Як я полюбила читати

Я стала журналістом самою собою, тому що дуже люблю читати. А любити книги мене навчив тато. Хочу поділиться з вами зворушливою і досить особистою історією з мого дитинства.

Коли я була маленькою, щонеділі мама робила прибирання. Будинок перевертався догори дном: знаходились всі фантики за диваном, розбиралися шафи з одягом і зошитами, ну а пил витирали навіть там, де не ступала нога людини. Як ви зрозуміли, ми з сестрами (а у мене дві старші) були в шоці допомагали.

Тато в цей час діяв як мудрий чоловік – не заважав. А щоб напевно і не нудно – не заважав поза домом. Своїм компаньйоном для втечі тато брав мене. Рятувати най ледачих менших – ось завдання справжнього вожака.

Шукали «притулку» ми на місцевому книжковому ринку. Куди не глянь – стелажі і прилавки з книгами. Здавалося їх мільйони: знайдеш, все, що забажаєш.

Наш улюблений «ларьок» був на самому початку базару. Тато йшов на один край прилавку, я на протилежний (ну дитячі та історичні книги поруч не живуть, самі розумієте).

Продавщиця швидко зрозуміла, що користі з нас не буде, тому махала нам здалеку (мене впізнавала по тату, звичайно). Вона показувала мені, що новенького з’явилося за тиждень, а з часом стала навіть підбирала книги під мій смак (під МІЙ смак, на хвилиночку! Дівчинка 10-ти років. Ось це сервіс!).

Тато купував мені будь-яку книгу. Але з однією умовою (увага, кульмінація): я повинна була вже прочитати ту, що ми купили минулого тижня. Книга за тиждень – непогано, правда?

Звичайно, бували винятки. Занадто складні або товсті книги я читала довше, ну а тато (що поробиш?) все одно купував мені нову. Але бувало і навпаки. Пам’ятаю, як він мені відразу купив кілька книг про Гаррі Поттера, від якого я сходила з розуму. Під чесне слово, що прочитаю, звичайно.

Іноді я вибирала зовсім «не ті книги». Був період «романів для дівчаток», якими я зачитувалася. Або «енциклопедій юної леді». А ще колись був «довідник поттероманів», який я вивчила напам’ять. Розважалася, як могла 🙂

Але на цьому наша недільна подорож не закінчувалася. Книжковий базар плавно переходив в зооринок, де ми купували рибок в акваріум, корм і рослини для них. Тато знав (і знає) про рибок все, тому я багато чого в нього нахапалася. А одного разу я вмовила його купити чи то прісноводних креветок, чи то маленьких скорпіонів (гуглила, але точно не згадала), які потім поїли половину наших риб. Такий ліричний відступ.

Ряди з птахами, собаками, котами і хом’яками ми проходили досить швидко. Все-таки вдома нас чекав не гірший «зоопарк». А закінчували ми пригоду чимось смачненьким – чимось пиріжком для тата, чимось  хот-догом для мене.

Поверталися ми в чистий, затишний будинок, де нас чекала втомлена, але задоволена мама. І посмішки не сповзали з наших облич. Думаєте, ми були щасливі, тому що уникли прибирання? Або купили нові книги? Ні, не тому.

Вся справа в спілкуванні. Ми не переставали розмовляти ні на хвилину. Годину, дві, три. Починали говорити, як тільки сідали в авто, і закінчували в той момент, коли я відкривала гараж і тато паркувався.

Про книги і світову історію, про життя і бізнес, про стосунки і політику. А ще багато про майбутнє і минуле. Ми будували плани і гіпотези, часто (дуже!) сперечалися, але приходили до спільної думки.

Це ті уроки, які навчили мене думати і бути собою.

Що дивно для багатьох, але звично для мене: тато мене слухав. Ви розумієте? Мене, дрібну і вперту, яка ще нічого не знала і мало що розуміла, при цьому на все горло доводила свою правоту. Він слухав мене в 5, 10, 15. І в 20 з гаком слухає. Але що ще важливіше, я впевнена, він мене чує.

Знаєте, пишу ці рядки витираючи сльози замість висновку: я дуже хочу прищепити мої дітям любов до книг і роздумів, як мені прищепив мій батько. І я мрію стати для моїх дітей таким же космосом, наставником і другом, яким він став для мене.

І якщо через 10 років дідусь Андрюша втече з дому в розпал прибирання з моєю донькою чи сином, щоб заїхати в книжковий магазин (а насправді – куди завгодно!), Я буду найщасливішою 🙂

Джерело: блог WishDo 

Ксеня Різник
Редакторка blog.yakaboo.ua, блогерка в Етажерка. 10 років пишу про книжки (OpenStudy, газета День, gazeta.ua, MediaOsvita, власний блог та блог Yakaboo). Природний для мене стан: читати, розповідати та писати про книжки. Трішки схиблена на сучасній британській літературі, шпигую за лауреатами усіляких премій, найкращих додаю у список "читати негайно"). У вільний від книжок час знайомлюсь із птахами, марную фарби та олівці.
http://ksenyak.wordpress.com

9 thoughts on “Як я полюбила читати

  1. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a online game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these Second Life websites and blogs

  2. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you want to see more you can see these sl authors and blogs

  3. Have you ever heard of second life (sl for short). It is essentially a video game where you can do anything you want. Second life is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these Second Life websites and blogs

  4. 786171 708305Exceptional weblog here! Also your web site loads up really quickly! What host are you using? Can I get your affiliate link to your host? I wish my internet site loaded up as quick as yours lol xrumer 45719

  5. 590831 815841This kind of publish appears to get yourself plenty of visitors. How will you acquire traffic to that? It provides an excellent unique twist upon issues. I guess having something traditional or possibly substantial to give info on could be the central aspect. 902643

Залишити відповідь