Нещодавно у Yakaboo Publishing вийшли яскраві пізнавальні книжки “Земля”, “Вогонь”, “Вода”, “Вітер” польської авторки Анни Сковронської. Ці книжки отримали безліч схвальних відгуків у Польщі, а польське міністерство освіти навіть рекомендувало включити їх до шкільної програми. Ми поспілкувалися з Анною про те, чим особливі ці книжки та як програми промоції дитячого читання стимулюють видавничий сектор. Інтерв’ю з письменницею вперше вийшло на ресурсі WoMo.
Довідка про видавництво Muchomor
Muchomor — незалежне видавництво із Гданська, яке спеціалізується на дитячій літературі. Засноване у 2002 році, на сьогодні видало приблизно 200 художніх та пізнавальних книжок, які отримали чимало відзнак: спеціальну згадку Болонського дитячого книжкового ярмарку, Золоте яблуко з Братиславської бієнале ілюстрації, відзнаки від Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги та Польського Товариства книговидавців. Крім того, книги та переклади видавництва є і у списку Премії імені Ганса Крістіана Андерсена.
Книжки Muchomor видавалися у Німеччині, Франції, Італії, Іспанії (іспанською та каталонською), Латвії, Чехії, Україні, Хорватії, Китаї, Південній Кореї, Японії, В’єтнамі, Угорщині, Литві, Венесуелі, Австрії, Швейцарії. Українською вони виходять у видавництві Yakaboo Publishing. Керують видавництвом Muchomor дві співзасновниці: Анна Сковронська та Катажина Радзивіл.
Як писати цікаво для сучасних дітей
Я почала писати книжки більш ніж десять років тому. Мої улюблені теми — наука та історія. Мені подобається глибоко досліджувати питання, а потім пояснювати дітям. Я також проводжу майстер-класи у школах та бібліотеках, зокрема для українських дітей, які навчаються у Польщі.
Мені важко сказати, якою має бути пізнавальна книжка. Але я знаю, що пропонуємо я та видавництво Muchomor. Кожна книжка — це невелика порція знань у вигляді великої кількості прикладів та цікавих фактів. Я намагаюся писати так, щоб, читаючи, діти мали можливість і думати самостійно. До створення серії, до якої увийшли “Земля”, “Вогонь”, “Вода”, “Вітер”, я запросила двох чудових талановитих ілюстраторок, які оформляють книжку — текст і малюнки — як одне ціле. Таким чином всі частини книжки доповнюють одна одну. У книжці є основний текст, який пояснює найважливіші процеси, що керують природою. Також я додаю два типи бічного тексту: цікаві факти та важливі дані.
“Завдяки “боковинкам” основний текст не переобтяжується, навіть якщо йдеться про складні поняття й явища.”
Щоб текст «дихав», я додаю трохи інформації зі сфери культури, показую, як люди шукають натхнення у природі для створення мистецтва, традицій, книг… Таким чином світ природи стає ближчим для сучасних дітей. Треба сказати, що книжка “Вітер” рекомендована до прочитання у шкільному курсі з географії.
Поєднання теорії з практичними знаннями — це основа гарної пізнавальної книжки. Тому іноді в тексті я звертаюся до дитини. Я кажу “уяви” або “поспостерігай”, “спробуй”. Я хочу, щоб малий читач знав, що природа завжди оточує його, і навіть якщо він читає про сміття в океані, він може згадати й про сміття на своїй вулиці… Проте я не нав’язую своє тлумачення, а даю деякі підказки: як можна берегти воду, як бути обережним із вогнем під час приготування їжі тощо. Під час зустрічей зі школярами я дізнаюся, що дітей хвилюють зміни клімату, нестача води тощо, але вони часто не знають, як виникають ці проблеми і які є шляхи їх вирішити. Я можу уявити, що діти в Україні мають інші приводи для хвилювань, інші страхи, але я сподіваюся, що ця книга також принесе їм радість і знання.
Ілюстрації дуже важливі у дитячих книжках! Вони першими передають меседж книги, приваблюють чи відштовхують. Ілюстраторки моєї серії про природу Агата Дудек та Малґожата Новак дуже талановиті, у них багато ідей, вони амбітні. Крім того, мені подобається їхнє почуття гумору! Вони завжди додають щось таке, що знімає зайву серйозність теми. Ми разом вирішуємо, потрібно щось міняти чи ні, іноді я взагалі не маю зауважень, іноді вказую на якісь дрібниці. Найбільше, звісно, обговорюємо обкладинки.
Де я шукаю факти та цікавинки? Насправді вони здебільшого самі знаходять мене! Коли я сама читаю книгу про формування Землі або статтю про великі пожежі в Австралії, я завжди відзначаю такі цікаві факти. Я часто порівнюю їх з іншими джерелами і перевіряю, чи є ще щось цікаве з цієї теми. Тому зазвичай це зворотний процес. До основного тексту книжок я також додала відомості, пов’язані з культурою, щоб читачі зрозуміли роль природи у культурі.
“Наприклад, говорячи про підземне місто у Туреччині, я згадала про Морію, фантастичну країну гномів, яку вигадав Толкін.”
А коли писала про маловідомі, але дуже цінні мінерали, присвятила кілька речень обсидіану, який використовується у виробництві медичних скальпелів (якби це була книжка була для дорослих, я б згадала, що “драконяче скло” у “Грі престолів” — це теж обсидіан).
Як народилися “Земля”, “Вода”, “Вогонь” та “Вітер”?
Кожна книжка — окрема порція знань, але водночас вони всі трохи перетинаються, тому що життя на Землі — це життя серед усіх цих природних елементів. Так, працюючи над чотирма книжками “Земля”, “Вогонь”, “Вода” та “Вітер”, насамперед я поставила собі запитання: що могло б зацікавити дітей? У своїх книжках я розповідаю про складні явища у природі і показую, чому вони важливі для людей, що вони нам дають. Пояснювати я намагалася максимально просто, але водночас хотіла залучити дитячу уяву. А оскільки цікавинки, записи та короткі відомості завжди є чудовою інтерлюдією, я представила їх у іншій графічній формі.
Отже, спочатку я читала книги, лекції, статті в інтернеті, написані спеціалістами з різних галузях. Я завжди намагалася почати з визначення і пояснити, що таке вогонь, вода, що таке вітер, земля і Земля… Потім я мала вирішити, які відомості мають увійти у книжку, а які доведеться виключити.
У книжці “Вогонь” я хотіла показати не лише історію про великі пожежі, про які постійно говорять. Звичайно, хотілося їх описати, показати, звідки вони походять і як можуть поширюватися. Але я хотіла показати і творчу сторону вогню, тобто як його приборкання вплинуло на розвиток цивілізації. Думаю, мені вдалося показати, скільки багато сучасних технологій бере свій початок у ті давні часи, коли люди “приручили” вогонь.
У “Землі” я хотіла показати і планету, і ґрунт. Бо від ґрунту багато залежить, а книжок для дітей про це у нас небагато. Тому ціла частина книги розповідає про сільське господарство. Я багато уваги приділила різним винаходам, які змінювали і змінюють світ, оскільки дають людям нові способи взаємодії з природними елементами.
Кожна книга була перевірена фахівцем у певній галузі. Я також завжди показую чернетки своїм дітям (вони вже дорослі або майже дорослі), адже вони виявились хорошими критиками. Крім того, я ще й дітям молодшого шкільного віку давала почитати, щоб побачити, що незрозуміло, що цікаво, а що ні.
Як дитячій книжці перемогти гаджети?
Все залежить від ставлення до читання сім’ї та оточення дитини. Дітям, яким з раннього віку батьки читають вголос, подобаються книги, тому що вони асоціюються з приємними моментами. Тому так важливо читати дітям! Є й інші переваги: наукові дослідження стверджують, що читання сприяє психологічному та інтелектуальному розвитку дітей! Діти, яким читають і які читають, більш впевнені у собі, краще вчаться, мають краще розвинені інтелектуальні навички.
Читаючи разом, ми можемо дати дітям щось більше, ніж просто цікаву історію. Ми віддаємо їм свій час і тепло. Якщо ж говорити мовою бізнесу, ми інвестуємо в їхнє майбутнє. Тож вважаю, що книга може конкурувати з інтернетом, іграми та гаджетами, але це залежить від нас, дорослих — батьків, дідусів, бабусь, бібліотекарів… Немає рецепта, який гарантовано зацікавить дитину книжками. Діти бувають різні, одним потрібні казки, іншим більше подобається комікс. Когось зацікавить книжка-картинка, комусь сподобається товстезний роман! Я вважаю, що найголовніше спостерігати за своєю дитиною. Спостерігати, пропонувати і дозволяти їй обирати ті з книжок, що більше подобаються.
Приємно проводити моменти разом вдома, коли ви читаєте своїй дитині. Це дійсно працює, якщо батьки регулярно читають. Тоді книга викликає гарні асоціації. Крім того, важливий вибір тексту або зображень. Треба стежити за дитиною. Одній сподобається Вінні Пух, а іншій ні. Не потрібно змушувати. А якщо дитина любить лише одну казку, її можна читати ще і ще, а з часом запропонувати щось інше. Є дослідження, які стверджують, що читання вголос знижує рівень стресу! Уже через 6 хвилин цей рівень знижується. Тож я вважаю, що варто цим скористатися і допомогти дітям читанням у такі важкі часи!
Як промотують дитяче читання у Польщі
У Польщі діють дві урядові програми. Вони як субсидують видання книг, так і сприяють популяризації читання: це про майстер-класи, зустрічі з авторами, фестивалі. У обох акцент робиться на літературі та книжкових заходах для дітей.
Крім того, у нас плідно працюють різні фундації, мабуть, найважливіша нині — POWSZECHNE READS FOUNDATION, яка підійшла до питання промоції читання дуже професійно. Її засновниця Марія Дескур намагається працювати у багатьох сферах, які, на перший погляд, зовсім недотичні до читання. Наприклад, вона йде до педіатрів, щоб через них інформувати родини про те, як читання впливає на розвиток дитини.
І, звісно, ми, автори та видавці, теж активні: вже три роки діє ініціатива видавництва Wytwórnia, яке організовує дитячий книжковий фестиваль MAŁY KONESER, де ми зустрічаємося з читачами, продаємо книжки, проводимо майстер-класи, лекції, виставки тощо. Ми їздимо по усій Польщі та навіть за її межі із зустрічами та активностями для дітей.
Торік ми у Muchomor видали книжку цікавих фактів про Україну, залучивши українських авторок та художниць. Книжка так і називається “Ukraina”, а створили її дві українські художниці, вони ж авторки тексту Людмила Нікорич та Олена Михайлова-Родіна. Ця книжка дуже потрібна. В Києві я була один раз як журналістка у 1999 році і мені дуже хотілося б, як авторці та видавчині, приїхати на книжкову подію в Україну. Українським дітям, дорослим, видавцям та читачам я бажаю насамперед перемоги! І більше хороших книжок, звісно ж.