У Антона Ходзи 55 тисяч підписників у Facebook та примітна аватарка. Як він виглядає насправді, фактично ніхто не знає, натомість його читають і слідкують за його постами. Блог Yakaboo попросив Антона написати про 10 книг, які справили на нього найсильніше враження.
Читати я почав з самого дитинства, мабуть ще до школи. Найкращим дозвіллям для мене було залягти десь із книгою. Якщо була цікава, то міг читати аж до самого ранку, аби тільки дізнатися, чим все закінчилось.
Мені важко уявити, як можна не читати або читати тільки газети та журнали. Книга – це чудовий стимулятор розумової діяльності та уяви. В книгах також інколи можна і щось корисне вичитати, чого по телевізору не покажуть.
В моєму ТОПі книжок гумористична література посідає перші позиції. Завдяки таким романам навіть найсіріший день може здатися не таким вже і поганим. Фантастика, детективи, мемуари, документалістика та графічні романи посідають всі інші призові місця.
Ніколи не тягнуло читати псевдофілософську літературу, книжки про безкінечні душевні коливання та страждання головного героя, якийсь мрак. Цього і в реальному житті вистачає, навіщо ще й у літературі цим обмазуватись?
Треба було вибрати усього десять книг, тому сюди не увійшли ще сотні інших чудових романів та новел авторів з усього світу. Але вони є. Читайте Ремарка, читайте Гемінгвея, читайте Чехова, читайте Івана Багряного. Це все чудові автори, які вміли і любили писати. Але треба вибрати усього 10 книжок – тож прошу дуже.
Класика гумористичної літератури. Смішно кожного разу, як перечитуєш. Дуже легко написано, дуже іронічно. По-перше, це цікавий зріз життя тогочасної Британії. По-друге, видно, що психологія та проблеми не дуже-то і змінились з того часу.
Реготав над цією книгою багато та щиро. Хотілось би познайомитись і поспілкуватись з автором, але він, на жаль, вже давно нас покинув.
Ще одна класика на всі часи, яку я перечитував мабуть разів двадцять, не менше. Досі дивуюся, як авторів не розстріляли. Як для того часу, це була дуже жорстка та цинічна сатира, яка висміювала взагалі усе, за що боролися більшовики.
Це не тільки гумористичний роман – це літопис та письмове свідоцтво побутового життя того часу, життя звичайних людей, яким треба було якось виживати та підлаштовуватися під нові правила. Це також роман про тупість, жадібність, заздрість та хитрість.
Улюблена книга дитинства, яка неодноразово рятувала мене і під час хвороб, і у важкі чи дощові дні, у часи радості та смутку. Чудовий гумор, справжня дружба, та знайомі всім реалії шкільного життя, які з роками не змінились, не дивлячись ні на які реформи.
Це книга, до якої можна повертатися знов і знов, читати дітям, а потім і онукам.
Епічний за своїм масштабом та міфологією світ. Історія однієї королівської родини з королівства Амбер – відображенням якого є всі інші світи, включаючи наш з вами. Скандали, інтриги та розслідування чекатимуть на вас чи не на кожній сторінці.
Роман настільки яскравий та багатогранний, що його досі не можуть екранізувати. Мабуть, бояться відповідальності.
Ще один епічний фентезійний світ. Толкін перевершив усіх у деталізації та міфологізації, і створив, фактично, новий світ, зі своїми законами, історією, мовами та протистояннями. Дуже детально, дуже логічно та дуже епічно – це про світ Володаря перснів.
Кіно цього всього не передає, тож не полінуйтесь прочитати – отримаєте додаткове задоволення.
Один з найкращих романів Андруховича, на мою думку. Пригоди українського поета у Москві, яка вже відчуває подих нового часу. Імперія вже розвалюється, це відчувають всі. Видно, що автор знає, про що пише. Схоже, це багато в чому автобіографічні пригоди. Варто прочитати, щоб відчути дух того часу.
Спогади командира кавалерії УНР. Про зраду і перемогу, про походи і про війну з червоними. Зараз на фоні нової війни з Росією особливо цікаво почитати нотатки справжнього бойового командира. Виявляється, зради в армії з того часу не сильно змінились: помилки командування, дипломатичні провали, проблеми із матеріальним забезпеченням. Все це було і тоді, і зараз подекуди є.
Саймон Себаг-Монтефіоре
«Двір червоного монарха»
Біографічний опис сталінського “двору” та життя самого диктатора. Варто прочитати усім, хто досі молиться на Сталіна та порядок. В книзі Йосип постає звичайною людиною – дріб’язковий, злий, параноїдальний. Всі, хто його оточували – рано чи пізно згоріли. Мудаком він був, коротше. Але краще в цьому особисто пересвідчитись, з фактами та подробицями.
Так, це графічний роман з десяти частин. А ви що думали, комікси – це також книги. Просто їх читати швидше, але від того не менш цікаво.
Одного дня на планеті Земля раптом померли всі чоловіки. В живих залишився лише один чоловік – Йорік Браун та його мавпа-самець. Як так сталося? Як житимуть жінки без чоловіків? Хто це зробив? Чи залишився ще хтось живий? Йорік протягом десяти розділів поступово знаходить відповіді на ці питання. А ми дізнаємось, як це – бути єдиним чоловіком на планеті, повній жінок.
Роман наразі чекає на екранізацію, сподіваюсь, не налажають.
Нова книга ізраїльського історика та мислителя. Цього разу він дивиться у недалеке майбутнє та сьогодення, і дає відповіді на питання, що зараз відбувається в світі, і яким він буде у найближчі 10-20 років.
Якщо ви плануєте прожити принаймні до 2050 року, то книгу варто прочитати. Тренди, Трамп, Брекзіт, нанотехнології, штучний інтелект. Все намішалося у купу і несеться у розкішницю. Чи ні? Ювал намагається пояснити, що відбувається зі світом, і що буде з нами – тим поколінням, якому випало жити у часи великих змін.
154 thoughts on “Що читають блогери. Антон Ходза”