з якими нам самотужки не впоратись, вони понад наш ресурс. Впевнена, що якщо є фахівці, які на цьому спеціалізуються, варто звертатись до них по допомогу. Мені дуже подобається аналогія зі стоматологами — коли в нас болить зуб, ми не гуглимо, як поставити пломбу чи вирвати «вісімку», а йдемо до лікаря, якому довіряємо (і це дуже важливо), платимо кошти й отримуємо бажаний результат. Чому ж не маємо звички вирішувати непосильні для себе проблеми із психотерапевтом? Це дуже зцілює і виводить життя на якісно новий рівень.
«Звертаючись до психотерапевта, важливо мати чіткий усвідомлений психотерапевтичний запит — дійсно хотіти попрацювати над певними змінами у своєму житті»
Вже потім, коли я читала цю книжку, то з болем усвідомлювала, наскільки близькою була до депресії і що ніхто вчасно не зреагував на мої прохання про допомогу. Самій собі неможливо поставити діагноз (натомість це мали зробити кваліфіковані фахівці). А я не мала достатньо знань, щоб зрозуміти, що відбувається.
У «Бути окей» Дарка Озерна детально розповідає, як підтримувати себе у здоровому ресурсному стані. Читаючи, чи не на кожній сторінці бачила себе торішню — яка не має відповідей на багато запитань, стукається у різні двері, але мало хто відгукується, а тим часом стає все гірше й гірше, а сил на боротьбу меншає.
Книжка також містить рекомендації щодо того, як варто поводитись із людиною в подібному стані. Тож вона буде корисною без перебільшення всім, бо ви не завжди знаєте, як насправді почувається людина поруч з вами.
І пам’ятайте — люди з депресією теж можуть посміхатись.