11 книжок, з яких варто розпочати знайомство з сучукрліт

Досі не читаєте сучукрліт? Якою б не була причина вашої відмови від читання українських авторів, у Всесвітній день письменника спробуємо спростувати поширені стереотипи. Тож пропонуємо 11 нетипових прозових книжок, з яких варто розпочати знайомство із сучасним літпроцесом.

В анотації до книжки ви прочитаєте, що вона – про героя нашого часу, українського військового, що не є ані глибоко травмованим невдахою, ані ідеалізованим безстрашним епічним воїном. Артем Чех написав її, опираючись на власний досвід перебування на передовій, що кардинально різнився з тим медійно-фейсбучним, який транслювався в  найближчому оточенні:

«Господи, – думаю, – куди я потрапив, хто всі ці люди й де ті звитяжні й браві юнаки з рекламних бордів? Де всі ці юристи, дизайнери, журналісти, рекламники? Де ті, хто продав свої роллс-ройси та подався на фронт? Що це за чорна гвардія, що це за махновсько-григор’євська рвань? Де натиснути «Ctrl Z» і повернутися – назад, до столичних вулиць і вилизаного офісу?».

Тут немає надмірного драматизму чи героїзму, але є людина – зі своїми щоденними переживаннями, болями, сумнівами, страхом і тугою за рідними. Це не щоденник, не суцільно автобіографічний текст, але написати його без пережитого особисто було б неможливо.

Ще одна збірка короткої прози, написана Артемом Чапаєм на основі його подорожей Україною, – не її популярними туристичними шляхами, а якраз навпаки – тими, куди ми без потреби не поїдемо. Та й герої «The Ukraine» – з тих, які навряд чи прочитають цю книжку.

Що, наприклад, нам відомо про будні та мрії кур’єра, який приносить нам довгоочікувану посилку? Або про жінок невизначеного віку, що стихійно торгують біля метро, пропонуючи домашню їжу за нижчими, ніж в їхніх «конкурентів», цінами? Чи що залишається за кадром великої мрії маленької людини побачити світ?

Збираючи ці історії життя, письменник ділиться спостереженням: часто  найнеймовірніші з них видаються плодом фантазії, попри те, що ретельно списані з життя, натомість неправдиві, з навмисними перебільшеннями заради художнього ефекту, – нікого не дивують.

Майстерна мова, щире зацікавлення життям поза великим містом, любов до власних героїв – ті стовпи, на яких стоїть «The Ukraine». Несподівано для себе ви відкриєте іншу Україну та зовсім інше письмо.

Сумніви про те, чи читати «Землю Загублених», мали б розвіяти ще численні премії отримані нею у рік виходу: українська Книга року BBC, міжнародна — Джозефа Конрада-Коженьовського. Та якщо ви все ж пропустили повз свою увагу, радимо до неї повернутись.

Казки у підзаголовку згадані не випадково – дія деяких оповідань відбувається поза визначеними часом та місцем. Водночас деякі з локацій – гостровпізнавані, події – нещодавні й дуже болючі. Та навіть у міфологізованому світі, не кажучи вже про реальний теперішній, багато людського – жорстокості, зради, невідворотних змін. А також умовностей та обмежень, зовнішніх і внутрішніх кордонів, і тому велика частина книжки присвячена осмисленню того, чи варто їх порушувати.

Герої «Землі» – з тих, хто з певних причин, – поза нормою, вони віднаходять власну ідентичність, боряться за право бути собою, легалізують можливість бути іншими. Часто ця боротьба – не метафорична, тут є багато крові, змагань і воєн.

Збірка вирізняється міцністю голосу письменниці, майстерністю техніки, точністю бачення та глибиною занурення в проблеми.

У рік свого виходу роман Софії Андрухович не залишився непоміченим – не такій вже й великій кількості українських текстів вдавалось прозвучати так резонансно, отримати так багато відгуків критики й читачів – здавалось, тоді про нього говорили і писали всі.

Попри те, що звучали закиди в надмірній солодкавості, деталізації й ідеалізації побуту бабусі-імперії Австро-Угорщини, жіночності в не найпривабливішому сенсі, книжка дуже вирізняється і не схожа на будь-яку з написаних у нас.

Ви зануритесь у неспішну атмосферу провінційного Станіславова (теперішній Івано-Франківськ), плавно переміщатиметесь його вуличками, розглядаючи архітектуру та з часом легко впізнаючи деякі зі щоденних маршрутів, відгадуючи їх за ароматами свіжоспеченої випічки. А тим часом розгортатимуться кілька тонко переплетених сюжетних ліній.

Тут будуть і віддана любов, і служіння, і минула трагедія, яка багато чого змінила в житті головних героїнь, і невелика детективна лінія, і, звісно, багато емоцій і пристрастей. Чи вдасться вам розгадати закладену в романі загадку до того, як відкриються всі карти?

Анатолій Дністровий «Пацики» (Факт, 2005)

Роман був вперше надрукований ще у 2005 році. Він присвячений молодіжним бандам Тернополя, що діяли в спальних районах міста перед розпадом Радянської імперії. Частково книжка – автобіографічна, письменник навчався в тернопільському ПТУ, щоденне життя якого неможливо було уявити без п’янок, бійок та «порушень громадського спокою». Знаючи психологію проблемних підлітків і вплітаючи в текст їхній специфічний жаргон, письменник зміг вловити і влучно передати тодішню атмосферу.

Неконтрольовані птушники вважають себе королями вулиць, їхнє життя показане без прикрас – з крадіжками, бійками і «гоп-стопом», спілкування – суцільна лайка. Головного героя приваблює ця вулична романтика, проте в якийсь момент настає розуміння ситуації і усвідомлення її наслідків.

Це своєрідний екскурс в минуле міста, в те, чим жили тернополяни, які заклади відвідували, який мали вигляд і як поводились в громадському транспорті. Все це з фотографічною точністю зафіксоване і описане Дністровим у «Пациках». Тут завдяки досвіду людини, що сама перебувала в гущі подій, законсервовано момент минулого, який, на щастя, вже втрачений.

Меланхолійна збірка оповідань, що різко контрастує за настроєм, стилем і тематикою з написаним Любкою раніше, зокрема з «Карбідом», що передував «Кімнаті». Це зрілі тексти, в яких важко впізнати 29-річного на тоді автора, – так багато тут самотності, відчаю, гіркого життєвого досвіду, болю від пережитого. І кожен з героїв знаходить розраду по-своєму, віддаючи належне тому, що пережили.

Попри вузькість теми самотності, що так чи інакше виринає у всіх 11 оповіданнях, письменник уникнув самоповторів – кожне з них отримало оригінальні мову та ритм оповіді, кожна з історій зачіпає по-своєму, герої – самодостатні, з власним внутрішнім світом, болями і сподіваннями. І хоча сюжети оповідань, персонажі та час подій зовсім несхожі, збірка витримана у одній тональності: у ній відчутні смуток, туга, проте – не безнадія.

Якщо ви не чули про цей роман Сергія Жадана раніше, то після минулорічної екранізації, що вийшла в прокат під назвою «Дике поле», точно звернули на нього увагу. І недарма!

Дія відбувається у рідних для письменника краях, і це пояснює багато з тих рішень і принципів героїв, що здались читачеві (а згодом і глядачеві) нелогічним чи дещо перебільшеними. Психологія степовиків дещо відмінна, тут жоден не існує поодинці – лише в групі. І за законами групи – покинути її означає зраду. Тим більше в час і за обставин, коли саме від одного залежить доля усіх інших.

Тут багато про принципи, свободу, почуття (в зародку, у розквіті, трансформованих в щось інше), багато пристрастей і кримінальних розборок. Не обійшлось без фірмових поетичних метафор Жадана. Та водночас роман не втрачає своєї реалістичності і не позбавлений жорстоких сцен.

Отримавши у 2010 премію Книга року BBC, до її 10-ї річниці у 2014 році був також визнаний Книгою десятиліття в Україні.

У нас ще немає власного Стівена Кінга, зате є свій Макс Кідрук. Який покинув кар’єру науковця, живе виключно з власних книжок (що, окрім нього, вдається в нас, хіба що Забужко), видаючи їх одна за одною та збираючи натовпи фанатів на презентаціях у всіх містах України.

Феномен Макса Кідрука, очевидно, в тому, що він один з небагатьох в нас, хто якісно і послідовно працює в ніші жанрової літератури. А також, імовірно, в тому, що постійно працює для свого читача, адже відвідувати щоразу по 100 міст з презентацією нової книжки – дуже нелегка задача!

Повертаючись до власне книжок, «Де немає Бога» – найсвіжіший роман-трилер Кідрука, в якому він помістив звичайних людей в незвичайні обставини. Герої при цьому самобутні, ретельно прописані, кожен – зі своєю «перчинкою». Автор ніби спостерігає за ними згори – хто як поведеться в тій чи іншій ситуації.

Роман здебільшого зосереджений на психології героїв, їхніх внутрішніх переживаннях, аніж на зовнішній подієвості. Хоча це аж ніяк не означає, що динаміка оповіді сповільнена. Фірмовим стилем Кідрука є вкраплення в тексти деталізованих описів певних технічних процесів чи наукових знахідок, від якого він не відходить і в «Де немає Бога».

Попри жанрову особливість роману та орієнтованість на масово читача, письменник порушує багато актуальних і надважливих тем. І за допомогою інтригуючого сюжету втримує увагу читача.

Ще одна книжка – представниця жанрової літератури з яскравим минулорічним дебютом. Це фентезі, дія якого відбувається в Києві 1913 року. Незвичність світу, в який пропонує пірнути авторка, в тому, що тут поряд живуть люди й людиноподібні (упирі, водяники, перелесники, відьми та багато інших). Дія відбувається на Межі (між нечистю і людьми), і дискримінована нечисть бореться за свої права. А основна інтрига в тому, чи зможуть людиноподібні – з різними віруваннями, поглядами та способами життя – об’єднати зусилля проти спільного ворога.

Окрім того, в романі присутній детективний сюжет. Тому не обійдеться без містичних вбивств та ретельних розслідувань. Також тут багато алюзій до реальних історичних подій і посилання на місця старого Києва, деякі з яких не збереглись до нашого часу.

Та, все ж, найбільше в романі підкуповує повноцінно витворена художня реальність – магічний таємничий світ, де оживають легенди про старий Київ і творяться нові – фентезійні.

Тема, не надто популярна в сучукрліті — звернення до радянського минулого. Саме їй, замовчуванню та втраченій пам’яті про травматичні події присвячений роман Вікторії Амеліної.

До розмови про цю нелегку тему викликається пудель Дом: йому дозволено висловлюватись різкіше, пряміше, без нальоту забобонів чи упереджень, притаманних людям.

Це історія про незаможну львівську родину напередодні розпаду Радянського союзу. Більшість персонажів — героїні, чоловіки ж тут, окрім дідуся-полковника, надовго не затримуються. Ми поринаємо у їхній побут, співпереживаємо у розв’язанні численних проблем, що виникають внаслідок зовнішніх політичних змін, і майже зріднюємося впродовж сторінок роману, відчитуючи поміж рядків про власне минуле

Поряд із сучасною лінією оповіді, на фоні звучатимуть незабуті таємниці, присутність яких найкраще вдається відчитувати Домові. Так, ми знаємо, що всі ці роки щось гризе полковника; що родина заселена в чужу квартиру, але нам невідомо, що сталося із попередніми її мешканцями; що в центрі кімнати розташована величезна скриня, залишена тими жильцями, та ні в кого, окрім незрячої дівчини, не виникає інтересу до неї, а пошуки відповідей єдиної зацікавленої завершуються невдачами.

Це дуже добрий роман, який, проте, не одразу привернув достатньо уваги професійної аудиторії, тому, можливо, і ви не дізнались про нього. Саме час надолужити). 

Книжка, читаючи яку, вб’єте, як мінімум, двох зайців: окрім того, що отримаєте насолоду від сучасного, свіжого, ні на що не схожого, із досі написаного, тексту, та ще й дізнаєтесь про українську літературу море всього, що було до часу цього видання. А якщо цього вам виявиться замало – приємним бонусом будуть «Шидеври світової літератури».

Як ви вже здогадались з назви, книжки написані суржиком, не без фірмового бринихового стилю і почуття гумору. Вони втілюють ідею – повернути класиці сучасне звучання, яке вона, безперечно має, інакше – чому б їй називатись класикою?

Якщо ви не боїтеся великих романів про важливе, радимо також звернути увагу на «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Тему для медитації» Леоніда Кононовича та «Дорогу на Асмару» Сергія Сингаївського.

Мар'яна Хемій
Редакторка блогу. Люблю книжки, розмови, подорожі.

27 thoughts on “11 книжок, з яких варто розпочати знайомство з сучукрліт

  1. Do you mind if I quote a few of your posts as long as I provide credit and sources back
    to your weblog? My blog site is in the very same niche as yours
    and my users would certainly benefit from some of the information you provide here.
    Please let me know if this okay with you. Many thanks!

  2. I’m not sure where you’re getting your info, but good topic.
    I needs to spend some time learning more or understanding more.
    Thanks for wonderful info I was looking for this info for my mission.

  3. Normally I don’t read article on blogs, however I would like
    to say that this write-up very pressured me to try and
    do so! Your writing taste has been amazed me. Thank you, very nice post.

  4. Its such as you learn my thoughts! You appear to understand a lot
    approximately this, like you wrote the e book in it or something.

    I feel that you simply could do with a few percent to power the
    message home a bit, however other than that, this is great blog.
    An excellent read. I’ll definitely be back.

  5. I will immediately clutch your rss feed
    as I can’t to find your email subscription link or newsletter service.
    Do you’ve any? Please allow me recognise so that I may subscribe.
    Thanks. ps4 games allenferguson ps4 games

  6. Howdy! I know this is kind of off-topic however I had to ask.
    Does operating a well-established blog like yours require a large amount of work?
    I am completely new to blogging but I do write in my diary on a daily basis.
    I’d like to start a blog so I can easily share my experience and views online.
    Please let me know if you have any kind of recommendations or tips for new aspiring blog owners.
    Thankyou! ps4 games 185413490784 ps4 games

  7. I am really enjoying the theme/design of your website.

    Do you ever run into any browser compatibility problems?
    A couple of my blog audience have complained about my website not working correctly
    in Explorer but looks great in Opera. Do you have any ideas to help fix this problem?

  8. Hey There. I found your weblog using msn. This is a really well written article.
    I’ll be sure to bookmark it and come back to learn more of your useful information. Thank you
    for the post. I will definitely return.

  9. Sweet blog! I found it while browsing on Yahoo News.
    Do you have any suggestions on how to get listed in Yahoo News?
    I’ve been trying for a while but I never seem to get there!
    Cheers

  10. I was wondering if you ever thought of changing the structure
    of your site? Its very well written; I love what youve
    got to say. But maybe you could a little more in the way of content so
    people could connect with it better. Youve got an awful lot of text for only having one or 2 pictures.

    Maybe you could space it out better?

  11. I truly love your website.. Pleasant colors & theme.
    Did you develop this site yourself? Please reply back as I’m hoping to create my own personal blog and would love to learn where you got this from or what
    the theme is called. Appreciate it!

  12. Today, I went to the beach front with my kids. I found a sea shell and gave it to my 4 year
    old daughter and said “You can hear the ocean if you put this to your ear.” She placed
    the shell to her ear and screamed. There was a hermit
    crab inside and it pinched her ear. She never wants to go back!
    LoL I know this is totally off topic but I had to tell someone!

  13. Have you ever heard of second life (sl for short). It is basically a game where you can do anything you want. SL is literally my second life (pun intended lol). If you would like to see more you can see these sl authors and blogs

Залишити відповідь