Книги з присмаком моря для Yakaboo Bingo Summer 2019

Якщо ви відчуваєте, як десь без вас хвилюється море, значить саме настав час пакувати валізи у відпустку – надворі ж літо! А для підсилення її (відпустки) позитивного ефекту радимо взяти з собою на пляж кілька книг із присмаком моря, які, окрім того, ще й забезпечать вам успішний старт літнього Bingo від Yakaboo (пункт №3). Ну, а тих, кому цьогоріч із літнім відпочинком пощастить менше, просимо не засмучуватись. Наша підбірка готова стати рятівним колом і забезпечити максимально реалістичні враження від книг із запахом морських хвиль, присмаком солоного бризу та криком чайок на задньому плані.

Мабуть, у більшості людей, які чують слова «книжка про море», першою на думку спадає саме ця повість. Воно й не дивно, адже море в ній є не просто основним місцем розгортання дії. Гемінґвей зробив море повноцінним героєм своєї книжки, яка, як відомо, і принесла йому Нобелівську премію. Старий Саньтяґо, на відміну від інших рибалок, котрі називали море лише в чоловічому роді – el mar (бачачи в  ньому одвічного суперника чи навіть ворога), сам завжди ставився до моря, як до жінки. А тому подумки називав його тільки la mar, тобто в жіночому роді (якщо по-іспанськи), з любов’ю і трепетом. Цей трепет сповна передається читачу, тож «Старий і море» цілком заслужено займає своє почесне місце на полиці американської класики.

Українсько-кримськотатарська антологія «Кримський інжир» вийшла напередодні Книжкового Арсеналу і одразу стала, без перебільшень, найважливішою кримськотатарською книжкою цієї весни. Збірка об’єднала найкращі прозові та поетичні твори, а також переклади учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу, що відбувся 2018 року. За жанром і стилем всі вони різні, проте їх об’єднує спільна тема – Крим. А який же Крим без моря? Звісно, що воно також присутнє у книжці – в когось меншою, а в когось більшою мірою, десь – зримо, а десь – ледь відчутно… Чудова нагода згадати свої літні канікули на Чорному морі в українському Криму і вкотре задуматись над болючим, але поки незмінно актуальним кримським питанням.

Ну і що, що Аральське море, по суті, є озером? Це не головне. Важливо те, що одна з найгучніших новинок цьогорічного Книжкового Арсеналу вже самою своєю назвою обіцяє нам аж дві хороші речі: добрі новини і море. Це як мінімум. А щоб отримати від свіжого роману Ірени Карпи максимум вражень, беріть із собою цього товстунця у відпустку! І нехай ніщо не відволікає вас від динамічної та насиченої історії про долі головних героїнь – Рити, Хлої, Богдани й Маші. Дві із чотирьох сюжетних ліній ще й мають елементи детективу, тож захопливе читання забезпечене. Також «Добрі новини з Аральського моря», окрім нового життя вище згаданих дівчат, відкриють перед вами (очима Ірени Карпи, звісно) Атлантичний океан, туманну Нормандію і марнославний Сан Торпе, містичні острови, незвідані дороги, та, звичайно ж, Париж з усіма його таємницями.

Нове видання чи не найвідомішого пригодницького роману всіх часів «Острів Скарбів» має багато переваг. Одна із них – це те, що переклад здійснив знаний український дослідник історії піратства Віктор Губарев. Тож усі віддані фанати піратських пригод мають чудову нагоду дійсно насолодитися захопливою історією юного Джима Гокінса та всього екіпажу корабля, який вирушає в експедицію до таємничого Острова Скарбів на пошуки коштовностей. Цей роман шотландця Роберта-Луїса Стівенса однаково завойовує серця як юнацтва, так і дорослих от уже 136 років поспіль! Він дарує присмак відчайдушних морських пригод, передчуття небезпеки, що чигає на завзятих моряків. Але також розповідає і про справжню дружбу, людяність та винахідливість, якими Стівенс щедро наділив своїх героїв.

Сьогодні роман Мелвілла справедливо зараховують до шедеврів світової літератури. Одначе так було не завжди. «Мобі Діка» читацька аудиторія зуміла зрозуміти, прийняти та належним чином оцінити аж через сім десятиліть після першого виходу книги в світ. Це глибокий твір про життя і смерть, сповнений роздумами щодо призначення людства на землі та його згубного впливу на довколишній світ. Зокрема, про роль китобійного ремесла у цьому безглуздому двобої людини з природою, переможцем з якого, безумовно, завжди вийде остання. Бо так і не скажеш напевне, хто більше вбивця – кашалот, він же Мобі Дік, він же Білий Кит, чи людина? Тут багато відсилок до біблійних сюжетів, не менше й символізму. А ще – точно непересічна майстерність автора, який зумів на основі реальних подій з історії мореплавства змайструвати геніальний роман.

Книга, що здатна вмить зачарувати, немов спів сирен! Історія, описана в «Ловці океану», – це добре відома всім нам Одіссея, тільки навпаки. Головний герой, міфічний персонаж Одіссей – цар Ітаки, здійснює в цій книзі свою легендарну морську подорож у зворотному напрямку. Хоча її можна було б назвати скоріш подорожжю вглиб себе самого. Роздуми Одісея у цій книзі помітно відзначаються філософською глибиною. Філософом є й сам автор, Володимир Єрмоленко. А коли письменник – надзвичайно ерудована й цікава людина, це завжди помітно і в його творах: «Ловець океану» цілковито можна розібрати на цитати та цінні думки. Один із чудових зразків глибокої прози в сучасній українській літературі.

Іще одна цікава версія кінця нашого з вами світу від дядечка Курта Воннеґута отримує свій розвиток на сторінках антиутопії «Ґалапаґос». Як завжди в автора, книжка ця доволі іронічна. А розповідає вона нам про жменьку диваків, яким велінням долі після апокаліпсису випало вижити і стати пращурами майбутнього людського роду, дещо новленого примхами безжальної еволюції. Воннеґутівські антиутопії особливі тим, що, на відміну від інших, не мають сумного забарвлення, а навпаки, іноді навіть смішні. Тож морська мандрівка цих уцілілих щасливчиків та їх життя на острові Санта-Росалія в Тихому океані викличе не одну посмішку та спонукає до цікавих роздумів над подальшою долею людства.

Мабуть, найпопулярніший азербайджанський автор Ельчін Сафарлі завойовує серця своїх читачів (хоча здебільшого, таки читачок) не стільки чуттєвими сюжетами, скільки унікальним східним колоритом. Втім, його книжка «Про море мені розкажи» складається зі спогадів, коротких історій з життя хлопчини Фініка, які однаково поєднують в собі і перше, і друге. Каспійське море тут – не просто гарний краєвид чи декорація, для Фініка бог на ім’я Море є частиною його по-дитячому міфологічного світогляду. Як і всі дитячі спогади, ця книжка навіває на читача світлі, теплі емоції, вчить здобувати віру в себе, прислухатися до внутрішнього голосу. Адже життя – воно, як море: іноді штормить, а деколи на ньому повний штиль. Потрібно тільки навчитись його розуміти.

Події у цьому детективі відбуваються у невеличкому містечку Орфея, що на узбережжі Атлантичного океану, на Лонґ-Айленді. А отже, новинці від Жоеля Діккера – пряма дорога до нашої «морської» підбірки. Стефані Мейлер – репортерка, яка взялась за повторне розслідування злочину двадцятирічної давнини. Вона переконана, що у вбивстві чотирьох людей тоді звинуватили невинну особу. Але в ході з’ясування обставин того давнього злочину зникає вже сама Стефані Мейлер, а значить, журналістці таки, мабуть, вдалося смикнути за потрібну ниточку і вийти на правильний слід. Несподівана розв’язка інтригуючої детективної лінії і впізнаваний почерк Діккера – все це ви знайдете під обкладинкою ще одного товстунця від молодого швейцарського письменника.

Капітан Немо разом зі своєю командою вирішив решту життя провести на морі, подорожуючи океанськими водами і відкриваючи таємниці, які вони приховують. Події роману розгортаються в XIX столітті, тож спершу всі мореплавці були переконані, що його підводний човен «Наутілус», який потрапляв у їхнє поле зору, – це страшне чудовисько розміром з кита, що завелося у морських глибинах та пересувається з небаченою швидкістю. Ця «потвора» викликала неабиякий інтерес також у науковців і журналістів з усіх куточків, однак на борт «Наутілуса» вдалося потрапити тільки трьом допитливим чоловікам. Разом з екіпажем підводного човна їм судилося здійснити подорож на глибині у 20 тисяч льє під водою.

Одного дня дівчинку Анну, мовчазну і дуже непросту дитину, відправляють погостювати у приятельки її родичів. Стара місіс Престон живе у будиночку на морському узбережжі, тож фантазії дівчинки, яка так полюбляє гуляти й мріяти, отримують нове натхнення – море! Саме тут Анна нарешті зустрічає свою першу справжню і вірну подружку – Марні. Тепер вони можуть разом гратися, ходити до лісу, бродити берегом і ділитися секретами. На їхньому узбережжі є загадковий будинок, оповитий легендами. Виявляється, що Марні мешкає саме тут. Але щоб розгадати таємницю своєї подруги, Анні треба буде зіткнутися з дечим містичним та незвичайним. Радимо книгу всім поціновувачам якісного young adult.

Вірджинія Вулф належить до найвидатніших представниць літератури модернізму, а її роман «До маяка», в свою чергу, містить багато автобіографічних елементів. Із перших рядків книга постає перед нами як безкінечний потік свідомості, філософських думок і образів. Найяскравіший з них, звісно, – це образ маяка. Він символізує собою мрію, життєвий орієнтир, надію і могутню красу. Цей твір відрізняється приголомшливою образністю мови, яка, в свою чергу, вимагає великої концентрації уваги і тиші навколо, щоб прийняти цей потік свідомості і рухатися разом з ним за течією розповіді. Історія сімейства Ремзі наводить на роздуми про родинне щастя, красу навколишнього світу, сенс людського існування в ньому. І якщо Вулф не відповідає своєму читачу на ці питання однозначно і зрозуміло, то завжди можна спробувати відповісти на них самому собі.

Молодий і перспективний лікар-психіатр Дік Дайвер, порушивши всі норми професійної етики, одружився на своїй пацієнтці Ніколь, що страждала на шизофренію. Навіть не стільки на ній, скільки на грошах її батька… Та відпочиваючи на французькій Рів’єрі (найрозкішніше, мабуть, море, яке тільки можна відшукати в книжках!), Дайвер зустрічає молоду американську кінозірку Розмері. У них починається роман, який то згасає, то набирає нових обертів, затягуючись на роки… «Ніч лагідна» – це непроста історія занепаду цінностей людини – лікаря, який мріяв про значні досягнення в психіатричній науці, але гроші та оточення зіпсували його. В основу книжки Фіцджеральдом покладено деякі автобіографічні мотиви. Атмосферу свого часу та середовища йому вдалось відтворити теж дуже точно. 

Джозеф Конрад «Серце пітьми» (Астролябія, 2015, пер. І. Андрущенко)

Джозеф Конрад – британський письменник польського походження, який по праву займає почесне місце в пантеоні літераторів-модерністів. Головний герой його роману «Серце пітьми» – моряк Чарльз Марлоу – здійснює вояж в Центральну Африку. За завданням бельгійської компанії він повинен прибути на віддалену торговельну станцію, щоб забрати звідти Курца – першокласного майстра зі збору слонової кістки. Чим глибше всередину країни проникає моряк, тим більше занурюється у жаску безодню первісного божевілля і мороку. А його небезпечного супутника вже більше не стримують ні закон, ні мораль.

Це третій великий роман Умберто Еко (після «Імені Рози» та «Маятника Фуко»), який, однак, так само, як і попередні, відзначається глибинним філософським змістом. «Острів напередодні» – бурхлива повість про життя і смерть. Її герой нагадує Робінзона Крузо (тільки покинутого не на безлюдному острові, а на безлюдному кораблі), що бореться за виживання. Він рятується тим, що починає писати на кораблі романтичні історії, які стають його єдиними друзями на закинутому кораблі. Книга має багато «пасхалок»: наповнена образами із великого живопису, музики, літератури. Зрештою, цим і цікаві романи Еко: вони не тільки розповідають цікаві сюжети, а й збагачують читача інтелектуально.

«Дім у Бейтінґ Голлов» стала переможцем премії «Книга року ВВС-2015», і як на мене, цілком заслужено. Адже коротка проза автора аніскільки не поступається своєю глибиною і настроєвістю його віршам. А Махно, як відомо, є одним із найкращих українських поетів сучасності. У книжці «Дім у Бейтінґ Голлов» міститься кілька оповідань, які відчутно різні за географією і хронологією. Проте всі вони глибоко продумані і мають щось спільне: ці тексти – про інтимне і сокровенне. Тут є відверті сповіді, розповіді про пережиті досвіди, щирі історії про людські долі, рідні краї і чужі місця, про минувшину й сучасність, які переплітаються і стають нерозривними…Тонка, чуттєва і душевна проза.

Навесні 1880-го 20-річний студент-медик Артур Конан Дойл отримав несподівану пропозицію: піти в 6-місячне плавання на китобійне судно. Вибір між підготовкою до чергового іспиту і полярною пригодою був недовгим. З Арктики майбутній великий письменник привіз товстенький блокнот із нотатками і власноруч зроблені малюнки. Представлені в «Небезпечною роботі» щоденник та замальовки зберегли всю свіжість сприйняття молодої людини, вони рясніють чудовими нюансами полярного життя – кумедними, трагічними і просто цікавими. Крім арктичних щоденників до книги увійшли статті Конан Дойля про плавання, написані ним для британського і американського журналів, і художні новели, в основі яких лежить полярний досвід автора.