Інтерв’ю — дуже непростий журналістський жанр, який вдається підкорити не кожному. Йдучи на розмову з незнайомою чи малознайомою вам людиною, ви маєте завдання розпитати її про те, що буде цікаве вашій аудиторії, є актуальним та, очевидно, про що не питали журналісти до вас. Якою буде ця людина, чи вдасться вам зав’язати з нею контакт, викликати довіру й досягнути поставленої редакцією мети? Зрештою, чи не відмовиться вона від усього сказаного, авторизуючи розмову перед публікацією, злякавшись постфактум своєї щирості?
У двох книжках із пропонованої добірки ви знайдете підказки, як підготуватися і провести успішне інтерв’ю, інші вісім не дадуть вам покрокової інструкції, проте решта зібраних тут видань підкажуть вам, куди варто рухатися, на що звертати увагу і якими різними й водночас майстерно втіленими можуть бути результати записаних розмов.
Українські книжки-інтерв’ю
В основі цього видання — розмови критика Євгенія Стасіневича з письменниками та іншими гравцями видавничої галузі, більшість (21 з 27) яких була опублікована на сторінках онлайн-видання INSIDER — дуже зворушливо було натрапити на подяку автора теперішній нашій колезі, керівниці маркетингового напрямку Yakaboo, яка на тоді була редакторкою відділу ART і посприяла публікації цих інтерв’ю. Шість розмов (з Юрком Прохаськом, Людмилою Улицькою, Дмитром Биковим та іншими) були записані вже спеціально для книжки.
Ще однією особливістю книжки є те, що тут розмови, які публікувалися онлайн, вміщені повністю, без скорочень.
Книжка вийшла 2016 року, і як же цікаво перечитати деякі інтерв’ю зараз, з відстані часу — наприклад, у час, коли тільки й розмов, що про екранізацію роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія», згадати його найперші прочитання, коли книжка щойно вийшла з друку, ще не здобула численні нагороди й не стала визнаною класикою сучукрліту.
Масштабна робота журналістки Тані Терен, що наразі вміщує три томи розмов з українськими письменниками, та, можливо, з часом реалізується також у відеоархів з доступом для всіх охочих — адже всі розмови фіксувалися не лише в аудіозаписі, а й фільмувалися. Співавтором видання є фотограф Олександр Хоменко, чиї світлини митців доповнюють видання.
Перші два томи вийшли одночасно у 2015 році та були укладені за алфавітним принципом. Сюди потрапили розмови з Оксаною Забужко, Сергієм Жаданом, Юрієм Андруховичем, Анатолієм Дімаровим, Іваном Драчем, Іваном Дзюбою, Лесею Ворониною, Юрієм Мушкетиком та іншими. Третій побачив світ 2017 року і вмістив інтерв’ю з Богданом Жолдаком, Володимиром Рутківським, Романом Іваничуком, Василем Герасим’юком та іншими.
Таня Терен — прониклива й уважна співрозмовниця, її метою, серед іншого, було створити портрети літераторів, які б відрізнялися від тих загальновідомих уявлень про них, та розпитати таке, про що раніше з ними не говорилося. У текст книжки потрапили не повні розмови (імовірно, що з кожним наговорено на цілий такий том — деякі розмови тривали 6 і більше годин). Кожна книжка містить по 10 імен, яким присвячено власне інтерв’ю, доданий «цитатник» — визначення певних важливих для розуміння світогляду і світовідчуття категорій, як то любов, свобода, віра, та досьє — короткі відомості про письменника.
У цих розмовах так багато відкриттів, така концентрація написаного, що читати інтерв’ю одне за одним не раджу — якось прочитала перед сном одразу три й потім не могла кілька годин заснути — так вони мене розхвилювали. Подумки поверталася до них і переосмислювала, додумувала, нотувала, що зі згаданого обов’язково треба буде прочитати.
Впевнена, цей книжковий проєкт мусить бути у кожній домашній і публічній бібліотеці — це найповніше й дуже якісно реалізоване зібрання живих портретів письменників.
Ця розмова не схожа на попередні, адже її мета відрізняється — у «Ворохтаріумі» розмовляють троє давніх друзів — Орест Друль, Юрій Андрухович та Олександр Бойченко, що не обмежені фактично нічим, окрім часу.
Ця розмова неспішна, репліки — цілком у дусі кожного з мовців, містить багато гумору, іронії, дотепів, та при цьому стосується літератури (або не надто далеко від неї відходить). Ви дізнаєтеся, як у Бойченка й Андруховича було з написанням творів у школі, як вони обирали майбутній фах — на тоді в Радянському Союзі, як зараз оцінюють свої тексти й переклади, що було і є для них викликом.
Дивне слово у назві походить від місця, де записувалась розмова — Ворохти Івано-Франківської області. І воно додає шарму й таємничості — бо насправді ми ж зазираємо за ширму приватної розмови, і якби не видана книжка — навряд чи опинилися в такому товаристві на цілих три дні та змогли підслухати подібні розмови.
Ще одна книжка розмов журналістки Тані Терен, цього разу у тандемі з театральною критикинею Анною Липківською, з зіркою українського театру та кіно Адою Роговцевою. Тут відкриваються і професійні, й особисті закулісся життя акторки. Це непроста біографія, розказана щиро й без прикрас нею самою. Роговцева згадує тут багатьох людей, з якими її поєднало життя — створюючи таку своєрідну галерею портретів на тлі тогочасних подій.
Ще одне видання, появі якого варто завдячувати Тані Терен як авторці ідеї та упорядниці видання. Водночас вона найзастосовніша на практиці з усіх перелічених тут — адже покликана навчити інтерв’юера всього необхідного та відповідає на найпопулярніші запитання початківця — «У чому полягає робота журналіста під час інтерв’ю?», «Як не перетворити інтерв’ю на виступ із трибуни», «Про які етичні норми варто пам’ятати під час інтерв’ю?», «Для чого повідомляють інформацію оff the record і що з нею робити» та інші важливі нюанси цього журналістського жанру.
Це своєрідна поетапна інструкція, створена досвідченим журналістом для молодших колег — блогерів та журналістів, що планують розвиватися в жанрі інтерв’ю.
Польське інтерв’ю-ріка
У Польщі книжки-інтерв’ю — більш звичне явище, ніж у нас, і там вони навіть мають свою окрему поетичну назву — інтерв’ю-ріка, що визначає жанр на стику журналістики та художньої літератури.
Польська журналістка Іза Хруслінська, працюючи якийсь час в Україні та будучи захопленою й натхненною країною та її культурою, вирішила відкрити її також для поляків. Для цього записала три ґрунтовні розмови з українськими інтелектуалами, щоб крізь призму розмов з ними розповісти про Україну, її історію, культуру та сучасність.
Героями трьох книжок, які пізніше були перекладені українською, є письменниця, філософиня Оксана Забужко, історик Ярослав Грицак та правозахисник, дисидент Йосип Зісельс.
Розмови про Україну
Ярослав Грицак, Іза Хруслінська
Дух і Літера, 2018, пер. Богдана Матіяш
Український палімпсест
Оксана Забужко, Іза Хруслінська
Комора, 2014, пер. Дзвенислава Матіяш
Господи, Ти відкриєш уста мої… Йосип Зісельс у розмовах із Ізою Хруслінською
Дух і Літера, 2017
Вчитися в асів. Поради Ларрі Кінга
Ця книжка в буквальному сенсі про те, як розмовляти будь з ким, будь-коли і будь-де. Адже відомий американський журналіст і ведучий Ларрі Кінг ділиться секретами не лише професійного спілкування, а дає поради на всі випадки життя — чи то ви потрапили застілля з будь-якого приводу, про робочі й побутові ситуації — наголошуючи, що вміння говорити=успіх і навпаки.
Серед універсальних його порад — бути щирими, що б там не ставалося. Він не вірить у те, що можна завчити техніки (тілесні чи будь-які інші), які правильно впливатимуть на вашого співрозмовника, і таким чином досягти свого. Кінг переконаний, що штучність, неприродність пози/послання і зосередження на них, а не на суті навпаки зменшить ваші шанси.
Як би це не звучало дивно чи смішно, він також радить практикувати розмови вголос — перед дзеркалом чи ні — неважливо. Адже у практиці — майстерність.
І, звісно, Ларрі Кінг радить слухати співрозмовника та щиро ним цікавитися — ви не дізнаєтеся щось нове та не розпитаєте про важливе, якщо не стежитимете за ходом думки іншого спікера. Стежачи й уміло підтримуючи розмову, ви досягнете бажаного результату або й перевершите його.
Тож ця книжка найбільше з усіх згаданих вище покликана допомогти опанувати мистецтво діалогу і слугуватиме підказкою й дороговказом в цій нелегкій справі.
511 thoughts on “10 книжок для успішної підготовки до інтерв’ю”