У словнику символів синій колір має десятки трактувань. Він символізує сум і безхмарність, мир і загадковість, мудрість і стабільність, мрії про спокійне майбутнє і заховані в минулому печалі. Тож і історії з-під синіх палітурок дарують читачам цілий спектр емоцій та калейдоскоп жанрів. Обираючи книжку з синьою обкладинкою для одного з пунктів зимового бінго, ви точно знайдете у цьому списку щось цікаве.
«Блакитний хлопчик»
Анрі Бошо
Світ дитини «у спектрі» – це велика таємниця для нейротипових. Але інколи у неї вдається краєм ока зазирнути. Письменник і психоаналітик Анрі Бошо написав цей невеликий роман про стосунки арт-терапевтки і хлопчика з аутизмом. Оріон – так звати підлітка з розладом аутичного спектру – юнак мистецьки обдарований і надзвичайно зневірений.
Великий світ не приймає таких, як він, не може знайти з ним порозуміння. За допомогою лікарки він опановує мову, до якої має справжній хист – мову мистецтва. І сподівається, що коли заговорить нею, світ його нарешті сприйме і почує. Історія, що лягла в основу роману, «списана» із власного досвіду автора. Адже одному такому хлопчику завдяки заняттям з Анрі Бошо вдалося знайти себе у зовнішньому світі і подолати суспільні стереотипи про аутизм.
«Я змішаю твою кров з вугіллям»
Олександр Михед
Ця книжка у жанрі репортажу - спроба зрозуміти український схід, до якої українські ж інтелектуали почали вдаватися уже після того, як частина цих територій опинилася у статусі «тимчасово окупованих». Олександр Михед наприкінці 2016 року здійснив кілька поїздок у міста Донецької і Луганської областей, підконтрольні Україні. Спілкувався з тамтешніми людьми - краєзнавцями і таксистами, шахтарями і продавцями. Їх голос прозвучаі у цій книзі. Вона зіткана із вражень автора і сотень коротких цитат, тут є «подорожні нотатки» і розлогі, глибокі інтерв’ю з інтелектуалами, які добре розуміють парадигму шахтарських і промислових містечок, їхню міфопоетику, колективні психотравми, комплекси і мрії.
І якщо ви погоджуєтеся, що українцям з різних куточків країни треба налагоджувати діалог, то розпочніть із цієї книжки.
«Кордони мрій»
Томаш Ґживачевський
На геополітичній карті вони - чорні діри, невизнані і сумнівні. Їхні мешканці часто живуть у якійсь паралельній реальності. Вони - продукти «руського міра», що несе свій «мир» зброєю і смертю. Невизнані республіки, метастази імперських мрій Росії - Нагірний Карабах, Осетія, Придністров’я та інші. Кому вони були потрібні, чому утворилися?
Яким життям живуть і що буде з ними далі? Польський репортажист Томаш Ґживачевський спробував знайти відповіді на ці запитання просто серед цього кривого задзеркалля. Тридцять репортажів із псевдореспублік захоплюють - і лякають, бо деякі з них про те, що відбувається у так званих «ДНР» та «ЛНР». А це задзеркалля зовсім поряд.
«Монстриця. Том 2. Кров»
Марджорі Лю
Майка Піввовк і її внутрішній монстр знову в бігах. За нею женуться сили коаліції, що прагнуть приборкати їх обох - або ж убити. А ще її жене уперед бажання розгадати таємницю матері своєї матері. Ніби в цієї дівчини і так мало проблем, та нова серія коміксу поставить перед нею нові виклики. У піратському місті й на загадковому Острові кісток вона муситиме переосмислити все, що з нею було, і усе, чого вона прагне. І усвідомити, що інколи навіть власне тіло може її зрадити. У другому томі «Монстриці» так само багато химерної, смертельної, монстрячої краси і небезпеки.
А ще - жорстокості, несправедливості і таємниць.
«Беззоряне море»
Ерін Моргенштерн
Якщо ви любите книжки, здатні зачарувати, то зверніть увагу на цю новинку. Книжка Ерін Моргенштерн, авторки «Нічного цирку», занурить у світ таємниць, пригод і магії. Химерний маскарад, загадкові фоліанти з підпільної бібліотеки, секретний клуб, прихований світ, незвичайні герої, в яких легко закохатися, сюжет, з якого не хочеться повертатися… Прекрасна історія для атмосферних зимових вихідних.
«
Котячі листи»
Оя Байдар
Життя політичних втікачів у листах…їхніх котів. Що може бути незвичнішим? Турецька письменниця Оя Байдар, якій і самій довелося зазнати долі політичної вигнанки, написала цей роман, в якому пронизливі історії тих, хто був вимушений покинути батьківщину і жити, любити та помирати далеко від неї, подані через яскраво прописану оптику котячих характерів. Кажуть, люди, які прочитають його, не зможуть дивитися на котів так, як колись.
«Червоний записник»
Софія Лундберг
Спогади і нечасті розмови з далекою родичкою - це все, що лишається майже строрічній Доріс. Другі вона провадить раз на тиждень по скайпу, перші записує у старенький червоний записник. Спогади про важкі випробування і прекрасні подарунки долі. У записнику - рядочки імен, і нові уже не з’являються, а ті, які колись були записані, все частіше викреслюються. І можна тільки гадати, в яку кількість списаних сторінок вміщається людське життя. Але попри відчуття близького завершення, попри тендітність і крихкість, притаманні старості, ця проста і щира історія наповнена світлом.
«Юра»
Марина Гримич
Продовження «Клавки», яка стала справжнім хітом серед українських читачів, переносить нас в іншу, але не менш цікаву епоху історії нашої літератури - епоху шістдесятників. Юра, син Клавки - студент, перспективний науковець, комсомольський ватажок. Зразковий хлопчик, який легко вписується в середовище совєтської «золотої молоді», з усіма спокусами і скарбами, які отримували представники номенклатури. Але є в нього й інший бік - той, який тягне до маминого світу, світу невидимих і негероїчних людей, без зусиль яких, мабуть, і не відбувся б літературний феномен тих років. Вибір між «шістками» і «шістдесятниками» далебі непростий. Чи зуміє Юра його зробити? Чи спробує поєднати обидва світи? Марина Гримич ставить своїх героїв перед
моральними дилемами, а для читачів детально відтворює атмосферу епохи, і все це - дуже цікаво.
«Амадока»
Софія Андрухович
2020-й рік для багатьох українських читачів став роком «Амадоки». Від Софії Андрухович давно чекали великого роману, а потім - довго мандрували сторінками
потужного поліфонічного тексту, який об’єднує в собі історію більше-ніж-просто-письменника Миколи Зерова та скульптора Пінзеля, життя євреїв у Бучачі і загадку втраченої в АТО пам’яті та ідентичності, міксує родинні історії з архівними документами, переплавляє стійку реальність в марево снів. «Амадока» має однакові шанси сподобатися вам - аж до втрати сну - або не сподобатися зовсім. Але в будь-якому разі про цей роман варто скласти власне уявлення.
«Не вір у це»
Чарлі Донлі
Це кримінальний детектив, у центрі якого - режисерка документальних фільмів. Працюючи над новим фільмом, Сідні Раян береться розслідувати давній злочин і намагається з’ясувати, чи справді під час романтичного відпочинку дівчина жорстоко вбила свого бойфренда. Можливо, вона стала жертвою чужих маніпуляцій і недбалості з боку правоохоронців? А може, правда набагато страшніша, ніж спершу уявлялося?
Намагаючись докопатися до неї, Сідні і сама ризикує стати маріонеткою у чужих руках.
У що зрештою варто вірити, читачі дізнаються лише наприкінці. Адже, як і належить гарному зразку детективного жанру, роман вміло напускає саспенсу і тримає в напрузі аж до фіналу.