Дружити, а не бити: Книжки, які долають булінг

Розмови про булінг усе частіше на порядку денному. Дорослі шукають способів його уникнути й запобігти, а підлітки – зманеврувати від незручних питань, бо часто були або свідками, або його жертвами. Чи може література стати панацеєю від тінейджерського цькування – розпитали в письменниці й психолога.

За сюжетом – дівчинка Міра в жилетці з вибухівкою зачиняє двері класу на ключ, щоб напередодні випускного винести всім однокласникам вирок за роки знущань з неї. Героїня потерпала від кривдників так довго, що зважилася на радикальний крок. Чи натисне вона на кнопку детонатора – те, що тримає читача в напрузі.

На запитання, чи дозволила б Мірі, якби вона існувала насправді, повторити вчинок, описаний у книжці, письменниця однозначно заперечує:

«Якби я зустріла Міру в реальному житті, то стала би для неї подругою. Думаю, завдяки нашій дружбі допомогла б їй усвідомити свою цінність, навести лад у своїх думках і подолати ізоляцію, в якій вона опинилася. Вчинити так, як вона – не змогла б. І не через слабохарактерність, як можна подумати. Мене б спинили власні моральні принципи. На місці Міри я б, перш за все, розібралася в собі. Доклала б усіх зусиль, щоб стати настільки внутрішньо сильною особистістю, що було б чхати на шпильки й знущання однокласників. І все ж таки постаралася б знайти друзів – якщо не серед однолітків, то серед дорослих.

Підліткова література нині саме розвивається, але «Помста» не була історією на замовлення. На жаль чи на щастя – я не та авторка, яка керується технічними завданнями. Герої приходять у моє життя й переходять у книжкове. А я – місточок, завдяки якому це стає можливим. Зі свого досвіду роботи бібліотекаркою впевнено кажу: книги мають терапевтичний ефект. Одним вони допомагають уникнути несприятливих ситуацій, іншим – впоратися з наслідками травматичних досвідів».

Сач Олександра, арт-терапевтка, психологиня Львівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді коментує:

психолог

«Письменники віддзеркалюють у своїх творах увесь світ, із його радощами й траблами, говорячи мовою підлітків. Тому книжки про булінг – хороший привід розпочати діалог дорослих і підлітків. Освітяни можуть взяти це на замітку, бо традиційні, обтяжені дидактикою виховні години вже вичерпали себе, а обговорення прочитаних книг у цікавому форматі, скажімо, за чаєм чи кавою – спосіб знайти нитку розмови.

Наш мозок – система складна, потужна і… лінива. Він генерує «поведінкові паттерни» – конкретні моделі поведінки. Це щось схоже на «траси проходження» в комп`ютерних іграх. Усе просто: мозок аналізує ситуації з реального чи віртуального, спроектованого досвіду й пропонує певні реакції. Ось чому так важливо не вберігати дітей від літератури, в якій життя змальоване реалістично й інколи жорстко. Читання лише «солодких» історій із хепі-ендом може дещо викривляти сприйняття дійсності. Але варто зрозуміти: фрази на кшталт «моя дитина не така» або «моїй дитині таке ще зарано» свідчать про неготовність дорослого до щирого й довірливого діалогу, а не про якість літератури, яку, на їхню думку, письменники переобтяжують життєвими проблемами».

«На перший погляд, оформлення палітурок для історій про булінг – нічим не вирізняється. Проте є тригери, які можуть по-різному спрацьовувати на читацькі аудиторії. Те, що приваблює підлітка, – дорослого читача може відштовхнути. Тому потрібно балансувати, щоб зацікавити аудиторію, але й не заспойлерити історію. Скажімо, для «Пампухи» я створювала кілька ескізів головної героїні, яку цькували через її зовнішність. Дівчинка не відповідає стереотипним уявленням про красу, проте вона цікава й щира. Тому з видавцем довго дискутували про те, яким має бути її поза й вираз обличчя. Все це важливо, все це – певний меседж».

Тема цькування у літературі не нова. Для тих, хто хоче глибше розібратися в проблемі, зрозуміти причини і знайти способи уникнення цього – невеликий рекомендований список книг від Юлії Чернієнко, яка працює головною бібліотекаркою Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки:

Головний герой часто тікає від своїх проблем і непорозумінь із однолітками до чарівної країни Мерандії, де він не просто Сашко, а принц Олександр.

Герої містичного роману з елементами жахів і техно – чотирнадцятирічні Марк і Соня цілими днями пропадають у локальній паралельній реальності, ховаючись від підліткової жорстокості і родинних негараздів. І такий їх спосіб вирішення проблем обертається фатально.

Чотирнадцятирічна Ліза не знаходить спільної мови ні з батьками, ні з однолітками. По-справжньому вона живе лиш у віртуальному світі соцмереж, де хлопець із красивим ніком Білий Кит нібито розуміє її, а насправді – послідовно доводить до самогубства.

Поштовх до булінгу школярки з нестандартною фігурою дає шкільна вчителька – поборниця здорового способу життя. З Гані глузують, її переслідують: у школі, в соцмережах, на вулиці… Унаслідок цього в дівчинки з’являються харчові розлади, самотні прогулянки й багатогодинний перегляд мультфільмів. А потім – погана компанія. Врешті Гані вдається відшукати й створити нову себе, знайти справжніх друзів і порозумітися з мамою.

Мешканці пташиного двору не злюбили каченяти, яке з народження було не таким красивим, як усі. Тож йому доводиться багато пережити, перш ніж знайти свою – лебедину – зграю й зрозуміти власну красу.

Тезі має великий ніс, мишачі очиці й крихітне підборіддя. Їй важко звикнути, що всі глузливо обзивають її Мурахоїдом. Через це дівчинка замикається в собі. Однак, це не заважає їй втрапляти в кумедні ситуації й пригоди.

Огест Пуллмен народився з рідкісною формою генетичної мутації: його риси обличчя наче переплутані, а тому потворні й жахають людей. Десятирічний хлопчик переносить двадцять сім операцій та йде до звичайної школи, де, очевидно, починають з’являтися проблеми… Врешті Огест долає труднощі і знаходить своє місце у світі.

У першій повісті «Хто проти суперкрутих» героїня потерпає від знущань однолітків, а особливо – від трійці крутелиць зі свого класу. Ця книга вчить не боятися бути собою й цінувати друзів, які підтримують за будь-яких обставин.

Повість, що стала класикою. Вона про складні взаємини дівчинки з однокласниками, які цькують її через «зраду» та про сильний характер героїні, яка взяла на себе провину іншого.

Автор добре зображує закони колективу хлопчаків, неконтрольованих дорослими. Ця книга допоможе старшому підлітку зрозуміти, як у формуються лідери й чому дехто стає переслідованою жертвою. 

Книги цієї серії мають багато сцен, де двоюрідний брат Гаррі Поттера – Дадлі разом із приятелями знущаються над ним. Конфлікти з учнями з інших факультетів – звичне явище для Гаррі та його друзів – Рона й Герміони, але саме так вони здобувають те, про що й не здогадувалися.

«Девятнадцать минут» Дж. Піколт

Одного ранку один із учнів старшої школи прийшов на уроки з двома обрізами й двома пістолетами і почав стріляти… Постійні знущання в школі змусили сімнадцятирічного хлопця взятися за зброю. Хто він – нещасна жертва чи холоднокровний убивця?

Головна героїня повісті – восьмикласниця Алевтина Диряєва страждає від панічного страху перед брудом та бактеріями, через що з неї знущаються однокласники. Все змінюється одного дня, коли Аля закохується в Івана Романова. До речі, саме цей хлопець має план, як вилікувати Алю. Книга має неочікувану щасливу розв’язку.

Семирічна Ельза потерпає в школі через свою інакшість. Щоб відволікти дівчинку від цих проблем, її смертельно хвора бабуся вигадує пригоду-завдання – доставити листи різним людям, коли її (бабусі) не стане. Так Ельза знаходить підтримку і друзів.

Керрі Вайт — шістнадцять. Сором’язлива й незграбна дівчинка з самого дитинства живе у кошмарі, змушена терпіти нещадні насмішки однокласників і фанатизм релігійної матері. Але все змінюється одного дня, коли в ній пробуджується забута сила – дар телекінезу.

Книжка історій різних авторів, присвячених проблемам підліткового життя. Є тут місце дружбі й зраді, коханню й пошуку себе й свого місця у світі. Письменники сміливо говорять радості й перемоги.

(Visited 931 times, 1 visits today)